ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.004279
адміністративне провадження № К/9901/20148/20 К/9901/13527/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Гораля А.Р.,
представника відповідача - Гурняк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярофрут" та Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярофрут" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярофрут" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області), Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007531412 від 24 травня 2019 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0007531412 від 24 травня 2019 року в частині основного платежу на суму 1269464 грн та штрафних санкцій 317366,50 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення в оскаржуваній частині та прийняти нове, яким позов задовольнити. З огляду на зміст касаційної скарги позивача підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі ним зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Наполягає на тому, що суди безпідставно визнали нереальними господарські взаємовідносини позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виключно з підстав наявності ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 12 березня 2019 року у справі №463/642/19 про закриття кримінального провадження, оскільки судами не досліджувалися первинні документи, оформлені за результатами таких операцій. Також, вважає, що суд апеляційної інстанції оскаржуваним рішенням безпідставно стягнув з Товариства судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі, більшому, аніж передбачено Законом України "Про судовий збір". Додає, що питання правильності сплати судового збору за подання апеляційної скарги може вирішуватись судом до відкриття апеляційного провадження у справі, але не на стадії винесення постанови за наслідками апеляційного перегляду справи.
Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, також звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати означені рішення та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Вважає, що позивачем не доведено наявність у ФОП - контрагентів, у яких він придбавав ТМЦ, доказів наявності відповідних потужностей, оснащення для збору, зберігання, транспортування ягід, наявності камер заморозки, рефрижераторів тощо; документів, що б підтверджували якість товару, його відповідність державним стандартам, нормативно-технічній документації, як це було обумовлено договорами.
В судовому засіданні, яке відбулось 11 серпня 2021 року, колегією суддів задоволено клопотання ГУ ДПС у Львівській області та ухвалено допустити заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700), його правонаступником, - ГУ ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090).
Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій та в касаційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні також підтримав свою правову позицію, викладену в поданій ним касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги ТОВ "Ярофрут" та ГУ ДПС у Львівській області не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ЯРОФРУТ" з питань дотримання податкового, валютного законодавства, законодавства зі справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 9 березня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за наслідками якої 12 квітня 2019 року складено акт.
Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення ТОВ "ЯРОФРУТ" підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2087654 грн, у тому числі за 2016 рік - 1269464 грн, за 2017 рік - 818190 грн.
24 травня 2019 року ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0007531412, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 2609568,00 грн (2087654,00 грн - податкове зобов`язання, 521914,00 грн - штрафні (фінансові) санкції).
За наслідками процедури адміністративного оскарження означене податкове повідомлення-рішення залишене без змін, після чого позивач оскаржив його в судовому порядку.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зафіксовані податковим органом в акті перевірки обставини щодо порушення ТОВ "Ярофрут" вимог податкового законодавства за наслідками здійснення господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, - є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами. Що ж до взаємовідносин позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суди дійшли висновку, що такі не мали реального характеру, з огляду на те, що ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 12 березня 2019 року у справі №463/642/19 підтверджено факт заниження Товариством доходу за 2017 рік на суму 4545500 грн.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами підпункту "а" пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі ж надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податку повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, - що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово констатував, що платник податків при виборі контрагента та в подальшому укладенні з ним договору повинен керуватися, в тому числі, "належною обачністю". Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Здійснюючи аналіз реальності господарської діяльності позивача з контрагентами, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що у періоді, який охоплювався податковою перевіркою, ТОВ "Ярофрут" проведено операції з придбання ягоди (в тому числі, замороженої) чорниці, ожини, малини, бузини, терену, кизилу, горобини червоної, аронії, а також заморожених овочів та фруктів у значних обсягах (до 20 тон за одну поставку) із самозайнятими фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,