ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/3293/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Берднік І. С., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Борисфен" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 (колегія суддів: Тищенко А.І., Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.) і рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2019 (суддя Лилак Т. Д.) у справі
за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство", Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Борисфен", Іванківської сільської ради про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Савицька О. В.,
позивача-1 - не з`явилися,
позивача-2 - не з`явилися,
відповідача-1 - Вівсяник А. М.,
відповідача-2 - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2016 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (далі - ДП "Бориспільське лісове господарство") та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Борисфен" (далі - ТОВ "База відпочинку "Борисфен") та Іванківської сільської ради Бориспільського району (далі - Іванківська сільрада) про визнання недійсними рішення Іванківської сільради від 28.12.2007 № 771-20-5 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ "База відпочинку "Борисфен" під розміщення бази відпочинку в межах с. Іванків Бориспільського району Київської області" та договору оренди земельної ділянки від 21.04.2008.
2. Позов мотивовано тим, що спірна земельна ділянка накладається на землі лісового фонду, Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства погодження на зміну цільового призначення не надавалось та відповідні рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування про зміну цільового призначення не приймались, ДП "Бориспільське лісове господарство" погодження про можливість вилучення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення третім особам не надавалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Рішенням Іванківської сільради від 28.12.2007 № 771-20-5 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ "База відпочинку "Борисфен" під розміщення бази відпочинку з організацією зони спортивно-оздоровчого призначення в межах с. Іванків Бориспільського району Київської області та надано ТОВ "База відпочинку "Борисфен" земельну ділянку загальною площею 2,002 га на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) під розміщення бази відпочинку з організацією зони спортивно-оздоровчого призначення в с. Іванків.
4. 21.04.2008 між Іванківською сільрадою та ТОВ "База відпочинку "Борисфен" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом (зареєстрований в реєстрі за № 1532) та зареєстрований у Бориспільському райвідділі КРФ ДП "ЦДЗК", про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 26.06.2008 № 040832300003 (договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,0022 га, кадастровий номер 3220884001:01:043:0020, яка розташована на території Іванківської сільради.
5. Згідно з пунктом 2.2.1 договору земельна ділянка є землею державної власності і відноситься до категорії земель - землі рекреаційного призначення.
6. На запит Бориспільської місцевої прокуратури від 16.06.2016 № 34-8395вих-16 стосовно спірної земельної ділянки Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства повідомило, що не надавало погодження на вилучення чи зміну цільового призначення земельних ділянок.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017, позов задоволено повністю.
8. Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017 зазначені судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
9. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав на необхідність при новому розгляді справи встановити початок перебігу позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин пропуску цього строку, вжити всіх передбачених законом засобів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, з`ясувати характер спірних правовідносин, дати їм належну юридичну оцінку, і залежно від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
10. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.03.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.
11. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
12. Постановою Верховного Суду від 22.11.2018 рішення та постанова судів попередніх інстанцій скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
13. Касаційна інстанція наголосила на тому, що для правильного визначення початку перебігу позовної давності суди мали встановити коли позивачі дізнались про порушення свого права спірним рішенням Іванківської сільради № 771-20-5 від 28.12.2007, яке є предметом розгляду у даній справі, та відповідно з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави.
14. Крім того, Суд зауважив, що судами достеменно не встановлено яка саме частина земельної ділянки, наданої у користування ТОВ "База відпочинку "Борисфен", накладається на землі лісгоспу. За висновками судів попередніх інстанцій факт накладення земельної ділянки встановлювався на підставі листа ДП "Бориспільський лісгосп" № 128 від 08.04.2016, з якого вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 3220884001:01:043:0020, площею 2,0022 га накладається на землі лісгоспу в кварталі 35 Старівского лісництва орієнтовною площею 0,63 га. Поряд з цим в матеріалах справи є лист ДП "Бориспільський лісгосп" б/н від 16.05.2017, в якому зазначено, що земельна ділянка, кадастровий номер 3220884001:01:043:0020, накладається на землі лісгоспу в кварталі 35 Старівського лісництва орієнтовною площею 0,24 га.
15. Рішенням Господарського суду Київської області від 04.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, позов задоволено повністю.
16. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з встановлених обставин стосовно того, що прокурором доведено належними та допустимим доказами, що земельна ділянка, кадастровий номер 32208840001:01:043:0020, площею 2,0022 га, накладається на землі лісгоспу площею 0,5799. Таким чином, при передачі в оренду спірної земельної ділянки Іванківською сільською радою змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення, у зв`язку з чим рішення ради № 71-20-5 від 28.12.2007 прийняте, а договір оренди земельної ділянки укладено, всупереч нормам Земельного кодексу України та Лісового кодексу України. Судами також встановлено, що позовна заява подана з дотриманням позовної давності.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
17. ТОВ "База відпочинку "Борисфен" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
18. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, нез`ясуванням обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а також прийняттям судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
19. Скаржник наголошує, що судом не перевірено дотримання прокурором порядку, передбаченого частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; суди не виконали вказівок Верховного Суду щодо позовної давності та не встановили коли саме про порушення прав довідалися позивачі, оскільки у листах, на які послалися суди, немає згадки про рішення Іванківської сільської ради, яке є предметом розгляду у даній справі; про накладення частини земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення суди дійшли на підставі листа ПП "Норд інвест плюс", який не є допустимим доказом у даній справі; прокурор здійснив представництво інтересів державної компанії, що не допускається в силу вимог закону; матеріали справи не містять доказів, що Держгеокадастр, Держлісагентство, позивач-1, позивач-2 не мають можливості самостійно захистити права у наведеному спорі.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
20. Відзивів від інших учасників справи не надходило.
Позиція Верховного Суду
21. Стаття 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подачі позову) встановлювала, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.
22. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
23. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
24. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
25. Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
26. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
27. Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
28. Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
29. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
30. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
31. Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство", Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства.
32. Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства та вважає необхідним залишити позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі державного підприємства, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
33. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неможливості звернення прокурора в інтересах держави в особі державного підприємства знайшли підтвердження під час перегляду справи у суді касаційної інстанції.
34. Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства є органом державної влади та підпорядковується Держлісагентству України та є його територіальним органом.
35. Завданням управління є реалізація повноважень Держлісагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства.
36. Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521 Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
37. За змістом пункту 3 Положення основними завданнями Держлісагентства є, зокрема, реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.
38. Згідно з підпунктами 4, 5, 6, 7, 8, 9, 21, 30, 33 Положення Держлісагентство здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства; здійснює державне управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; організовує ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь; веде державний лісовий кадастр та облік лісів; здійснює моніторинг лісів; приймає рішення про віднесення лісів до відповідної категорії; вносить пропозиції щодо надання в користування мисливських угідь та припинення права користування ними органам, що приймають зазначені рішення; здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держлісагентства; вирішує в межах повноважень, передбачених законом, спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів, що перебувають у державній власності.
39. Аналіз цих пунктів Положення дозволяє дійти висновку, що Держлісагенство є центральним органом, до основних завдань якого належить, зокрема, реалізація державної політики у сфері лісового господарства.
40. Таким чином, Держлісагенстство є органом державної влади, тобто суб`єктом владних повноважень, а відповідно до положень абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень.
41. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що відповідно до частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у відповідній редакції) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
42. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
43. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
44. Відповідно до пункту 2 статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
45. Відповідно до частини третьої статті 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
46. Судами встановлено, що ДП "Бориспільське лісове господарство" погодження про можливість вилучення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення у кварталі 35 відповідачу 2 не надавалось.
47. При передачі в оренду Іванківською сільрадою спірної земельної ділянки змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення.
48. Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
49. Відповідно до статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
50. З огляду на викладене суди дійшли правильного висновку про те, що рішення Іванківської сільради від 28.12.2007 № 71-20-5 прийняте всупереч нормам ЗК України та ЛК України, а тому є неправомірним.
51. Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої та шостої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
52. Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
53. Враховуючи незаконність рішення від 28.12.2007 № 771-20-5 суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного на підставі такого рішення.
54. Щодо посилання скаржника на те, що суди не виконали вказівки Верховного Суду щодо необхідності встановлення яка саме частина земельної ділянки, наданої у користування ТОВ "База відпочинку "Борисфен" накладається на землі лісгоспу, оскільки зазначалося про різні площі такого накладення, а також щодо необхідності визначення початку перебігу позовної давності, тобто з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави, колегія суддів зазначає таке.
55. Як встановлено судами згідно з інформацією ДП "Бориспільський лісгосп" від 08.04.2016 № 128 земельна ділянка з кадастровим номером 3220884001:01:043:0020 площею 2,0022 га накладається на землі лісгоспу в кварталі 35 Старівского лісництва. Згідно з викопіюванням з матеріалів лісовпорядкування 1990 року, наданих ДП "Бориспільське лісове господарство", зазначена земельна ділянка накладалась на землі лісового фонду, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років. За інформацією ВО "Укрдержліспроект" земельна ділянка знаходиться у межах лісництва та використовується для ведення лісового господарства. На виконання вказівок Верховного Суду Бориспільською місцевою прокуратурою скеровано запит до КДП "Київгеоінформатика" з метою встановлення точної площі накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення. Прокурором долучено до матеріалів справи лист ПП "Норд інвест плюс" від 03.04.2019 із зведеним планом земельної ділянки з кадастровим номером 32208840001:01:043:0020 загальною площею 2,0022 га з якого вбачається накладання частини вказаної ділянки площею 0,5799 на землі лісогосподарського призначення.
56. Таким чином доводи скаржника про невиконання вказівки Верховного Суду щодо встановлення точної площі накладення є безпідставними. Водночас колегія суддів наголошує, що в силу статті 300 ГПК України, якою встановлено межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, тим більше розглядати вимоги, які не були розглянуті судами попередніх інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
57. Щодо позовної давності судами встановлено, що перебіг позовної давності почався з моменту отримання Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства листа прокурора (16.06.2016 № 34-8395вих.16) про надання інформації стосовно того, чи надавалась управлінням згода на вилучення земельних ділянок із кадастровим номером 3220884001:01:043:0020 зі складу земель лісового фонду та чи надавалася згода на зміну цільового призначення. Докази того, що управління дізналося або мало можливість дізнатися про порушення до вказаної дати в матеріалах справи відсутні. Київська місцева прокуратура Київської області дізналася про порушення після звернення 01.03.2016 народного депутата. Керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом 06.10.2016.
58. Щодо посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, колегія суддів зазначає, що у цій справі викладено висновок щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у поєднанні із статтею 53 ГПК України в редакції з 15.12.2017, тоді як прокурор у справі, що переглядається, звернувся з позовом 06.10.2016 на підставі статті 29 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.
59. Суд касаційної інстанції враховує, що як зауважив Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.