Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 522/8004/20
провадження № 61-1834св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -
Ступак О. В.,
суддів:
Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Ірина Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2020 року в складі судді Мирончук Н. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 січня 2021 року в складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка була матір`ю заявника ОСОБА_1 3 метою отримання спадщини, що відкрилася після смерті матері, заявник звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. (далі - ПН ОМНО Сегеченко І. М.). 04 травня 2020 року ПН ОМНО Сегеченко І. М. роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду з метою встановлення факту родинних відносин, оскільки існують розбіжності в написанні прізвища його та його матері. Як вказував заявник, він, ОСОБА_1, є сином ОСОБА_4, розбіжність у написанні прізвища виникла в результаті довільного перекладу прізвища з російської мови на українську особами, які здійснювали видачу документів, та при отриманні паспортів в Україні прізвище " ОСОБА_6" було вказано українською мовою, як " ОСОБА_6", а прізвище його матері було вказано українською мовою, як " ОСОБА_7". У зв`язку з наведеним заявник просив встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4, уродженка селища міського типу Любимівка Каховського району Херсонської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір`ю ОСОБА_1, уродженця селища міського типу Любимівка Каховського району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4, уродженка селища міського типу Любимівка Каховського району Херсонської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір`ю ОСОБА_1, уродженця селища міського типу Любимівка Каховського району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи указане судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка свідчать про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд у своїй постанові зазначив, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам у справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює, та відхилив доводи заявника стосовно того, що у справі вбачається спір про право, на підставі чого заява про встановлення факту має бути залишена без розгляду, з огляду на те, що апелянтом не наведеного жодного правового доводу стосовно того, яким чином вирішення питання про встановлення факту родинних відносин (між сином та матір`ю) вплине на його права та обов`язки у даній справи в контексті родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У лютому 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Також у касаційній скарзі міститься клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень до закінчення розгляду справи у касаційному порядку.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у справі наявний спір про право, який можливо вирішити тільки в порядку позовного провадження, а тому суд першої інстанції повинен був на виконання вимог статей 294, 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) залишити заяву без розгляду і роз`яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Зазначив, що ОСОБА_2, будучи спадкоємцем першої черги після померлої ОСОБА_4, не визнає право на спадщину ОСОБА_1, а оскільки останній звернувся з заявою у цій справі з метою отримати право на спадщину, то має місце спір про право.
Також представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/2276/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 682/1303/19.
У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
У травні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 повторно звернувся до Верховного Суду із клопотанням про зупинення дії рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 19 січня 2021 року до закінчення розгляду справи у касаційному порядку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 січня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 з підстав, визначених частиною другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 522/8004/20 із Малиновського районного суду м. Одеси та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про зупинення дії рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 19 січня 2021 року.
16 березня 2021 року матеріали справи № 522/8004/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відмовлено представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 19 січня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року справу № 522/8004/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.