ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 812/885/16
адміністративне провадження № К/9901/31078/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 (суддя Ковальова Т.І.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 (Головуючий суддя Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сухарьок М.Г.)
у справі № 812/885/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст"
до Управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про стягнення пені за заборгованість з відшкодування з податку на додану вартість,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Латєст" (далі - позивач, ТОВ "Латєст") звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області (відповідач, Управління ДКС України у м. Сєвєродонецьку Луганської області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, про стягнення пені за заборгованість з відшкодування податку на додану вартість.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017, адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь TOB "Латєст" пеню за заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 75 406,10 грн, у тому числі: у сумі 28 656,49 грн за липень 2015 року, у сумі 46 749,61 грн за серпень 2015 року.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що контролюючі органи територіального рівня позбавлені повноважень на подання висновків про суми відшкодування ПДВ. Крім того, порядку нарахування пені на суму простроченого бюджетного відшкодування та механізму її виплати платнику податків не визначено. ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС керувався загальною позицією ДФС України з цього питання, що оприлюднена на офіційному порталі Державної фіскальної служби України у категорії "101.16 Податок на додану вартість" сервісу "Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс".
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач перебував на податковому обліку у ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області з 27.11.2000.
Позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року у якій визначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 149 000 грн. та декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, у якій визначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 273 753 грн.
Актом перевірки від 18.09.2015 № 420/12-14-15-01/25-24183749 підтверджено заявлену до відшкодування суму ПДВ в розмірі 149 000 грн за липень 2015 року, довідкою від 15.10.2015 №713/12-14-15-01/25-24183749 підтверджено заявлену до відшкодування суму ПДВ в розмірі 270 547 грн за серпень 2015 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 812/567/16 визнано протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області, яка виразилася у невжитті передбачених чинним законодавством України заходів щодо бюджетного відшкодування на поточний рахунок позивача податку на додану вартість у сумі 149 000,00 грн на підставі висновку ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області № 1528-07 щодо податкової декларації за липень 2015 року № 9173742118 від 18.08.2015 по E-mail; у сумі 270 547,00 грн на підставі висновку ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області № 1527-07 щодо податкової декларації за серпень 2015 року від 17.09.2015 по E-mail, а саме у невиконанні вимог пункту 200.13. статті 200 ПК України щодо невидачі позивачу, як платнику податків, зазначених у висновках сум бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача, як платника податку, в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Наведеним судовим рішенням стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТЄСТ" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: у розмірі 149 000,00 грн. на підставі податкової декларації за липень 2015 року; у розмірі 270 547,00 грн. на підставі податкової декларації за серпень 2015 року, разом 419 547,00 грн.
Управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області 29.04.2016 отримало висновки ДПІ у м. Сєвєродонецьку №1527-07, №1529-07 на відшкодування ПДВ ТОВ "ЛАТЕСТ", відповідач відшкодування не провів, термін для відшкодування, зазначений у висновках, закінчився, узагальнена інформація не надійшла, відповідач висновки про відшкодування ПДВ повернув.
08.07.2016 до управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області від Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області надійшла узагальнена інформація на відшкодування ПДВ, зокрема, по ТОВ "ЛАТЄСТ" у сумі 419 547, 00 грн, яка була відшкодована останньому 08.07.2016.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України.
Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.12 статті 200 Податкового кодексу України).
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України встановлює, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Таким чином, у разі виконання платником податків, який має право на отримання бюджетного відшкодування, вимог статті 200 Податкового кодексу України, за умови підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Отже на суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Непогашення заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
За встановленого факту наявності у позивача права на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка не була повернута позивачу у встановлені статтею 200 Податкового кодексу України строки, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга податкового органу не містить доводів щодо суми обрахованої позивачем пені.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд