ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 806/2465/17
адміністративне провадження № К/9901/18505/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 (суддя Черноліхов С.В.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 (головуючий суддя Іваненко Т.В., судді: Кузьменко Л.В., Франовська К.С.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2017, якими визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік: №55932-13 у сумі 2902,07грн., № 55933-13 у сумі 5251,94грн., №55931-13 у сумі 186,86грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірних податкових повідомлень-рішень з тих підстав, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування в силу підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки є будівлями промисловості, які використовуються за цільовим призначенням.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.10.2017, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017, позов задоволено.
Ухвалюючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, виходили з безпідставності нарахувань позивачу зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки належний позивачу комплекс нежитлових будівель та споруд з усіма нежитловими приміщеннями, як будівлі промисловості, не є відповідно до приписів підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган вказує, що позивач не належить до кола осіб, на яких поширюються приписи підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки вказана норма може бути застосована лише до юридичних осіб.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанції, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач володіє на праві приватної власності:
- нежитловим приміщенням складу, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 280,8 кв.м;
- нежитловим приміщенням, комплексом будівель та споруд по обробці деревини загальною площею 508.17 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та складається з частин об`єкта нерухомого майна адмінприміщення (А), приміщення сушки (Б), приміщення сушки (В), теплогенераторної (Г), цеху (Д);
- 1/20 частиною нежитлового приміщення - комплексу нежитлових будівель та споруд загальною площею 361,6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
Крім того відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та видами його діяльності за КВЕД-16.10 є лісопильне та стругальне виробництво, виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів та інші.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.