ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 812/881/16
адміністративне провадження № К/9901/41673/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2016 (суддя Борзаниця С.В.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 (Головуючий суддя Міронова Г.М., судді: Арабей Т.Г., Геращенко І.В.)
у справі № 812/881/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірнично збагачувальна фабрика Східно - Донбасська"
до Державної податкової інспекції у Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірнично збагачувальна фабрика Східно - Донбасська" (далі - позивач, ТОВ "ГЗФ Сєхідно-Донбаська") звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ДПІ у Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 № 0000261400.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2016, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем не надано товаросупроводжуючих документів по взаємовідносинах з ТОВ "Лекспреміум" та ТОВ "Столиця Імідж". Крім того, податковий орган посилається на податкову інформацію щодо діяльності ТОВ "Лекспреміум", за результати аналізу якої свідчать про відсутність у контрагента реальної можливості для здійснення господарської діяльності. Позивачем до суду апеляційної інстанції надано договори про переведення боргу, які не містять обов`язкових реквізитів.
Крім того, обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.06.2016 по 30.06.2016, на підставі направлень наказу від 13.06.2016 № 66-п, посадовими особами відповідача згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ГХФ Східно-Донбаська" з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Лекспреміум" за червень, вересень, жовтень 2015 року, ТОВ "Столиця Імідж" за листопад 2015 року, за результатами якої складено акт від 30.06.2016 № 1000/12-14-14-01/36984097 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит за період з 01.06.2015 по 30.11.2015 за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з ТОВ "Лекспреміум" та ТОВ "Столиця Імідж" у загальній сумі 2 280 268,00 в т.ч.: за червень 2015 року - 344 452,00 грн, вересень 2015 року - 400 108,00 грн, жовтень 2015 року - 133708,00 грн, за листопад 2015 року 202 000,00 грн; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, п. 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 2 280 268 грн, у тому числі червень 2015 року 344 452 грн, вересень 2015 року 400108 грн, жовтень 2015 року 1 333 708 грн, листопад 2015 року 202 000 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 14.07.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000261400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3 420 402 грн, в тому числі 2 280 268 грн - за основним платежем та 1 140 134 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, згідно договору оренди майна від 16.04.2015, укладеного між Приватним підприємством "Континент" (Орендодавець) та позивачем (Орендар) Орендодавець надає, а Орендар приймає за актом прийому-передавання в строкове платне користування рухоме і нерухоме майно у складі комплексу по переробленню гірничої маси та збагачуванню вугілля, що наведене у Додатку № 1 до цього Договору, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Ровеньки, с. Новодарївка, вул. Транспортна, 3-а. Передання та повернення об`єкту оренди здійснюється сторонами за актами прийому-передавання (повернення) відповідно до п. 2.1 Договору. Строк дії договору згідно Додаткової угоди № 1 від 31 грудня 2015 року укладено на два роки і діє з 16 квітня 2015 року до 15 квітня 2017 року.
Відповідно договору суборенди № 10/08/15 від 10.08.2015 року між Приватним підприємством "Камерон" (Орендар) та позивачем (Суборендар) позивач прийняв за актом прийому-передачі у строкове платне користування нежитлове приміщення складу, площею 300 кв. м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Словянськ, вул. Машчерметівська, 17.
За договором оренди транспортних засобів № 16/04/2015 від 16.04.2015 року, укладеним між ТОВ "Ровеньки-Вуглепостач" (Орендодавець) та ТОВ "ГЗФ Східно-Донбасська" (Орендар), позивач отримав у строкове платне користування транспортні засоби відповідно до переліку, який наведений у додатку № 1 до договору та акту № 1 приймання-передачі орендованого майна, додаткової угоди № 1.
Згідно договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.02.2015 року, укладеному між ТОВ "НПФ Суперпринт" (Орендодавець) та ТОВ "ГЗФ Східно-Донбасська" (Орендар), позивач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Сєвєродонецьк, пр-кт Радянський, 54б, к.22, загальною площею 7 м.кв. для використання у власній господарській діяльності відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення.
Вказані обставини, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, підтверджують, що у спірний період позивач мав необхідні потужності для здійснення господарської діяльності.
Судами встановлено, що спірні господарські операції з ТОВ "Лекспреміум" та ТОВ "Столиця Імідж" підтверджують наступні докази:
- договір поставки від 01.06.2015 № 9, укладений між ТОВ "Лекспреміум" (постачальник) та ТОВ "ГЗФ Східно - Донбансська" (покупець), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором, матеріали (ціна, асортимент, кількість, комплектність і умови поставки яких при кожній поставці уточнюються в узгодженій сторонами специфікації) (том 2 а.с. 3-6); специфікація № 1 від 01.06.2015 (том 2 а.с. 7-9); специфікація №2 від 01.09.2015 (том 2 а.с. 10-11); специфікація №3 від 01.10.2015 (том 2 а.с.12-14).
На виконання вищезазначеного договору, постачальником ТОВ "Лекспреміум", виписані рахунки, видаткові накладні, акти приймання передачі (том 2 а.с.15-71). Оплата здійснена відповідно до платіжних доручень через ПАТ "Полтава-Банк" (том 2 а.с.72-87). Відправка здійснена відповідно до залізничної накладної від 07.10.2015 з додатком: станція відправлення - ім. Кожушко А.М., відправник - ТОВ "ГЗФ Східно-Донбасська", станція призначення - Дар`ївка, зазначено дані про кількість місць, код вантажу частково найменування товару та вага (том 2 а.с. 88-89). Також позивачем надано реєстр виданих та отриманих податкових накладних (том 2 а.с. 93-140).
- договір поставки від 28.10.2015 № 46, укладений між ТОВ "Столиця Імідж" (постачальник) та ТОВ "ГЗФ Східно - Донбансська" (покупець), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором, матеріали (ціна, асортимент, кількість, комплектність і умови поставки яких при кожній поставці уточнюються в узгодженій сторонами специфікації) (том 2 а.с. 141-144), специфікація № 1 від 28.10.2015 (том 2 а.с.145).
На виконання вищезазначеного договору постачальником ТОВ "Столиця Імідж" виписані рахунки, видаткові накладні, акти приймання передачі (том 2 а.с.146-148). Відправка здійснена відповідно до залізничної накладної від 30.11.2015 з додатком: станція відправлення - ім. Кожушко А.М., відправник - ТОВ "ГЗФ Східно-Донбасська", станція призначення - Дар`ївка, зазначено дані про кількість місць, код вантажу частково найменування товару та вага (том 2 а.с. 170-171). Також позивачем надано реєстр виданих та отриманих податкових накладних (том 2 а.с. 150-169).
- договір про переведення боргу № 6-16 від 24.04.2016, укладений між ТОВ "Столиця Імідж" (початковий боржник), ТОВ "ГЗФ Східно - Донбансська" (новий боржник) та ТОВ "Юдумус" (Кредитор), відповідно до якого початковий боржник переводить на нового боржника грошовий борг, що виник в результаті неналежного виконання початковим боржником обов`язків перед кредитором у розмірі 1211997,60 грн (том 2 а.с.172-173).
Податкові декларації, розрахунки коригування сум ПДВ свідчать про те, що ТОВ "ГЗФ Східно - Донбаська" згідно Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" включено вищевказані суми до податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Лекспреміум" та ТОВ "Столиця Імідж" за червень, вересень, жовтень, листопад 2015 року, а також до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вказаний період (том 3 а.с. 104-134).
За умовами договорів поставки від 01.06.2015 № 9 та від 28.10.2015 № 46, укладених позивачем з ТОВ "Лекспреміум" та ТОВ "Столиця Імідж", пунктом доставки товару є склад Покупця, який знаходиться за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Машчерметівська, 17.
У зв`язку з цим позивачем укладено з Приватним підприємством "Камерон" договір суборенди № 10/08/15 від 10.08.2015, предметом якого є суборенда нежитлового приміщення складу площею 300 кв.м за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Машчерметівська, 17. Строк дії договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 04.01.2016, до 31 грудня 2016 року (том 1 а.с.59-61).
Оприбуткування на склад позивача та подальше використання у господарській діяльності придбаного у ТОВ "Лекспреміум" та ТОВ "Столиця Імідж" товару підтверджено картками складського обліку (том 3 а.с. 138-228, том 4 а.с.1-72).
В матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів.
Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що порушення контрагентом позивача податкової дисципліни та невідповідність окремих документів складених відносно товару постачальником не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту сум за господарською операцією, яка фактично відбулася, оскільки закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від наявності документів щодо належного виконання постачальниками по ланцюгу постачання своїх податкових та інших зобов`язань.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд