ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 810/2741/16
адміністративне провадження № К/9901/36613/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 року (Суддя: Василенко Г.Ю.),
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 року (Судді: Беспалов О.О., Грибан І.О., Губська О.А.),
у справі № 810/2741/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Профіль"
до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Профіль" (далі - позивач, ТОВ "Київ-Профіль") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративними позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2016 р. № 0002371401 та № 0002391401.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 року позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив суд скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги обґрунтував відсутністю реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" за перевіряємий період, оскільки наданими до перевірки документами не підтверджується факт отримання придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг), документи складені контрагентом позивача всупереч вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також скаржник посилався на відсутність у позивача матеріально-технічної і технологічної можливості перевезення товару, а також відсутність даних, що підтверджують придбання послуг з транспортування товару за договором.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у період з 30.06.2016 по 10.08.2016 відповідачем, на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового Кодексу України та відповідно до наказів від 02.06.2016 №81, від 26.07.2016 №446 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Київ-Профіль" (код ЄДРПОУ 32659407) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт перевірки від 15.08.2016 №99/10-36-14-01-13/32659407 з висновками про порушення ТОВ "Київ-Профіль":
- п.п. "а" п. 198.1, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 49011,00 грн., у т.ч. за квітень 2014 року на суму 23257,00 грн., за травень 2014 року на суму 25754,00 грн.;
- п.п. "а" п. 198.1, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (ряд. 23.2 Декларації) на загальну суму 299230,00 грн., у т.ч. за жовтень 2014 року на суму 243160,00 грн., за грудень 2014 року на суму 56070,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки в акті перевірки обґрунтовані відсутністю реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Київ-Профіль" та ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014". При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" встановлено відсутність у позивача матеріально-технічної і технологічної можливості перевезення товару, оскільки на балансі ТОВ "Київ-Профіль" не обліковуються транспортні засоби та не перебувають в оренді, а також відсутність даних, що підтверджують придбання послуг з транспортування товару за договором від 17.01.2014 №8, укладеного з ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014".
На підставі висновків акту перевірки 19.08.2016 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0002371401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 73517,00 грн., з яких: 49011,00 грн. - за основним платежем; 24506,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0002391401, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 299230,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 149615,00 грн.
Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг") підтверджується первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій з контрагентом за перевіряємий період. Суди не прийняли доводи відповідача про відсутність у позивача матеріально-технічної і технологічної можливості перевезення товару, а також відсутність даних, що підтверджують придбання послуг з транспортування товару за договором, оскільки у відповідності до правил Інкотермс-2000, витрати на транспортування товару покладені на продавця і матеріали справи містять товарно-транспортні накладні.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.
Обов`язкові реквізити, які зазначаються в податкові накладній визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: холодне штампування та гнуття; виробництво будівельних металевих виробів.
17.01.2014 між ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг" (продавець) (правонаступник ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг") та ТОВ "Київ-Профіль" (покупець) укладено договір поставки № 8, відповідно до умов якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, викладених в даному договорі, передати у власність покупця, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, викладених в даному договорі, прийняти та своєчасно оплатити метал в бухтах.
Судами встановлено, що умовами договору поставки від 17.01.2014 № 8 визначено, що ціни розуміються на підставі умов Інкотермс-2000, зазначених у п. 6.1 даного договору. Товар поставляється покупцю на умовах визначених у специфікації, згідно Інкотермс-2000.
Згідно додатків до Договору поставки від 17.01.2014 №8: відповідно до Додатку №1 від 17.01.2014 визначено умови поставки товару: СРТ, склад покупця м. Васильків (Інкотермс 2000); відповідно до Додатку №2 від 11.06.2014 визначено умови поставки товару: СРТ, склад покупця м. Васильків (Інкотермс 2000); відповідно до Додатку №2/1 від 08.09.2014 визначено умови поставки товару: DDU, склад покупця м. Васильків (Інкотермс 2000); відповідно до Додатку №3 від 02.09.2014 визначено умови поставки товару: DDU, склад покупця м. Васильків (Інкотермс 2000).
На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій із ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг", позивачем надано суду належним чином завірені копії наступних документів: договір поставки; додатки до договору поставки; податкові накладні; банківські виписки; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631; картки по рахунку 631; розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних; картки по рахунку 201; сертифікат заводу виробника.
До того ж, суди правомірно не прийняли доводи відповідача про відсутність у позивача матеріально-технічної і технологічної можливості перевезення товару, а також відсутність даних, що підтверджують придбання послуг з транспортування товару за договором, оскільки у відповідності до правил Інкотермс-2000, терміни DDU та CPT означає, що продавець повинен укласти договір на перевезення, не приймаючи, проте, на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження та відправлення товару (CFR, CIF, CPT і CIP); продавець має нести всі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до місця призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP).
Отже за умовами додаткових угод з врахуванням правил Інкотермс-2000 транспортування товару покладено на продавця і матеріали справи містять товарно-транспортні накладні, відповідно до яких замовником послуг на перевезення товару є контрагент позивача (ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг"), перевізниками (ТОВ "Транс-Сервіс", ТОВ Транс-Сервіс-1", ПП "Компанія горлиця", ТОВ "Х-Корнер"), а вантажоодержувачем позивач (ТОВ "Київ-Профіль").
Крім того, судами встановлено, що на час укладання договорів, ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг") зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи і свідчить про недоведеність порушень, які
стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги дублюють висновки акта перевірки та доводи апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -