Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 643/20534/20
провадження № 61-8017св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року в складі судді: Єрмак Н. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 березня 2021 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що вона з 21 вересня 2018 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_4 . Разом з сином та донькою від першого шлюбу вони мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .
02 липня 2020 року за вказаною адресою, на ґрунті особистих неприязних взаємовідносин, між сторонами виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 спричинив заявнику середньої тяжкості тілесні ушкодження.
З огляду на зазначене та наявності, на думку заявника, неодноразового фізичного насильства, що чинить ОСОБА_2 відносно неї та дітей, вважає, що вона є жертвою домашнього насилля.
ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2, якому визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме:
заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання із ОСОБА_1, а також з її дітьми: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ;
заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб, стосовно кримінального провадження № 12020220470003425 за частиною першою статті 122 КК України, питань, пов`язаних із розірванням шлюбу, а також похідних з цього питань, таких як поділ майна чи стягнення аліментів.
Обмежувальний припис видати строком на 6 місяців.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, у задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що заявник не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а судом не встановлено ризиків настання насильства у майбутньому.
Матеріали справи свідчать про те, що між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, часто виникають конфліктні ситуації з різних причин, в тому числі і щодо користування квартирою. Квартира, в якій проживають ОСОБА_1 ОСОБА_2 та діти ОСОБА_5 і ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, набута ОСОБА_2 частково до шлюбу, частково під час шлюбу із заявницею. Вказана квартира є єдиним житлом ОСОБА_2 та іншого житла для проживання він не має. З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, встановлення ОСОБА_2 обмежень у користуванні квартирою порушить його права як власника квартири, оскільки підстави, які виправдовують таке втручання, не встановлені. З пояснень заявниці ОСОБА_1 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 з 31 грудня 2020 року у квартирі не з`являється, у зв`язку з чим вона зверталась до поліції щодо розшуку чоловіка. Тому підстав вважати можливим продовження у майбутньому випадків домашнього насильства наразі не вбачається. Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що не можна позбавити ОСОБА_2 права на його проживання у квартирі, в якій він проживає, та яка перебуває у його спільній сумісній власності, оскільки іншого житла він не має.
Заявницею не надано доказів на підтвердження того, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про видачу обмежувального припису існувала вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства. Конфлікт, що мав місце 02 липня 2020 року між заявником та заінтересованою особою є єдиним доказом фізичного насильства, що підтверджується відомостями з ЄРДР про кримінальні правопорушення за заявою ОСОБА_1 .
Посилання ОСОБА_1 на те, що Московським районним судом м. Харкова вже видавався обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 4 місяці за вчинення домашнього насильства по відношенню до його попередньої дружини ОСОБА_6 та їх спільної доньки ОСОБА_7, колегія суддів відхилила, оскільки це не стосується справи. Факт неприязних стосунків, небажання зустрічей, не є достатньою підставою для видачі обмежувального припису.
Посилання ОСОБА_1 на неодноразові звернення до правоохоронних органів, з підстав вчинення відносно неї домашнього насильства, свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та ОСОБА_2, але не підтверджує факт того, що останній вчинив по відношенню до заявника домашнє, економічне, психологічне насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 січня 2020 року в справі № 754/6995/19 (провадження № 61-16980св19).
Аргументи учасників справи
11 травня 2021 року ОСОБА_1, через представника ОСОБА_3 подала касаційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, в якій просить: скасувати оскаржені рішення; ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які перебувають у шлюбі, з початку 2020 року погіршилися стосунки, почалися конфлікти. 02 липня 2020 року ОСОБА_2 зламав палець своїй дружині ОСОБА_1, на що остання подала заяву про злочин. У той же час. вона проживала разом з ОСОБА_2 в одній квартирі. Факт подачі заяви про злочин вивів конфлікт на нову ступінь, та обумовив подальше вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства з метою примусити ОСОБА_1 відмовитися від кримінального переслідування ОСОБА_2 у справі приватного обвинувачення. Після 02 липня 2020 року ОСОБА_2 продовжив вчиняти по відношенню до ОСОБА_1, а також доньки останньої від попереднього шлюбу ОСОБА_5, яка також проживала разом із ними, за що відносно ОСОБА_2 уповноваженими особами органів національної поліції було складено не менше п`яти протоколів про адміністративні правопорушення за статтею 173-2 КУпАП. Згідно обвинувального акту 02 липня 2020 року під час словесного конфлікту ОСОБА_2, маючи умисел на заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, знаходячись навпроти ОСОБА_1 на відстані витягнутої руки, дочекавшись коли остання буде відмахуватись від нього, схопив своєю правою рукою пальці лівої руки ОСОБА_1, та різким рухом вивернув пальці в іншу сторону, від чого ОСОБА_1 відчула сильну фізичну біль та хруст. У результаті злочинних дій ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_1 згідно висновку експерта від 30 жовтня 2020 року закриту тупу травму лівої кисті у вигляді перелому дистальної фаланги третього пальця, яка не є небезпечною для життя в момент заподіяння та за ступенем тяжкості відноситься до середнього ступеню тяжкості.
Суд апеляційної інстанції зазначив про факт вчинення фізичного насильства та проігнорував інші факти домашнього насильства, за якими неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 за статтею 173-2 КУпАП. Факт складення протоколу та його направлення до суду для розгляду сам по собі свідчить про наявність обґрунтованих ризиків домашнього насильства з боку особи. При цьому, навіть якщо цій особі вдалося уникнути притягнення до відповідальності, ухилившись від явки до судового засідання, участь його у якому обов`язкова, а справа закрита у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності, це не свідчить про відсутність чи необґрунтованість тих ризиків, які дають підстави для видачі судом обмежувального припису.
Висновки судів суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справі №756/2072/18 щодо підстав для видачі обмежувального припису, оскільки видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного з батьків у реалізації своїх прав щодо дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Ураховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19).
Тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом установлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному законом є легітимним заходом утручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, ураховуючи, що ці заходи пов`язані з протиправною поведінкою такої особи (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19).
Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника (постанова Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19).
У липні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову - без змін.
Відзив мотивований тим, що заявником не надано беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у розумінні приписів закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а судами не встановлено ризиків настання насильства у майбутньому. Конфлікти носили суто побутовий характер, викликаний, перед усім, сварами під час шлюбу, що були взаємними. Під час прийняття рішень суди обґрунтовано взяли до уваги, що ОСОБА_2 не має іншого житла, тому видання обмежувального припису такого змісту призведе до порушення конституційного права на житло.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року: клопотання ОСОБА_2 про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; продовжено ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 ; справу призначено досудового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 30 червня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження:
суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18; від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19); від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19; від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21 вересня 2018 року.
У сторін є спільна дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до копії витягу з ЄРДР, 03 липня 2020 року за заявою ОСОБА_1 слідчим Московського ВП ГУ НП в Харківській області було внесено відомості до ЄРДР № 12020220470003425 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КК України.
Як на підставу вимог заяви про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 посилалася на те, що з лютого 2020 року стосунки між подружжям значно погіршились. Вона почала відчувати на собі психологічне насильство з боку ОСОБА_2, яке виражалось в образливих та принижуючих її людську гідність висловлюваннях, погрозах фізичним насиллям, погрозах вигнати з дому її з дітьми. 02 липня 2020 року, на ґрунті особистих неприязних взаємовідносин, між сторонами виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_2 спричинив заявниці тілесні ушкодження середньої тяжкості. Вважає, що дії ОСОБА_2 носять ознаки домашнього фізичного насильства, які спричиняють шкоди їй та дітям. ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2, яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання із ОСОБА_1, а також з її дітьми: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб, стосовно кримінального провадження № 12020220470003425 за частиною першою статті 122 КК України, питань, пов`язаних із розірванням шлюбу, а також похідних з цього питань, таких як поділ майна чи стягнення аліментів. Обмежувальний припис просить видати строком на 6 місяців.