ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/5934/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021 та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2021
за позовом приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод"
до міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"
про зобов`язання вчинити заходи щодо опломбування приладів обліку.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (далі - ПАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", Завод, позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (далі - КП "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", Підприємство, відповідач) про зобов`язання припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вжиття заходів щодо опломбування приладів обліку, встановлених у місці відповідно до повідомлення за вих. №05/10-20/1 від 05.10.2020.
1.2. В обґрунтування позовних вимог Завод вказував, що відмова відповідача споживачу в опломбуванні приладів обліку, встановлених у відповідності до проектної документації та договору від 01.01.2020 №12, з причин невиконання приписів перенести на межу балансової належності вузли обліку, була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку централізованого водопостачання, оскільки за умов існування значної конкуренції на ринку відбувається змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання.
1.3. Також позивач також подав до суду клопотання про залучення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК) та про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021 (суддя - Бондарєв Е.М.) відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, АМК; відмовлено в позові ПАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" до КП "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про зобов`язання вчинити заходи щодо опломбування приладів обліку.
2.2. Рішення вмотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами той факт, що встановлений ним самостійно на власній земельній ділянці лічильник води є дійсно вузлом комерційного обліку (вузлом обліку), який відповідає вимогам Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (далі - Закон №2119-VIIІ) та Правилам користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (надалі - Правила №190), був встановлений відповідно до законодавства України і має бути взятий на абонентський облік відповідачем для подальших комерційних розрахунків за спожиту питну воду.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2021 (колегія суддів: Подобєд І.М., Чус О.В., Широбокова Л.П.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021 у справі №904/5394/20 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" до КП "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вжиття заходів щодо опломбування приладів обліку, встановлених у місці відповідно до повідомлення від 05.10.2020 за вих. №05/10-20/1, - відмовлено. Судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та переглядом справи в суді апеляційної інстанції покладено на позивача.
2.4. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, розглянувши справу №904/5934/20 у порядку спрощеного позовного провадження, порушив приписи пункту 5 частини четвертої статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що є безумовною підставою для скасування рішення.
2.5. Приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами той факт, що встановлений ним самостійно на власній земельній ділянці лічильник води є дійсно вузлом комерційного обліку (вузлом обліку), який відповідає вимогам Закону №2119-VIIІ та Правил №190, був встановлений відповідно до законодавства України і має бути взятий на абонентський облік відповідачем для подальших комерційних розрахунків за спожиту питну воду.
2.6. Суд апеляційної інстанції вказував, що відповідно до пункту 6.3.2 договору на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію від 01.01.2020 №2, а також норм Закону №2119-VIIІ і Правил №190 межею відповідальності за стан та експлуатацію водопровідних мереж між позивачем та відповідачем є місце підключення водопроводу позивача до водопровідних мереж відповідача, в якому встановлено лічильник води (вузол комерційного обліку), а це є саме оглядовий колодязь по вул. Заводська.
2.7. Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про залучення АМК як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, апеляційний суд вказував, що ПАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" не доведено належними доказами наявність в діях відповідача порушення вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції". Виходячи з того, що спір у даній справі за своїм характером не є справою про порушення економічної конкуренції, рішення у справі не може вплинути на права та обов`язки АМК щодо однієї із сторін, як це передбачає стаття 50 ГПК України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ПАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (далі - скаржник) з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить Верховний Суд скасувати судові рішення попередніх інстанцій зі справи №904/5934/20, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Крім того, скаржник просить постановити ухвалу про залучення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - АМК. Частково скасувати рішення та постанову, в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
3.3. Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2021 у задоволенні клопотання ПАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача АМК - відмовлено.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункти 1, 4 частини четвертої статті 310 ГПК України.
4.1.2. Позивач у касаційній скарзі вказує, що судові рішення у справі ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та такого, що не ґрунтується на обставинах справах, судового рішення. Скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: "застосування судами статі 3 Закону №2119-VIIІ та пунктів 9, 11 "Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 09.08.2018 №206 (далі - Порядок №206) та Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (Правила №190), який суперечить Закону".
4.1.3. Судами попередніх інстанцій необґрунтовано не взято до уваги, що у Законі №2119-VIIІ відсутні будь-які посилання на наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (Правила №190). На думку позивача, наказ від 27.06.2008 №190 (Правила №190) було видано не на підставі Закону України, а на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 №383-р, і застосування його у подібних правовідносинах на рівні Закону №2119-VIIІ та Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (далі - Закон №2918-ІІІ), наказу від 09.08.2018 №206 (Порядку №206) є недопустимим та таким, що суперечить Конституції України. За твердженням скаржника, наказ №190 (Правила №190) містить суперечності у порівнянні з Законом №2119-VIIІ та Порядком №206.
4.1.4. Оскаржувані судові рішення прийнято на підставі недопустимих доказів. Зокрема, скаржник вказує на те, що "технічні умови №3/5" є фактично сфальсифікованим доказом, а висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються виключно на доводах відповідача. Суди також не надали оцінки доводам позивача, що фактично ПАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" надавався дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об`єктів, розширення і технічного переоснащення.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, а також просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
5. Касаційний розгляд справи
5.2. У зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.08.2021, який наявний в матеріалах справи.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.2. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.
6.3. Між Закритим акціонерним товариством "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", правонаступником якого є позивач (споживач) та Міським комунальним підприємством "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", правонаступником якого є відповідач (водоканал) 01.10.2010 укладено договір №2 на відпуск води з комунального водопроводу та прийняття стоків у комунальну каналізацію (далі - договір).
6.4. Згідно з пунктом 3.1 договору облік спожитої води визначається за показниками водолічильників, а саме: п. 1. СК40х-01 №00063, місце установки-вул. Г. Тикви, 3.
6.5. Листом від 05.10.2020 за вих. №05/10-20/1 від 05.10.2020 (а.с.15-17) позивач повідомив відповідача про те, що на виконання Закону №2119-VIIІ та Порядку №206 позивач самостійно обладнав комплекс будівель засобом комерційного обліку відповідно до вимог встановлених у статті 3 Закону №2119-VIIІ, та повідомив про необхідність протягом чотирнадцяти календарних днів з дня отримання цього звернення здійснити приймання вузла комерційного обліку ПАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" на абонентський облік і обслуговуванння.
6.6. Листом від 15.10.2020 за вих. №533/24 відповідач повідомив позивача про відмову у прийнятті самостійно встановленого вузла комерційного обліку, оскільки вузол комерційного обліку позивачем встановлено за адресою: вул. Заводська. Лічильник ЛК-40х №6977215 встановлено позивачем всупереч пункту 3.1 договору.
6.7. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
6.8. Звертаючись до суду з позовом, Завод стверджує, що відмова відповідача (водоканалу) в опломбуванні приладів обліку, встановлених позивачем (споживачем) у відповідності до проектної документації та договору від 01.01.2020 №12, з причин невиконання приписів перенести на межу балансової належності вузли обліку була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку централізованого водопостачання, оскільки за умов існування значної конкуренції на ринку відбувається змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання.
6.9. ПАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", посилаючись на те, що відповідач, займаючи по теперішній час монопольне становище на ринку централізованого постачання в територіальних межах м. Покрова Дніпропетровської області як таке, що не має жодного конкурента на ринку, своїми діями, що полягали у відмові споживачу в опломбуванні приладів обліку, встановлених у відповідності до проектної документації та договору №2 від 01.01.2020, з причин невиконання приписів перенести на межу балансової належності вузли обліку, призвели до ущемлення інтересів споживача, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що є причиною виникнення спору.
7. Позиція Верховного Суду. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7.3. Причиною спору зі справи стало питання щодо правомірності/неправомірності дій відповідача, які полягають у відмові споживачу в опломбуванні приладів обліку, встановлених у відповідності до проектної документації та договору №2 від 01.01.2020, з причин невиконання приписів перенести на межу балансової належності вузли обліку.
7.4. Предметом доказування у справі є обставини щодо наявності або відсутності правових підстав для опломбування приладів обліку, встановлених у місці відповідно до повідомлення від 05.10.2020 за вих. №05/10-20/1.
7.5. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
7.6. Суди першої та апеляційної інстанції дослідили, що спірні правовідносини сторін урегульовано умовами договору від 01.01.2020 №2, предметом якого є надання послуг водопостачання та водовідведення.
7.7. Так, спірні правовідносини, в контексті даних правовідносин, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ГПК України, Законом №2918-ІІІ, Правилами №190, Законом №2119-VIIІ та Порядком №206.
7.8. Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою, врегульовано у Законі №2918-ІІІ.
7.9. Відповідно до статті 1 Закону №2918-ІІІ, питне водопостачання та водовідведення" питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.
7.10. Відповідно до статті 19 Закону №2918-ІІІ послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону №2119-VIIІ на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання та/або водовідведення або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
7.11. Закон №2119-VIII визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.
7.12. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №2119-VIII вузол комерційного обліку - це вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині, обладнаній окремим інженерним вводом.
7.13. У статті 3 Закону №2119-VIII визначено, що облік оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг. Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил. Для споживача комунальних послуг, якому комунальна послуга постачається для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності в кожній точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж.
7.14. Частиною четвертою статті 3 Закону №2119-VIII визначено, що вузли комерційного обліку приймаються виконавцем відповідної комунальної послуги та оператором зовнішніх інженерних мереж: на абонентський облік протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання виконавцем та оператором звернення власника (співвласників).
7.15. Вузли комерційного обліку приймаються оператором зовнішніх інженерних мереж на обслуговування протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання оператором звернення від власника/співвласників (частина десята статті 3 Закону №2119-VIII).
7.16. Власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті (частина друга статті 4 Закону № 2119-VIII).
7.17. Згідно частиною четвертою статті 6 Закону № 2119-VIII оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт. Прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
7.18. Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначається та регулюється Правилами №190.
7.19. Так, згідно з пунктом 1.2 Правил №190 терміни, що вживаються в цих Правилах в такому значенні: 1) межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами; 2) водопровідний ввід - трубопровід від розподільчої (внутрішньоквартальної або вуличної) мережі до зовнішньої стіни будинку або межі території об`єкта з колодязем і запірною арматурою у місці приєднання до водопровідної мережі; 3) вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; 4) технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водопостачання, водовідведення.
7.20. Відповідно до пункту 5.2 Правил №190 вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача.
7.21. Засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються (пункт 5.10 Правил № 190).
7.22. Відповідно до пункту 4.1 Правил №190 для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови. Форма технічних умов наведена в додатку 1 до цих Правил. Для одержання технічних умов замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення подає до виробника таких послуг: заяву; опитувальний лист за формою згідно з додатком 2; ситуаційний план з визначенням місця розташування земельної ділянки на відповідній території. Технічні умови мають містити графічний матеріал із нанесенням відповідних інженерних мереж та місць приєднання до них об`єкта будівництва. Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови згідно з поданою заявою протягом десяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску.
7.23. Суди встановили, що спірні правовідносини сторін урегульовано умовами договору від 01.10.2010 №2. Будь-яких обставин щодо існування між сторонами договірних відносин, урегульованих договором від 01.01.2020 №12, судами не встановлено, матеріалами справи також не підтверджується.
7.24. Судами також встановлено, що відповідно до технічних умов від 08.02.2012 за №3/5 передбачено встановлення вузлу комерційного обліку з лічильником води у місці підключення водопровідної мережі ПАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" до централізованої водопровідної мережі міста Покров (зовнішніх водопровідних мереж до вузла комерційного обліку) по вул. Заводська, що є точкою розподілу (точка "В").
7.25. Водночас, як встановлено судами, згідно з актом обстеження, проведеного працівниками відповідача та позивача 12.10.2020, належний позивачу засіб обліку - лічильник води ЛК-40х №6977215, у відповідності до пункту 5.10 Правил №190, опломбований пломбою КП "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", на підставі якого відповідачем здійснюється облік води, а позивач проводить розрахунки, знаходиться в оглядовому колодязі по вул. Заводська в м. Покров.
7.26. З огляду на вимоги положень пунктів 3.1 та 4.1 Правил №190 суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на даний час єдиним місцем, у якому відповідно до вимог положень Закону №2119-VIII та Правил №190 може бути здійснено проведення відповідачем зняття показів вузла обліку з метою визначення обсягів спожитої позивачем питної води (для потреб комерційного обліку питної води), є вказана у технічних умовах точка "В", розташована в оглядовому колодязі саме по вул. Заводська в м. Покров.
7.27. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", суди попередніх інстанцій вказували на те, що лічильник ЛК-40х №6977215, який знаходиться в точці розмежування балансової відповідальності підприємств, а саме в точці "В" згідно з технічними умовами від 08.02.2012 №3/5, встановлено саме у місці приєднання водопровідних мереж позивача до зовнішніх водопровідних мереж, які обслугуються відповідачем та, відповідно, є місцем встановлення вузла комерційного обліку на виконання умов договору від 01.01.2010.
7.28. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вжиття заходів щодо опломбування приладів обліку, встановлених у місці відповідно до повідомлення за вих. №05/10-20/1 від 05.10.2020, є саме недоведення позивачем обставин, що встановлення засобу обліку води MDC smart+DN40/300 16,0 (R80) T50, заводський №02007281, на належній позивачу земельній ділянці кадастровий номер 1212100000:01:112:0001, здійснено останнім з виконанням умов пунктів 11,13 Порядку №206 та пункту 5.2. Правил №190.
7.29. Суди, відхиляючи доводи позивача щодо обов`язку відповідача з посиланням на пункт 9 Порядку №206, вказували, що позивачем належним чином не доведено, що самостійне обладнання позивачем вузла комерційного обліку води MDC smart+DN40/300 16,0 (R80) T50, заводський №02007281, на належній позивачу земельній ділянці, кадастровий номер 1212100000:01:112:0001, здійснено позивачем на межі балансової належності мереж виробника (відповідача) та споживача (позивача).
7.30. Колегія суддів зазначає про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та про безпідставність посилань скаржника на пункт 9 Порядку №206 як на підставу, що визначає обов`язок відповідача прийняти на облік самостійно встановлений вузол комерційного обліку, з огляду на таке.
7.31. Так, відповідно до пункту 9 Порядку №206 власник (співвласники) будівлі може(уть) самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку, про що письмово повідомляє(ють) оператора зовнішніх інженерних мереж. У разі повідомлення власником (співвласниками) будівлі оператора зовнішніх інженерних мереж про намір самостійно обладнати будівлю вузлом комерційного обліку оператор зовнішніх інженерних мереж не перешкоджає власнику (співвласникам) будівлі в оснащенні її вузлом комерційного обліку.
7.32. Відповідно до пункту 11 Порядку №206 оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил та з урахуванням Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" і не потребує видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, а також погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.
7.33. Водночас, згідно з пунктом 13 Порядку №206 вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання.
7.34. Відповідно до пункту 5.6 Правил №190 до початку розробки технічної документації вузла обліку споживач повинен отримати від виробника вихідні дані, а також рекомендації щодо типу засобів обліку. Вихідні дані видаються за заявкою споживача в 15-денний термін. Вибір засобів обліку здійснює споживач, виходячи з отриманих вихідних даних, одержаних від виробника.
7.35. Поряд з цим пунктом 3.8 Правил №190 визначено, що у разі запланованих змін у діяльності споживачів, якщо вони ведуть до зміни обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, споживачі в місячний строк до моменту виникнення змін надають виробнику заяву та відповідні документи для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договір.
7.36. Отже, аналіз наведених вище пунктів Правил №190 свідчить про право споживача на установку засобів обліку, визначене пунктом 9 Порядку №206, лише за умов дотримання споживачем пунктів 3.8 та пунктів 5.6 Правил №190, тобто згідно з проектом, погодженим виробником, та після одержання технічних умов (пункт 4.1 Правил №190).
7.37. Отже, в контексті вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача до відповідача про прийняття на облік самостійно встановленого вузла обліку можуть бути виконані відповідачем лише у разі встановлення приладу обліку на межі балансової належності, тобто у місці приєднання мереж споживача до міських водопровідних мереж відповідно до проекту, погодженого виробником, або після одержання технічних умов.
7.38. За змістом касаційної скарги підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є зокрема приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
7.39. Водночас доводи скаржника в цій частині зводяться до намагання отримати висновки щодо "незаконності" та "неконституційності" Правил №190, що, безумовно, знаходиться поза межами повноважень Касаційного господарського суду. Отже, відповідно, по суті, серед зазначених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження відсутні підстави для формування правового висновку, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
7.40. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи та не наводилися відповідачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій; суди, відповідно, ці питання не розглядали, а суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційний суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частини перша, друга статті 300 ГПК України).
7.41. Щодо посилання скаржника на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України Верховний Суд зазначає, що умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте, у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій є необґрунтованими.
7.42. Щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.
7.43. В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження судових рішень позивач у касаційній скарзі послався на те, що суд апеляційної інстанції встановив істотні для справи обставини на підставі недопустимого доказу - технічних умов від 08.02.2012 за №3/5, які, за твердженням скаржника, є "сфальсифікованим доказом".
7.44. Колегія суддів зазначає, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №916/1168/17.
7.45. Будь-яких доказів в обґрунтування таких доводів скаржником Суду не надано.
7.46. Натомість такі доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, зокрема, як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, зазначені технічні умови судами попередніх інстанцій визнано належним та допустимим доказом урозумінні статей 76, 77 ГПК України.
7.47. Водночас у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
7.48. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
7.49. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.
7.50. Доводи касаційної скарги не дають підстав стверджувати про те, що наведені судами мотивування є необґрунтованими, позаяк правильність цих тверджень напряму випливає із матеріалів цієї справи, обставин спору та норм чинного законодавства. Дотримуючись приписів статті 86 ГПК України, місцевий та апеляційний суди всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали правильну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими.
7.51. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.