ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 761/16104/15-ц
провадження № 61-6520св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 9 грудня 2015 року, ухвалене у складі судді Гуменюк А. І., та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) "Надра" про повернення банківських вкладів та стягнення пені за порушення строків виконання доручення клієнта.
Позовна заява мотивована тим, що 15 листопада 2013 року він уклав з ПАТ "КБ "Надра" договір № 1756433 строкового банківського вкладу (депозит) без поповнення (пакет послуг "ПУ "Перший"), за умовами якого позивач розмістив у банку депозит у сумі 50 000 доларів США на строк 12 місяців+1 день від фактичного надходження коштів на вкладний рахунок з виплатою 11% річних. Згідно з пунктом 2.5 договору йому відкрито також поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Крім того, 20 листопада 2013 року він уклав з ПАТ "КБ "Надра" договір № 1759262 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення (пакет послуг "ПУ "Перший"), відповідно до умов якого банк прийняв на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 50 000 доларів США строком на 12 місяців+1 день від фактичного надходження коштів на вкладний рахунок з виплатою 11% річних. Згідно з пунктом 2.5 договору йому було відкрито також поточний рахунок № НОМЕР_2 .
Після закінчення строку дії договорів він 11 грудня 2014 року звернувся до
ПАТ "КБ "Надра" з письмовою заявою про перерахування коштів з поточних рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на відповідний рахунок, відкритий у Публічному акціонерному товариства (далі - ПАТ) "Ощадбанк". Також ним подано заяву про об`єднання двох поточних рахунків, на яких знаходились кошти. Однак відповідач відмовився обслуговувати рахунки та видати належні йому грошові кошти.
Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 5 лютого 2015 року № 83 ПАТ "КБ "Надра" віднесено до категорії неплатоспроможних та з 6 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію. 18 травня 2015 року позивач отримав від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) кошти в гривневому еквіваленті у розмірі 11 044,37 доларів США. Однак у відповідача залишилось зобов`язання перед позивачем про повернення залишку коштів у розмірі 96 997,37 доларів США.
Крім того, на думку позивача, банк безпідставно списав з його рахунку комісійну винагороду у розмірі 2 500 доларів США за переказ коштів.
Заявник вважає, що внаслідок невиконання доручення про переказ грошових коштів на інший рахунок банк відповідно до статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" має сплатити на його користь пеню з період з 11 грудня 2014 року до 6 березня 2015 року.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з ПАТ "КБ "Надра" на його користь залишок грошових коштів на депозитних рахунках у розмірі
96 997,37 доларів США, комісію у розмірі 2 500 доларів США та пеню за порушення строків виконання доручення клієнта на переказ коштів в еквіваленті 8 964 доларів США, а всього 108 461,37 доларів США.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 9 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення банківського вкладу, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений порядок ліквідації банку та проведення розрахунків з його кредиторами унеможливлює задоволення вимог кредиторів банку поза межами ліквідаційної процедури.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про стягнення з банку комісії у розмірі 2 500 доларів США, суд першої інстанції зазначив, що вказані кошти є комісійною винагородою банку за здійснення перерахунку грошових коштів, її сплата клієнтом передбачена пунктом 2.5 договору про комплексне банківське обслуговування, з умовами якого позивач ознайомлений.
Місцевий суд вважав безпідставними позовні вимоги про стягнення з банку пені у розмірі 8 964 доларів США, зазначивши про встановлення статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборони щодо нарахування неустойки під час тимчасової адміністрації з дня призначення уповноваженої особи Фонду.
Також суд першої інстанції зазначив про безпідставність вимог позивача про стягнення з банку пені на підставі статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", оскільки між сторонами виник спір щодо повернення грошових коштів в іноземній валюті, а вказаний Закон регулює операції, здійснені в гривні, і не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 9 грудня 2015 року - без змін.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки на момент ухвалення рішення суду першої інстанції в банку було запроваджено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми вказаного Закону є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Також апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення 2 500 доларів США комісійної винагороди, сплаченої позивачем на виконання його розпорядження про переказ грошових коштів в іноземній валюті, оскільки списання вказаної суми коштів відбулося на виконання заяви позивача про переказ коштів в іноземній валюті або банківських металах № 1 з його поточного рахунку у сумі 108 000 доларів США на рахунок, відкритий в ПАТ "Ощадбанк". Вказану суму коштів суд вважав комісійною винагородою банку, яка не підлягає поверненню.
Апеляційний суд врахував, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняється нарахування процентів, неустойки та інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, тому після цього часу у ПАТ "КБ "Надра" не виникає жодних інших додаткових зобов`язань. За таких обставин суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення пені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва
від 9 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції..
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з посиланням на норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки строк виконання зобов`язань за укладеними сторонами договорами закінчився до початку введення в банку тимчасової адміністрації, тому спеціальний порядок повернення коштів вкладників не впливає на право позивача отримати розміщені на його рахунку кошти.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2019 року уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Біла І. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження і ухвалою цього ж суду від 28 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 листопада 2013 року ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Надра" уклали договір № 1756433 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, згідно з умовами якого позивач розмістив на депозитному рахунку кошти у розмірі 50 000 доларів США строком на 12 місяців+1 день з нарахуванням на суму вкладу 11% річних.
З квитанції № 1228 від 15 листопада 2013 року суди встановили, що ПАТ "КБ "Надра" прийняло на депозит від позивача готівкові кошти у розмірі
50 000 доларів США.
Пунктом 2.3 договору № 1756433 визначено, що датою повернення вкладу
є 16 листопада 2014 року.
20 листопада 2013 року позивач та ПАТ "КБ "Надра" уклали договір № 1759262 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, згідно з умовами якого позивач розмістив на депозитному рахунку кошти у розмірі 50 000 доларів США строком на 12 місяців+1 день з нарахуванням на суму вкладу 11% річних. Відповідно до квитанції № 5242 від 20 листопада
2013 року позивач на виконання умов цього договору вніс на депозитний рахунок готівкові кошти у розмірі 50 000 доларів США. Пунктом 2.3 договору № 1759262 сторони визначили датою повернення вкладу 21 листопада 2014 року.
Суди встановили, що 11 грудня 2014 року позивач розпорядився коштами з вказаних депозитних рахунків разом з нарахованими процентами, здійснивши їх переказ за системою SWIFT у сумі 108 000 доларів США.
18 травня 2015 року позивач отримав гарантовану виплату за банківським вкладом за рахунок Фонду у розмірі 11 044,37 доларів США.
Зі звіту за операціями по поточному (картковому) рахунку позивача в ПАТ "КБ "Надра" суди встановили, що залишок неповернутих ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 96 997,37 доларів США, які обліковуються на поточному рахунку, є кредиторською вимогою.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 9 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Щодо вирішення позовних вимог про стягнення суми залишку грошових коштів на поточному рахунку № НОМЕР_1
Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20) зазначено, що: "за загальним правилом під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (пункт 1 частини п`ятої
статті 36 Закону № 4452-VI). Але згідно з пунктом 1 частини шостої
статті 36 Закону № 4452-VI у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої вказаної статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
від 4 липня 2014 року, який набрав чинності 11 липня 2014 року, вказаний пункт викладений у дещо іншій редакції, що була чинною на час звернення позивача до суду та розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій. Згідно з цією редакцією обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої
статті 36 Закону № 4452-VI, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті (близькі за змістом приписи є і у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).
Запровадження в банку тимчасової адміністрації та початок процедури його ліквідації не забороняють задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього коштів на користь вкладника у спорі щодо виконання зобов`язань за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до введення в банку тимчасової адміністрації. Рішення суду про стягнення з неплатоспроможного банку заборгованості за договором банківського вкладу фактично підтверджує право вкладника на відповідну суму. А будь-які виплати мають здійснюватися у порядку, визначеному Законом № 4452-VI. Однак, якщо підставою звернення з позовом про стягнення коштів з неплатоспроможного банку стала відмова Фонду, його уповноваженої особи включити вимоги вкладника до реєстру вкладників або до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, то у такому разі вже існує спір з Фондом і банком, від імені якого діє уповноважена особа Фонду. Тому вимога про стягнення з банку заборгованості за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до введення в банку тимчасової адміністрації, не буде ефективним способом захисту порушеного права. Вкладнику слід звертатися з вимогами про зобов`язання Фонду, уповноваженої особи Фонду включити кредиторські вимоги до відповідних реєстрів".
Крім того, у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок про те, що: "вкладник, у якого виник спір із банком стосовно повернення коштів за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до запровадження у банку тимчасової адміністрації (якщо такий вкладник не звертався до Фонду чи його уповноваженої особи із заявою про включення його вимог до реєстру вкладників або реєстру акцептованих вимог кредиторів банку), може звернутися до суду з позовом про стягнення з банку заборгованості за відповідним договором банківського вкладу. Запровадження в банку тимчасової адміністрації та початок процедури його ліквідації не забороняють задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього коштів на користь вкладника у спорі щодо виконання зобов`язань за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до введення в банку тимчасової адміністрації. Таке рішення суду є підставою для звернення вкладника за Законом № 4452-VI до Фонду та/або його уповноваженої особи із заявою про включення вимог кредитора банку в межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом до реєстру вкладників, а вимог на суму, що перевищують гарантоване Фондом відшкодування, - до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, які задовольняються з урахуванням черговості, встановленої статтею 52 Закону № 4452-VI. Зазначене рішення суду про стягнення з неплатоспроможного банку на користь вкладника заборгованості за договором банківського вкладу на таку черговість не впливає і не змінює її".
У справі, що переглядається, суди встановили, що строки дії договорів банківського вкладу, укладених сторонами у цій справі, закінчилися до введення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра".
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що запровадження в банку тимчасової адміністрації на час ухвалення рішення судом першої інстанції унеможливлює стягнення з нього коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом № 4452-VI, та відмовили у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про стягнення суми залишку грошових коштів на поточному рахунку № НОМЕР_1 з неналежних підстав.
У справі, що переглядається, виник спір із банком стосовно повернення коштів за договорами банківських вкладів, строк яких закінчився до запровадження у банку тимчасової адміністрації, проте встановлений судами попередніх інстанцій факт звернення ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення його до реєстру кредиторів та включення позивача до такого реєстру унеможливлює стягнення коштів за цими вкладами з банку у судовому порядку.
Неправильне застосування норм матеріального права надає суду касаційної інстанції повноваження не обмежуватися доводами та вимогами касаційної скарги як визначено частиною третьою статті 400 ЦПК України.
Відповідно до статті 412 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про стягнення суми залишку грошових коштів на поточному рахунку № НОМЕР_1, однак вказали неналежні мотиви та підстави для такого висновку, оскаржувані судові рішення підлягають зміні у їх мотивувальних частинах.