ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 520/10846/19
адміністративне провадження № К/9901/9355/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Біленський О. О. від 11 листопада 2019 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Жигилія С. П., Русанової В. Б., Перцової Т. С. від 24 грудня 2019 року
у справі №520/10846/19
за позовом ОСОБА_1
до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова
про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі також - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непоновлення пенсії позивачу;
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1, викладене в рішенні Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 30 травня 2019 року;
- зобов`язати відповідача провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, позовну заяву у частині вимог про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії за період з 07 жовтня 2009 року по 30 жовтня 2018 року повернуто позивачу.
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непоновлення пенсії позивачу з 31 жовтня 2018 року. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача № 273 від 30 травня 2019 року про відмову у поновленні пенсії позивачу. Зобов`язано відповідача поновити з 31 жовтня 2018 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В іншій частині позовних вимог відмовлено.
4. 30 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі №520/10846/19, у якій просить такі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
6. 24 липня 2020 року від відповідача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Повертаючи позовну заяву у частині вимог про поновлення пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2018 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що зазначені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду не свідчать про їх поважність. Зокрема, суди виходили з того, що з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009, тобто з 07 жовтня 2009 року, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, а отже саме з цього часу у пенсійних органів виник обов`язок відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Однак, в той же час, наявність обов`язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності захисту свого права та, як наслідок, після прийняття та опублікування вищевказаного рішення Конституційного Суду України та здійснення відповідачем відновлення виплати пенсії ОСОБА_1, останній повинен був дізнатися про порушення свого права, а отже саме з цієї дати розпочався відлік строку звернення до суду. Права позивача у даному випадку підлягають захисту з моменту звернення із заявою до Пенсійного фонду України.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
8. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки судами попередніх інстанцій помилково ототожнено строк встановлений для поновлення пенсії зі процесуальними строками подання позову до суду. До спірних правовідносин строк звернення до суду з відповідним позовом не застосовується. Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за наявності вини пенсійного органу поновлення виплати пенсії за минулий період відбувається без обмеження будь-яким строком. Позивач має право на відновлення пенсії з моменту постановлення Конституційним Судом України Рішення №25-рп/2009, а саме: 07 жовтня 2009 року. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що позивач знала, що її пенсія поновлюється з 2009 року, тобто з моменту прийняття Конституційним Судом України вказаного Рішення, яким були скасовані дискримінаційні положення пенсійного законодавства, оскільки інформація щодо виконання зазначеного рішення Конституційного Суду України була відсутня на офіційному веб-сайті Пенсійного фонду України. Застосування судами України встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду під час прийняття до розгляду та/або вирішення питання задоволення вимог щодо стягнення/призначення/поновлення періодичних виплат є судовою помилкою, яка вже неодноразово виправлялася Верховним Судом України та іншими судами.
9. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак відсутні підстави для їх скасування.
IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає таке.
11. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
12. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
14. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
15. Вимоги до позовної заяви встановлені статтями 160, 161 КАС України.
16. Частиною 1 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
17. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. Запропоновано позивачу надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку.
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вказаної ухали представник позивача надав клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначає, що положення статті 122 КАС України є саме процесуальним строком звернення до суду, а не підставою для обмеження пенсійних виплат, встановлених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки стаття 122 КАС встановлює строки звернення до адміністративного суду і не регламентує порядок діяльності суб`єкта владних повноважень при призначенні, поновленні, нарахуванні/перерахуванні та здійсненні виплат, встановлених зазначеним Законом. Право на відновлення пенсії позивача виникло в момент прийняття 07 жовтня 2009 року рішення Конституційним Судом України, яким скасовано статті, які забороняли виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Враховуючи вищевикладене, просив суд визнати поважними вищевказані причини пропущення строку звернення до суду з позовною заявою та поновити даний строк.
19. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення порушеного права 31 жовтня 2018 року, яка розглянута відповідачем 30 травня 2019 року, лист позивачу за наслідками розгляду звернення направлено 31 липня 2019 року, а позов надіслано до суду 10 жовтня 2019 року.
20. Згідно з положеннями статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
21. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
22. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
23. Зважаючи на викладене, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
24. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
25. За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
26. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина 3 статті 46 Конституції України).
27. Судами попередніх інстанцій установлено, що 28 жовтня 2002 року позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
28. Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Закон № 1058-ІV) встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
29. Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
30. Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
31. Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
32. Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
33. Згідно з пунктом 3.3. цього Рішення оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
34. Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
35. Системний аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
36. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Порядок № 22-1).
37. Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 4.1 Порядку № 22-1).
38. Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
39. У разі, якщо згідно з національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-ІV гарантують всім громадянам України за певних умов право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
40. При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону № 1058-IV.
41. При цьому законодавством чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
42. У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
43. Однак відповідні зміни до законодавства станом на момент виникнення спірних правовідносин не були внесені, а тому відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови, за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
44. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18.
45. Таким чином, під час вирішення питання про поновлення виплати пенсії строки звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 122 КАС України, не застосовуються.
46. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 805/46/18-а.
47. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо повернення позовної заяви позивачу у частині вимог щодо заявленого періоду поновлення пенсії.
48. Відповідно до частин 1, 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
49. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії від 24 грудня 2019 року з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд