ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 804/2325/16
адміністративне провадження № К/9901/38066/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 (суддя Гончарова І.А.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 (Головуючий суддя Коршун А.О., судді: Іванов С.М., Панченко О.М.)
у справі № 804/2325/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАПЛАСТ"
до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВАПЛАСТ" (далі - позивач, ТОВ "АКВАПЛАСТ") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області (далі - відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "В4" №0000232201 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість від 22.02.2016р. в сумі 178190,00 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що підставою для зменшення позивачу суми від`ємного значення з ПДВ слугували висновки перевіряючого про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Орім", які, на думку контролюючого органу, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених змістом правочинів. За твердженнями податкового органу, первинні документи складені за результатами господарських операцій з вказаним контрагентом не в повній мірі підтверджують зміст та обсяг проведених операцій. Податковий орган вважає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції на обставини, що встановлені судовими рішеннями у справі № 804/12052/15, оскільки такі обставини стосуються іншого періоду та не мають жодного відношення до періоду, що перевірявся.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача, на підставі направлень від 12.01.2016 № 000007 та № 000008, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказів від 11.01.2016 № 2 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Аквапласт" з питань правомірності формування податкового кредиту при здійсненні взаємовідносин із ПП "Орім" у період лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 27.01.2016 № 132/2/30927520 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 178 190 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 22.02.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232201, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 178 190 грн.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відтак, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи що між позивачем та його контрагентом - ПП "Орім" було укладено договір на надання маркетингових послуг № 104 від 01.01.2015.
При цьому укладення цього договору та проведення саме такого виду і обсягу маркетингових досліджень ринку позивач пояснив тим, що Товариство є виробником безалкогольних напоїв, через наявний активний спад обсягу реалізованої продукції в 2014 року, на що окрім фінансової кризи в країні в цілому, вплинуло тимчасова окупація АРК, в результаті чого підприємство починаючи з квітня 2014 р. втратило 40 торгівельних точок, а також втрата контролю ринку на території проведення антитерористичної операції (Донецьк, Донецька область, м. Луганськ, Луганська область), в результаті чого починаючи з липня 2014 р. було втрачено 218 торгівельних точок, що складає майже 40% втрати ринку збуту виробленої продукції ТОВ "Аквапласт". Зазначені обставини підтверджуються належними письмовими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи та долучені до матеріалів справи.
Сторонами за договором про надання маркетингових послуг №104 від 01.01.2015 свої зобов`язання за договором виконано, а саме - контрагентом позивача - ПП "Орім" надано маркетингове дослідження ринку, яке виконано у порядку та з застосуванням методів, які були визначені умовами договору, а позивачем сплачено вартість наданої послуги у безготівковій формі у загальному розмірі 1069140 грн. (у тому числі ПДВ 178190 грн).
Зазначені обставини підтверджуються наданими суду копіями документів, які свідчать про виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, - додаток №1 до договору про надання маркетингових послуг №104 від 01.01.2015, у якому затверджено перелік робіт (визначення об`єму продаж в торгівельних точках у кількісному виразі; визначення об`єму продаж в торгівельних точках у грошовому виразі; визначення динаміки продажу продукції; визначення середньодобових продаж замовника; надання інформації за кожною торгівельною точкою; проведення кількісного маркетингового дослідження; проведення телефонного опитування; проведення моніторингу з визначення кількості товарної позиції в розрізі торгівельних точок; обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту; проведення фокус-груп; надання інформації щодо роздрібної торгівлі; визначення відносин споживачів до видів реклами різних товарних груп; визначення фактору вибору торгівельної точки; визначення відношення споживача до найменування торгівельної точки; визначення відношення до пакування товару; On-Line опитування споживачів тощо), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №026020 від 28.02.2015, звітами за проведеними маркетинговими дослідженнями, податковими накладними №888 від 28.02.2015, №798 від 26.02.2015, №766 від 25.02.2015, №700 від 23.02.2015. Отримані від контрагента ПП Орім" послуги були позивачем використані у власній господарській діяльності, що призвело до фактично відновлення ТОВ "Аквапласт" раніше зайнятого сегменту ринку, отримані маркетингові послуги надали можливість підприємству уникнути подальшого спаду об`єму реалізованої продукції, а також розширення ринку збуту продукції підприємства, надало можливості, зокрема, в 2015 році додатково працевлаштувати 69 працівників. /а.с. 75-92, 130-250 том 1, а.с. 1-88 том 2/.
Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Орім" за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того, окремі дефекти первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не можуть слугувати підставою для висновків податкового органу про нереальність господарської операції.
Реальність здійснення господарської операції повинна досліджуватися на підставі первинних документів, складених за результатами таких операцій та не може ґрунтуватися виключно на отриманій податкові інформації з баз даних податкового органу.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм
матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд