ПОСТАНОВА
Іменем України
13 серпня 2021 року
м. Київ
справа №707/1951/17
адміністративне провадження №К/9901/4870/17, № К/9901/5699/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_1
на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 26.10.2017 (суддя Смоляр О.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 (колегія у складі суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., Степанюка А.Г.)
у справі № 707/1951/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області
про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання здійснити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 03.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, в якому просив:
- визнати дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови призначити одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, неправомірними;
- зобов`язати Ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 09.03.2016 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 та скерувати таке рішення до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області для проведення виплат;
- зобов`язати Ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 09.03.2016.
2. Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 26.10.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017, позов задоволено частково:
- визнано нечинним та скасовано висновок Міністерства внутрішніх справ України від 18.08.2017 "Про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ "Про міліцію";
- зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ "Про міліцію" та прийняти відповідне рішення з врахуванням правового висновку, викладеному у судовому рішенні;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. 28.12.2017 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити в частині рішення суду першої інстанції.
4. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі за скаргою позивача.
5. 29.12.2017 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
6. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі за скаргою Міністерства внутрішніх справ України.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в період з 29.04.1986 до 04.05.1986, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується копією довідки форми 122 від 18.02.2016 № 14/8-66, виданої управлінням МВС України в Черкаській області та довідкою № 27 від 16.03.2001.
8. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 750 від 16.12.2002 військово- лікарської комісії УМВС України в Черкаській області зазначається, що отримані ОСОБА_1 захворювання пов`язані з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та проходженням служби в органах внутрішніх справ, а також те, що він непридатний до військової служби.
9. 09.01.2003 Черкаською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
10. На підставі акта № 639 Черкаською спеціалізованою медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 з 09.03.2016 безтерміново вперше встановлено І групу інвалідності, 85 % втрати працездатності, яка настала внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням службового обов`язку по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
11. 11.03.2016 на підставі зазначеного, управлінням праці та соціального захисту населення ЧРДА, встановлений статус інваліда війни І групи безтерміново, про що було видано посвідчення серії НОМЕР_1 .
12. У зв`язку із встановленням І групи інвалідності позивач звернувся до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
13. Листами № 15/2-2958 від 18.08.2017 та №37/3-40/1 від 29.08.2017 ОСОБА_1 було відмовлено в одержанні одноразової грошової допомоги, мотивуючи тим, що він не має права на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років.
14. Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
15. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відмовляючи в одержані одноразової грошової допомоги, відповідач порушив його конституційні права, невірно тлумачить норми чинного законодавства.
16. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність їх дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850, тобто за останнім місцем служби, а саме в органах внутрішніх справ і рішення щодо такої виплати має прийняти саме Міністерство внутрішніх справ України.
18. За висновком суду першої інстанції, відповідач внаслідок помилкового тлумачення змісту пункту 4 Порядку № 850 від 21.10.2015 порушив право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки вказана норма Порядку № 850 від 21.10.2015 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Відповідач касаційну скаргу обґрунтовує тим, що виплату одноразової грошової допомоги при повторних оглядах МСЕК чинним законодавством обмежено терміном 2 роки. Оскільки після первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, тому відсутні правові підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови № 850 від 21.10.2015.
20. Позивач свою скаргу мотивує тим, що належним способом захисту його порушеного права є зобов`язання Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, а не зобов`язання повторно розглянути заяву.
Позивач зазначає, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, суд має повне право зобов`язати такий орган влади вчиняти конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
22. Ключовим правовим питанням у справі є право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності після спливу дворічного строку.
23. До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
24. Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" № 565-ХІІ від 20.12.1990 встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб,-у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
25. На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII Уряд ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
26. Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
27. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
28. Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
29. Застосування цієї норми, яку сторони тлумачать по різному, стало причиною спору.
30. Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами (№ 711/1837/18). У постанові від 22.10.2020 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов такого висновку щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850 у подібних правовідносинах (п. 41):
(1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглося відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;
(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон №580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;
(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;
(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;
(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.
31. Застосовуючи цей висновок до обставин справи, Верховний Суд звертає увагу на те, що між первинним встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності у 2003 році та повторним оглядом у 2016 році та встановленням І групи інвалідності (вищої групи) минуло понад два роки, відмова МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із встановленням І групи інвалідності є правомірною.
32. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
33. Враховуючи результат перегляду касаційної скарги, доводи позивача про те, що належним способом захисту його порушеного права є зобов`язання Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, а не зобов`язання повторно розглянути заяву, Суд вважає безпідставними.
34. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
35. Оскільки суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень допустили неправильне застосування норм матеріального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд -