ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 820/415/17
адміністративне провадження № К/9901/40668/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 (суддя Панченко О.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 (Головуючий суддя Рєзнікова С.С., судді: Бегунц А.О., Старостін В.В.)
у справі № 820/415/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" (далі - позивач, ТОВ фірма "АВТОФАСТЕРА") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0000081407.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга податкового органу обґрунтована тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Скіпер Торг". Податковий орган посилається на кримінальне провадження № 320150503900000045 від 03.07.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК Кодексу України, в рамках якого встановлено, що директор ТОВ "Скіпер торг" використовує зазначене підприємство для незаконного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки.
Крім того, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наданих позивачем доказів на підтвердження господарських операцій за договорами поставки нафтопродуктів, що в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 31.10.2016 по 04.11.2016 посадовими особами відповідача, на підставі направлень від 31.10.2016 № 6398, № 6398, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 24.10.2016 № 2877 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства х обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо неправомірного визначення за завітний період декларування ПДВ -січень, лютий 2016 року податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Скіпер торг", за результатами якої складено акт від 11.11.2016 № 698/20-40-14-07-06/30591431.
За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період січень-лютий 2016 року у сумі 696 498 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 28.12.2016 прийнято податкове повідолмення-рішення від 28.12.2016 № 0000081407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 044 747 грн, в тому числі 696 498 грн - за основним платежем та 348 249 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відтак, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Скіпер Торг".
Так, на підставі договору поставки №102 від 01.01.2016 року, укладеного між ТОВ фірма "Автофастера" (покупець) та ТОВ "СКІПЕР ТОРГ" (постачальник), постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його. (т.1 а.с.131).
На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду: копії видаткових накладних (т.1 а.с.132- 140, 143-150), копії податкових накладних (т.1 а.с.153-201), виписку по рахунку ТОВ фірми "Автофастера" за період з 01.01.2016 року до 31.10.2016 року (т.1 а.с.219), оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 ТОВ фірма "Автофастера" за січень-жовтень 2016 р. (т.1 а.с.218).
Перевезення товарів, придбаних у ТОВ "Скіпер Торг" здійснювалося самим покупцем - ТОВ фірма "Автофастера" за допомогою транспортних засобів, які перебувають у його користування на підставі договору оренди транспортного засобу з ОСОБА_1 від 06.10.2015 р. №НАР 958829 (т.1 а.с.123), що також підтверджується товаро-транспортними накладними №0601 від 06.01.2016, №0801 від 08.01.2016, №0502 від 05.02.2016, №0602 від 06.02.2016 (т.1 а.с.141, 142, 151, 152).
Зберігання товару здійснювалося в складських приміщеннях, орендованих ТОВ фірмою "Автофастера" по договору №9/05 від 01.01.2016 р. у ПФ "ТАУРУСС" (т.1 а.с.102-105) та по договору №01 від 01.01.2016 р. у ПАТ "Рембудкомплект" (т.1 а.с.107-110).
Придбаний у ТОВ "Скіпер Торг", в подальшому був реалізований позивачем в процесі здійснення господарської діяльності за договором поставки №3096 від 03.01.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "Зевс-Транс-Сервіс" (т.1 а.с.207); договором поставки №2988 від 25.01.2013 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ОСОБА_2 (т.1 а.с.203); договором поставки №4579 від 01.07.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ФО-П ОСОБА_3 (т.1 а.с.204); договором поставки №5091 від 21.03.2012 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та СПД ОСОБА_4 (т.1 а.с.205); договором поставки №7520 від 26.03.2015 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "АФРАКО" (т.1 а.с. 206); договором поставки №3332 від 02.02.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ПАТ "АП АТП-16329" (т.1 а.с.208); договором поставки №611 від 03.01.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ПП "Макс-Авто" (т.1 а.с.209);
договором поставки №1299 від 03.01.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ФО-П ОСОБА_5 (т.1 а.с.210); договором поставки №2559 від 08.01.2011, укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ФО-П ОСОБА_6 (т.1 а.с.211-212); договором поставки №4103 від 03.11.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "Сервіс-Чемпіон" (т.1 а.с.213); договором поставки №3690 від 03.01.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ОСОБА_7 (т.1 а.с.214); договором поставки №2512 від 03.01.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ФОП ОСОБА_8 (т.1 а.с.215); договором поставки №6910 від 18.06.2014 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "ТІР Сервіс-Тернопіль" (т.1 а.с.216); договором поставки №4337 від 20.5.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "Солвер ТМ" (т.1 а.с.217).
Податковий оргна не заперечує наявність у позивача первинних документів. Однак посилається на недоліки у їх оформленні. Однак окремі недоліки в оформленні первинних документів не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій, якщо зі змісту наданих платником первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарської операції.
Відповідачем не було надано рішення суду, яке набрали законної сили, яким би було встановлено фіктивність контрагента позивача.
Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд