ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 809/2299/15
адміністративне провадження № К/9901/25951/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 (головуючий суддя Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Судова-Хомюк Н.М.)
у справі № 809/2299/15 (№ 876/8408/15)
за позовом Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
до суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення податкової заборгованості за рахунок майна боржника,
У С Т А Н О В И В:
В червні 2015 року Калуська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі позивач, податковий орган) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення в дохід бюджету податкового боргу за рахунок майна боржника.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 08.07.2015 року позов задовольнив. Стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг у сумі 13 531 гривня 15 коп.
Суд першої інстанцій виходив з того, що в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не сплачено суму узгоджених податкових зобов`язань.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.02.2016 року скасував рішення суду першої інстанцій та прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову податкового органу відмовив в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не звернув уваги на невідповідність обраного позивачем способу захисту права та способу звернення до адміністративного суду і задовольнив позов у спосіб, який не був визначений позивачем.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Податковий орган, зокрема, зазначає, що спосіб захисту відповідає нормам Податкового кодексу України та передбачений пунктом 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України.
Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.02.2014 року відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, якою визначено податкове зобов`язання платника податків щодо орендної плати за землю на 2014 рік у загальній сумі 7 255 грн.
З метою погашення заборгованості податковим органом вручено відповідачу податкова вимога форми "Ф" №3473-25 від 26.12.2014 на суму 9 301,53 грн.
Відповідно до довідки №2258/10/09-06-23 від 08.06.2015, відповідач має заборгованість з орендної плати фізичних осіб в сумі 13 531,15 грн, в тому числі пеня в сумі 49,53 грн.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Наявність податкового боргу та його розмір не є спірним між сторонами, що підтверджують доводи апеляційної скарги відповідача.
В даній справі спірним є виключно порядок спосіб захисту права та спосіб звернення до суду.
За приписами п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Особливості процедури стягнення податкового боргу з платника податків - фізичної особи полягають у такому.
По-перше, за змістом пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом. Тому вирішення справ за позовом податкового органу про стягнення податкового боргу з платника податків - фізичної особи повинно здійснюватися за загальними правилами позовного провадження. Звернутися з поданням у порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України в розглядуваному випадку податковий орган не має права.
По-друге, у порядку позовного провадження розглядаються вимоги про стягнення податкового боргу в цілому. При цьому окремі процедури стягнення коштів за податковим боргом та продажу майна, що перебуває в податковій заставі, не застосовуються.
По-третє, виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковими органами, а державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Отже порядок стягнення податкового боргу за рішенням суду встановлюється Законом України "Про виконавче провадження". Відтак вірними є висновки суду апеляційної інстанції, що заявлений відповідачем спосіб стягнення податкового боргу за рахунок майна фізичної особи суперечить вимогам законодавства. Вказане, однак, не означає, що податковий орган не наділений правом звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу з фізичних осіб, однак порядок такого стягнення визначається державною виконавчою службою.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд