Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 520/8982/18-ц
провадження № 61-8498св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Стрільчука В. А., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державний реєстратор Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскров Олег Вікторович, Акціонерне товариство "Альфа- Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскрова О. В. (далі - державний реєстратор Іскров О. В.), Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") про визнання протиправним та скасування рішення.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 16 лютого 2007 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк") укладений договір кредиту № 2007/13-2.06/67 відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 154 000,00 дол. США, зі сплатою 12,5 % річних, строком до 16 лютого 2014 року. У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня укладений іпотечний договір, зареєстрований у реєстрі за № 580, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н. В., за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку АКБ СР "Укрсоцбанк" належну їй на праві власності квартиру, загальною площею 89,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
У січні 2018 року з Інформаційної довідки № 110062877 їй стало відомо, що власником її квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно значиться ПАТ "Укрсоцбанк". Відповідні зміни щодо власника нерухомості внесені до державного реєстру 22 листопада 2017 року державним реєстратором Іскровим О. В. Підставою виникнення права власності зазначено: іпотечний договір, серія та номер: 580, виданий 16 лютого 2007, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н. В.
Підставою внесення запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38340533 від 24 листопада 2017 року 18:01:18, державний реєстратор Іскров О. В.
Вважає дії державного реєстратора Іскрова О. В. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на належну їй квартиру незаконними. Реєстрація права власності на нерухоме майно за ПАТ "Укрсоцбанк" відбулась із порушенням встановлених правил та процедур, вимог законодавства України, а саме: порушено процедуру вчинення реєстраційної дії щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень; оскаржуване рішення прийняте на підставі заяви, проданої невстановленою особою; іпотечний договір не є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно та їх обтяжень; у порушення статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено за наявності обтяження - арешту нерухомого майна; порушено вимоги Закону України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті"; на момент набуття ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на предмет іпотеки, була відсутня оцінка такого майна; звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося поза межами строків позовної давності.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Іскрова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38340533 від 24 листопада 2017 року 18:01:18, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ПАТ "Укрсоцбанк".
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2018 року, у складі судді Куриленко О. М., у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що отримання вимог позивачем відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" встановлені зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 1400036511011, копією опису вкладення, роздруківкою з сайту Укрпошти з відміткою про особисте отримання та реєстром відправлення.
Укладаючи іпотечний договір, сторони погодили умови договору, у тому числі, способи звернення стягнення на предмет іпотеки, одним з яких є звернення стягнення в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку", та отримання окремої згоди на відчуження майна у передбачений договором спосіб - не потребує.
Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
На виконання вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку, державному реєстратору наданий повний пакет документів для реєстрації права власності за ПАТ "Укрсоцбанк", а отже, твердження позивача про порушення процедури вчинення реєстраційної дії не відповідає дійсності та не заслуговує на увагу.
Державним реєстратором встановлений обсяг повноважень особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи, на підставі документа, а саме: нотаріально посвідченої довіреності від 28 листопада 2016 року, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О. С. та зареєстрованої в реєстрі за № 2940, що узгоджується з частиною 8 Порядку № 1127 у редакції від 12 липня 2017 року.
Чинним законодавством передбачено, що державна реєстрація права власності проводиться на підставі договору, предметом якого є нерухоме майно, отже, проведення реєстраційної дії на підставі іпотечного договору є законним способом набуття нерухомого майна у власність. Чинна редакція як Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", так і Закону України "Про іпотеку" дозволяють зробити висновок, що державна реєстрація права власності за іпотекодержателем допустима на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо обтяження виникло пізніше іпотеки.
Мораторій на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", встановлено тільки щодо примусового відчуження такого майна без згоди власника. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснювалося, ПАТ "Укрсоцбанк" набуло право власності у добровільному порядку, за згодою позивача на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі, отже, рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно прийнято відповідачем на підставі згоди позивача, передбаченої іпотечним договором, а тому положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не можуть бути застосовані, і твердження позивача не відповідають чинному законодавству України.
Огляд об`єкта оцінки не проводився, що передбачено умовами заявки на проведення незалежної оцінки від 01 вересня 2017 року. Враховуючи неможливість проведення огляду квартири, розрахунок вартості проводився за умови, що квартира знаходиться у задовільному технічному стані. Відповідно до Звіту, станом на дату оцінки 01 вересня 2017 року, ринкова вартість квартири складала: 1 699 465,00 грн.
Наслідки спливу позовної давності можуть бути застосовані судом до заявлених вимог позивача, але ПАТ "Укрсоцбанк" у цьому судовому процесі має статус відповідача та взагалі звернув стягнення на майно у позасудовому порядку, отже, застосування наслідків спливу позовної давності є неможливим.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Іскрова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38340533 від 24 листопада 2017 року 18:01:18, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-банк". Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до Закону України "Про іпотеку", у редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору, передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов`язання у позасудовому порядку була можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі. Таке застереження може тільки визначати умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. Іпотечний договір не може вважатися договором про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки такий договір обов`язково укладається окремо та підлягає нотаріальному посвідченню. ОСОБА_1 не узгоджувала з іпотекодержателем умови про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором та як іпотекодавець, не надавала своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.
До 24 листопада 2017 року, при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_1, у яке входить спірна (іпотечна) квартира, державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.
Оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки відбувалося в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку", заявник зобов`язаний був здійснити та надати державному реєстратору оцінку вартості предмета іпотеки. Відповідач не надав до суду звіту про оцінку майна, який би відповідав вимогам законодавства та містив всі необхідні розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Оцінка предмета іпотеки проводилася без особистого огляду квартири, що є недопустимим згідно з Національним стандартом № 1 "Загальні засали оцінки майна і майнових прав" та дані оцінки майна не включені до реєстру, як того вимагає чинне законодавство України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2021 року АТ "Альфа-Банк" подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, Верховного Судувід 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 200/20748/17, від 22 лютого 2021 року у справі № 344/16105/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 711/1100/20.
У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому вказував, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є належним способом захисту прав. Іпотечний договір не може вважатися договором про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки такий договір обов`язково укладається окремо та підлягає нотаріальному посвідченню. На спірні правовідносини розповсюджує свою дію Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної - зміні, шляхом виключення з мотивувальної частини судового рішення частини підстав, за яких суд задовольнив позов ОСОБА_1, з огляду на таке.
Обставини встановлені судами
16 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк") (змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 2007/13-2.06/67, відповідно до якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 154 000,00 дол. США, зі сплатою 12,5 % річних, строком до 16 лютого 2014 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, зареєстрований у реєстрі за № 580, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н. В., згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку АКБ "Укрсоцбанк" належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до Інформаційної довідки № 110062877 власником вказаної квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно значиться ПАТ "Укрсоцбанк". Зміни щодо власника нерухомості внесені до державного реєстру 22 листопада 2017 року державним реєстратором Іскровим О. В. Підстава виникнення права власності: іпотечний договір, серія та номер: 580, виданий 16 лютого 2007 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н. В.
Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38340533 від 24 листопада 2017 року 18:01:18, державний реєстратор Іскров О. В.
Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що до 24 листопада 2017 року, при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_1, в яке входить спірна (іпотечна) квартира, державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте. Відповідачем не надано суду звіту про оцінку майна, який би відповідав вимогам закону та містив всі необхідні розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Оцінка предмета іпотеки проводилася без особистого огляду квартири, що є недопустимим згідно з Національним стандартом № 1 "Загальні засали оцінки майна і майнових прав", а дані оцінки майна не включені до реєстру, як того вимагає чинне законодавство України. Крім того, оскільки між сторонами відсутній окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстрація за АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", права власності на спірну квартиру відбулась без достатніх правових підстав, з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку".
Верховний Суд не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Щодо договору про задоволення вимог іпотекодержателя
Пунктом 4.2 іпотечного договору передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за договором кредиту, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з пунктом 4.5 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів:
4.5.1 на підставі рішення суду; або 4.5.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса; або 4.5.3 шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; або 4.5.4 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцю на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку"; або 4.5.5 шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", (тут і надалі у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, а також - Закон №898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
За змістом частини першої, другої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Аналіз статей 36 та 37 Закону № 898-IV, у редакції на час укладення іпотечного договору, дає підстави для висновку, що застереження в іпотечному договорі також вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України "Про іпотеку", в редакції Закону України № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі - Закон № 800-VI), який набрав чинності 14 січня 2009 року, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмети іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Нова редакція статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку", що викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ "Перехідні положення" Закону № 800-VI, не змінює встановлений раніше порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.
Аналіз наведених норм Закону № 898-IV, як і Закон № 800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям останнього закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.
Отже, законодавцем визначений як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону України "Про іпотеку", на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.
Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 200/18401/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 755/18091/18 від 02 вересня 2020 року у справі № 755/18777/18 у справах щодо позасудового врегулювання зобов`язань ПАТ "Укрсоцбанк".
За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про те, що відсутність окремо укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя є підставою для скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора є помилковим.
Отже, доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Судувід 21 квітня 2021 року у справі № 711/1100/20, підтвердились, оскільки висновки про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України "Про іпотеку", вже викладалися Верховним Судом раніше