Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа №126/992/20
провадження №61-8802св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: слідчий Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Побережний Борис Володимирович, прокурор Бершадської місцевої прокуратури Гладкоскок Микола Валерійович, керівник Бершадської місцевої прокуратури Гирба Володимир Михайлович, Вінницька обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 29 січня 2021 року
у складі судді Моцного В. С. та постанову Вінницького апеляційного суду
від 29 квітня 2021 року у складі колегії суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М., Якименко М. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду до слідчого Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Побережного Б. В., прокурора Бершадської місцевої прокуратури Гладкоскока М. В., керівника Бершадської місцевої прокуратури Гирби В. М., Вінницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України,
з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив стягнути з Державної казначейської служби України у безспірному порядку на його користь шкоду, завдану незаконними діями посадових осіб органів досудового слідства і прокуратури у розмірі 353 136 грн.
Позов мотивовано тим, що позивач звернувся до керівника Бершадської місцевої прокуратури із заявою про вчинення злочину ОСОБА_2
і ОСОБА_3 посилаючись на статті 214-218 КПК України і наказ Генерального прокурора від 03 грудня 2012 року. Проте, прокурор не вніс заяву до ЄРДР, у зв`язку з чим він звернувся до суду з відповідною скаргою.
03 листопада 2016 року Бершадським районним судом визнано бездіяльність прокурора і зобов`язано внести заяву про злочин до ЄРДР.
Не погоджуючись з рішенням Бершадського районного суду прокурор звернувся до апеляційного суду, який 12 грудня 2016 року апеляційну скаргу залишено без задоволення.
26 грудня 2016 року згідно ухвали Бершадського районного суду від 03 листопада 2016 року прокуратурою внесено відомості до ЄРДР.
Не дивлячись на численні скарги, досудове слідство затягувалось слідчим ВП ГУ НП України Побережним Б. В., який, не проводив протягом 2 років жодних слідчих дій при бездіяльності керівника Бершадської місцевої прокуратури і процесуального керівника прокуратури.
28 жовтня 2018 року позивачем подано клопотання про визнання його потерпілим у справі, але процесуальним прокурором Гладкоскоком М. В.
у задоволенні цього клопотання відмовлено.
05 квітня 2019 року Бершадським районним судом Вінницької області за скаргою позивача на постанову прокурора Гладкоскока М. В. постановлено ухвалу, якою його визнано потерпілим і 10 червня 2019 року слідчим Побережним Б. В. вручено пам`ятку потерпілого.
16 вересня 2019 року Бершадським районним судом Вінницької області постановлено ухвалу, якою визнано факт протиправної бездіяльності слідчого Побережного Б. В.
Не дивлячись на численні скарги, досудове слідство затягувалось слідчим ВП ГУНП Побережним Б. В., який не проводив протягом вказаного часу жодних слідчих дій при бездіяльності керівника Бершадської місцевої прокуратури Гирби В. М. і процесуального керівника прокуратури Гладкоскока М. В .
Через таку бездіяльність прокуратури і слідства протягом 14 років (168 місяців) йому було нанесено шкоду, яку він розрахував згідно довідки про розмір прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн на місяць, що складає 353 136 грн, яку просив солідарно стягнути з винних осіб, які вказані в позовній заяві.
За доводами позивача, він протягом 14 років намагається відновити справедливість та притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за неправдиві свідчення відносно нього про вчинення ним кримінального правопорушення.
Органи слідства та прокуратури неналежно здійснювали досудове слідство по кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за його заявою про злочин, що змусило його неодноразово звертатися на дії слідчого та прокурора в суди зі скаргами, які задовольнялися.
Слідство проводилося неефективно, що змушувало позивача звертатися до прокуратури на незаконні дії слідчого, але дієвих заходів не вживалося і провадження у справі закривалося.
Такими діями та бездіяльністю органи досудового слідства та прокуратури йому завдана моральна шкода на суму 53 136 грн та матеріальна шкода у розмірі 300 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 29 квітня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди відповідачами та причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, на яку посилається позивач.
Сам факт зобов`язання судом посадових осіб відповідача внести відповідні відомості до ЄРДР, визнати ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні та скасування постанови про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій відповідачів та завдання шкоди позивачу, враховуючи, що його права та інтереси були поновлені.
Незгода позивача з прийнятими посадовими особами відповідача рішеннями, які ним були оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому шкоди.
Судами не встановлено наявності усіх трьох умов для притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності, в силу їх недоведеності належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим у задоволенні вимог про відшкодування шкоди відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов, шляхом стягнення з Державного казначейства України в безспірному порядку завдану позивачу шкоду, завдану посадовими особами досудового слідства у розмірі 353 136 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що установлені факти і обставини у цій справі підтверджують, що прокуратура проявила надмірну тривалість досудового слідства у кримінальному провадженні. Такими неправомірними діями та бездіяльністю посадових осіб прокуратури Вінницької області позивачу, як потерпілому завдано значних моральних страждань, оскільки на протязі тривалого часу він змушений був витрачати час, кошти для звернення у суди за захистом своїх прав.
Під час вирішення даного спору судами не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17, у якій суд встановив факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви про злочин,надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, та зробив обґрунтований висновок про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданих до суду відзивах прокурор Бершадської місцевої прокуратури Гладкоскок М. В. та керівник Бершадської місцевої прокуратури Гирба В. М. заперечують проти доводів позивача та просять залишити без задоволення подану ними касаційну скаргу, а оскаржувані рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
Фактичні обставини, встановлені судами
24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Бершадської місцевої прокуратури про злочин.
Керівник Бершадської місцевої прокуратури Гирба В. М. не вніс відомості до ЄРДР, про що надано відповідь заявнику від 26 жовтня 2016 року, в якій вказано, що у зверненні ОСОБА_1 не зазначено жодних об`єктивних даних, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, а містять лише власні суб`єктивні міркування, які не підтверджуються фактичними обставинами.
03 листопада 2016 року ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області частково задоволено скаргу ОСОБА_1 щодо неприйняття його заяви про злочин та невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Зобов`язано уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення Бершадської місцевої прокуратури особу розглянути заяву ОСОБА_1, прийняти відповідне рішення, про що повідомити заявника.
26 грудня 2016 року Бершадською місцевою прокуратурою ОСОБА_1 повідомлено про внесення відомостей за його заявою до ЄРДР 27 грудня 2016 року та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016020190000051, проведення якого доручено СВ Бершадського ВП ГУ НП у Вінницькій області.
Постановою старшого слідчого Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Побережного Б. В. від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання від 28 вересня 2018 року про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні.
01 жовтня 2018 року постановою прокурора Бершадської місцевої прокуратури Гладкоскок М. В. відмовлено у задоволенні клопотання від 28 жовтня 2018 року про визнання ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні №42016020190000051.
07 лютого 2019 року постановою прокурора Бершадської місцевої прокуратури Гладкоскок М. В. відмовлено у задоволенні клопотання від 05 лютого 2019 року про визнання ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 05 квітня 2019 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на постанову прокурора Бершадської місцевої прокуратури про відмову у визнанні потерпілим та визнано ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні №42018020190000051.
08 травня 2020 року постановою старшого слідчого Бершадського ВП ГУ НП
у Вінницькій області Побережного Б. В. закрито кримінальне провадження №42016020190000051 у зв`язку з встановленням відсутності у діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого частиною першою статті 384 КК України.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 10 липня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на вказану постанову про закриття кримінального провадження задоволено. Постанову скасовано, матеріали провадження направлено до Бершадської місцевої прокуратури для продовження досудового розслідування.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Завдання позивачу шкоди пов`язується ним з неналежним здійсненням посадовими особами ВП ГУНП у Вінницькій області та прокуратури, досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 27 грудня 2016 року за його заявою, а також невнесення відповідних відомостей у реєстр на момент звернення із заявою.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Відмовляючи позивачу у відшкодуванні шкоди, на завдання якої посилався позивач, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є його процесуальним обов`язком.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Такі ж за змістом висновки містяться у постановах у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19) та у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20) та від яких підстав для відступу колегія суддів не вбачає.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що "застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування".
Під час розгляду справи позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт завдання йому шкоди внаслідок невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою та закриття слідчим кримінального провадження, а також процесуальними порушеннями органів досудового слідства, прокуратури, визначених в ухвалах слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 03 листопада 2016 року, від 05 квітня 2019 року та від 10 липня 2020 року.
Сам по собі факт, що ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 03 листопада 2016 року зобов`язано відповідальну особу Бершадської місцевої прокуратури розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення, ухвалою від 05 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінального провадження, а ухвалою від 10 липня 2020 року скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження з направленням матеріалів провадження до прокуратури для продовження досудового розслідування, не підтверджує заподіяння шкоди позивачу, а також не встановлює наявність причинно-наслідкового зв`язку міжбездіяльністю посадових осіб цих органів та настанням шкоди.
Права позивача, на порушення яких останній посилався з підстав невнесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою, а також нездійснення усіх належних дій у досудовому кримінальному проваджені, були відновлені шляхом оскарження бездіяльності слідчого і прокурора в порядку, визначеному КПК України.
Висновок про те, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої також міститься у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 638/17962/15 (провадження № 61-9574св20).
Колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17 (провадження № 61-766св20) встановлені судами у цій справі фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими у ніж у справі, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
У справі № 638/14009/17 (провадження № 61-766св20), на висновки у якій посилається позивач, підставою відшкодування шкоди був не факт скасування процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення відповідно до вимог КПК України перевірки заяви про злочин, що за встановлених у справі обставин свідчило про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування. У цій справі установлено надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні, неодноразове прийняття слідчим прокуратури рішень про закриття кримінального провадження.
Метою оскарження ОСОБА_1 бездіяльності и у цій справі було оспорювання їх процесуальної діяльності.
У справі, яка переглядається досліджено докази та встановлені обставини, відповідно до яких суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про недоведеність наявності усіх складових деліктної відповідальності для покладення на державу обов`язку по відшкодуванню шкоди, на завдання якої посилається позивач, недоведеність факту завдання такої шкоди у визначеному позивачем розмірі та причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та процесуальною діяльністю уповноважених осіб Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, Бершадської місцевої прокуратури та Вінницької обласної прокуратури.
У цій справі, посилаючись на бездіяльність уповноважених осіб Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, Бершадської місцевої прокуратури та Вінницької обласної прокуратури, позивач обґрунтовував вимоги скасуванням слідчим суддею відповідних процесуальних рішень у кримінальному провадженні, одним з яких є постанова про закриття кримінального провадження.
У постанові Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19) зроблено висновок, що суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
У справі, яка переглядається, відсутня сукупність усіх трьох умов для притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності, зокрема відшкодування моральної шкоди, тому вимоги позивача є необґрунтованими.
Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779св18), від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц (провадження № 61-18855св18), від 03 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15-ц (провадження № 61-4165св18), від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц (провадження № 61-40480св18), від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20) та від 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц (провадження № 61-15913св20).
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, під час вирішення питання доведеності усіх складових деліктної відповідальності, перевірили наведені позивачами доводи і дали належну оцінку усім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є прерогативою судів першої й апеляційної інстанцій.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.