ПОСТАНОВА
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 208/5993/19
провадження № 51- 3917 ск 21
Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду Яновська О. Г. розглянула касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2021 року і
встановила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаного судового рішення у касаційному порядку.
Перевіривши дотримання скаржником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга подана без дотримання вимог ст. 350, 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК України
1960 року), тому її слід залишити без руху, встановивши особі, яка подала касаційну скаргу, строк для усунення недоліків.
Зокрема, відповідно до пунктів 4 та 5 ст. 350 КПК України 1960 року у касаційній скарзі необхідно зазначити вимоги до суду касаційної інстанції, обґрунтувати їх, зазначивши, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень згідно зі ст. 398 КПК України 1960 року.
Відповідно до ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише: 1) істотне порушення кримінально-процесуального закону; 2) неправильне застосування кримінального закону; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Слід зазначити, що скаржник заперечує повноту судового розгляду, правильність оцінки окремих доказів з точки зору їх достовірності, що не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.
Як убачається зі скарги, вирок місцевого суду переглядався за правилами апеляційної процедури. Проте, подаючи касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції, скаржник не зазначає обґрунтування незаконності цього судового рішення або допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права, передбачених ст. 398 КПК України 1960 року.
Касаційна скарга містить суттєві суперечності, оскільки скаржником зазначено, що вона подана на ухвалу суду апеляційної інстанції, в її тексті засудженим обґрунтовується незаконність рішення суду першої інстанції, а в прохальній частині скарги йдеться про перегляд в касаційному порядку судових рішень першої та апеляційної інстанції.
Також, у порушення ч. 1 ст. 387 КПК України 1960 року засудженим не долучено до касаційної скарги копій оскаржуваних судових рішень, що позбавляє суд можливості встановити, чи є оскаржувані судові рішення такими, що можуть бути переглянуті в касаційному порядку.
Зазначені обставини перешкоджають Суду прийняти процесуальне рішення за поданою скаргою.
Відповідно до ст. 352, 388 КПК України 1960 року, суддя касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог ст. 350, 387 цього Кодексу, ухвалює постанову про залишення касаційної скарги без руху і надає особі, яка подала скаргу, необхідний строк для усунення недоліків.
Також суд вважає за необхідне, згідно з приписом ст. 20 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), роз`яснити засудженому його право на кваліфіковану правову допомогу.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" від
02 червня 2011 року № 3460-VI (далі - Закон № 3460-VI) право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою ст.13 цього Закону (в тому числі захист і складання документів процесуального характеру).
Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (підпункт 2 пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 2 липня 2012 року № 967/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 1487/5).
Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначене відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правову допомогу.
Тому для одержання правової допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом статей 110 і 113 КВК вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 353, 388 КПК України 1960 року, п. 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України, суддя