Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 161/17828/19-ц
провадження № 61-2346св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Стрільчука В. А., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, Приватна фірма "Сунар",
відповідачі: Акціонерне товариство "ВТБ Банк", ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Акціонерного товариства "ВТБ Банк", ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2020 року у складі судді Черняка В. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у складі колегії суддів: Матвійчука Л. В., Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2019 року ОСОБА_1, Приватна фірма "Сунар" (далі - ПФ "Сунар"), звернулися до суду із позовом до Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - АТ "ВТБ Банк"), ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що 24 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Банк" (далі - ТОВ "БМ Банк") укладений кредитний договір № 4/58/240408, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 99 000,00 дол. США.
Із метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 24 квітня 2008 року між ПФ "Сунар" та ТОВ "БМ Банк" укладений договір іпотеки № 4/58/240408, за умовами якого ПФ "Сунар" передано в іпотеку банку нерухоме майно: незавершене будівництвом адміністративно-складське приміщення та магазин (раніше будинок № 9) готовністю 32 % /А-3/, за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 0,10 га, кадастровий номер: 22:027:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2010 року задоволено позов ПАТ "БМ Банк" про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 788 864,49 грн заборгованості за кредитним договором № 4/58/240408.
Надалі на підставі договору про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором № 13092018, АТ "БМ Банк" відступило на користь АТ "ВТБ Банк" право вимоги за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 4/58/240408 та договором поруки від 24 квітня 2008 року № 4/58/240408/1, укладених між АТ "БМ Банк" та ОСОБА_3, ОСОБА_4
16 вересня 2019 року між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 укладений договір № 49-РБ про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого банк шляхом продажу відступив ОСОБА_2 право вимоги за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 4/58/240408 та договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т. за реєстровим № 1140, про що 20 вересня 2019 року повідомлено позивачів.
Вважають, що умови договору відступлення прав вимоги за кредитним договором містять ознаки договору факторингу, а оскільки цей правочин суперечить приписам цивільного законодавства щодо суб`єктного складу договору факторингу, тому він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України.
Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 16 вересня 2019 року № 49-РБ, договір про відступлення прав за іпотечним договором від 16 вересня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т. за реєстровим номером 1140, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (спеціальний розділ), номер запису про іпотеку: 27933831 від 16 вересня 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. щодо заміни іпотекодержателя з АТ "ВТБ Банк" на ОСОБА_2 та номер запису про іпотеку: 27933793 від 16 вересня 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. щодо заміни іпотекодержателя з АТ "ВТБ Банк" на ОСОБА_2 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2020 року позов ОСОБА_1, ПФ "Сунар" задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 16 вересня 2019 року № 49-РБ, укладений між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 .Визнано недійсним договір про відступлення прав за іпотечним договором, укладений 16 вересня 2019 року між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т. за реєстровим номером 1140. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (спеціальний розділ), номер запису про іпотеку: 27933831 від 16 вересня 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. щодо заміни іпотекодержателя з АТ "ВТБ Банк" на ОСОБА_2 та номер запису про іпотеку: 27933793 від 16 вересня 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. щодо заміни іпотекодержателя з АТ "ВТБ Банк" на ОСОБА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права. Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт - кредитор, яким може бути лише банк або інша фінансова установа.
Постановою Волинського апеляційного суду від 11 січня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновком про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
У лютому 2021 року АТ "ВТБ Банк" подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2020 рокута постанову Волинського апеляційного суду від 11 січня 2021 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18, від 05 квітня 2018 року у справі № 405/20/15-ц, від 22 грудня 2020 року у справі № 761/20317/18, від 31 січня 2018 року у справі № 910/7038/17.
У лютому 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2020 рокута постанову Волинського апеляційного суду від 11 січня 2021 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 295/3588/14-ц, від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19, від 22 грудня 2020 року у справі № 761/20317/18, від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 295/3588/14-ц, 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19, від 20 травня 2019 року у справі № 752/1183/16-ц, від 15 липня 2019 року у справі № 761/5500/16-ц, від 30 січня 2018 року у справі № 910/7038/17, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16.
У квітні 2021 року ПФ "Сунар" подано відзив на касаційну скаргу АТ "ВТБ Банк", згідно з яким доводи касаційної скарги спростовуються висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18).
У травні 2021 року ПФ "Сунар" подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, згідно з яким Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, у тому числі факторингові операції, та боржник набувач послуг чи товарів за первинним договором). Перебування банку (клієнта) у процедурі ліквідації не змінює правової природи кредитного договору, а отже, не скасовує правових обмежень щодо розпорядження ним. Тобто, при відчуженні вимог за кредитним договором та акцесорних договорів на умовах, передбачених Законом № 4452-IV, при організації аукціону має встановлюватися вимога до учасника - він повинен мати право надавати фінансові послуги, що є гарантією дотримання прав учасників ринку фінансових послуг.
У червні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, є ідентичним відзиву ПФ "Сунар".
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Обставини встановлені судами
24 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ "БМ Банк" укладений кредитний договір № 4/58/240408, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 99 000,00 дол. США.
Із метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором, 24 квітня 2008 року між ПФ "Сунар" та ТОВ "БМ Банк" укладений договір іпотеки № 4/58/240408, згідно з умовами якого ПФ "Сунар" передано в іпотеку банку нерухоме майно: незавершене будівництвом адміністративно-складське приміщення та магазин (раніше будинок № 9 ) готовністю 32 % /А-3/, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 0,10 га, кадастровий номер: 22:027:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2010 року з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно стягнуто на користь ПАТ "БМ Банк" заборгованість за кредитним договором № 4/58/240408 у розмірі 788 864,49 грн.
На підставі договору про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором № 13092018, АТ "БМ Банк" відступило на користь АТ "ВТБ Банк" право вимоги за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 4/58/240408 та договором поруки від 24 квітня 2008 року № 4/58/240408/1, укладених між АТ "БМ Банк" та ОСОБА_3 та ОСОБА_4
16 вересня 2019 року між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладений договір № 49-РБ про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно з умовами якого банк відступив новому кредитору шляхом продажу права вимоги за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 4/58/240408, договором іпотеки та договорами поруки.
Відповідно до умов зазначеного договору новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Підставою для укладення договору стала перемога ОСОБА_2 на відкритих торгах (аукціоні), оформлених протоколом від 30 серпня 2019 року № UA-ЕА-2019-07-10-000042-b, який відбувся в межах процедури ліквідації АТ "ВТБ Банк".
Згідно з публічним паспортом активу (права вимоги фізичних осіб-індивідуальні позичальники) та протоколом електронного аукціону від 30 серпня 2019 року № UA-ЕА-2019-07-10-000042-b, загальний залишок заборгованості (ціна вимоги) складає 2 939 446,21 грн.
Відповідно до пункту 4.1 договору від 16 вересня 2019 року № 49-РБ сторони домовились, що за відступлення прав вимоги новий кредитор сплачує банку грошові кошти у розмірі 830 000,00 грн (ціна договору). Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.
16 вересня 2019 року між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т. за реєстровим № 1140.
На підставі договорів про відступлення права вимоги, державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (спеціальний розділ), номер запису про іпотеку: 27933831 від 16 вересня 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. щодо заміни іпотекодержателя з АТ "ВТБ Банк" на ОСОБА_2 та номер запису про іпотеку: 27933793 від 16 вересня 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. щодо заміни іпотекодержателя з АТ "ВТБ Банк" на ОСОБА_2 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України.
Верховний Суд не може в повній мірі погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.