Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 465/5482/18
провадження № 61-5425св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Військова частина 9507,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини 9507 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 липня 2020 року під головуванням судді Кузя В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9507 про визнання незаконними, скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення з роботи, поновлення на роботі,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернувся до суду із позовом, який в подальшому уточнив та просив:
визнати незаконним, скасувати наказ командира військової частини від 08 серпня 2018 року № 9507 № 174-аг "Про результати службового розслідування" щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини 9507 від 15 серпня 2018 № 51-ос щодо звільнення його з роботи;
поновити його на посаді начальника Окремої команди воєнізованої охорони військової частини 9507 та стягнути з військової частини № 9507 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням його з роботи, за період з 16 серпня 2018 року до дня поновлення на роботі.
В обґрунтування позову зазначив, що він є підполковником запасу Державної прикордонної служби України.
З червня 2010 року на підставі наказу начальника Окремого відділу технічного нагляду за будівництвом від 07 червня 2010 року № 21-ос працював на посаді начальника окремої команди воєнізованої охорони військової частини № 9507. В лютому 2015 року на підставі Указу Президента України мобілізований до ДПС України та виконував завдання в зоні проведення АТО на території Донецької та Луганської областей. Після демобілізації в квітні 2016 року продовжив виконувати посадові обов`язки начальника КВО військової частини № 9507.
Впродовж всього періоду роботи на вказаній посаді він сумлінно виконував свої посадові обов`язки, що дозволило забезпечити належне виконання завдань персоналом КВО.
Однак, наказом командира Військової частини № 9507 від 08 серпня 2018 року № 174 аг його притягнуто до дисциплінарної відповідальності з формулюванням в наказі: "за невиконання розпорядження начальника Окремого відділу нагляду за будівництвом від 03.08.2018...".
Вже через тиждень - 15 серпня 2018 року наказом командира військової частини № 51-ос (по особовому складу) його звільнено з роботи з формулюванням в наказі: "у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором".
Накази командира військової частини № 9507 від 08 серпня 2018 № 174 аг та від 15 серпня 2018 № 51-ос вважає незаконними та необґрунтованими.
Вказує, що підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності був висновок службового розслідування від 06 серпня 2018 року про невиконання ним відповідного розпорядження командира Військової частини № 9507.
З тексту наказу також вбачається, що службове розслідування за фактом невиконання ним розпорядження командира військової частини, було проведено на підставі наказу командира військової частини від 06 серпня 2018 року № 172-аг. Про факт видання цього наказу він дізнався в момент надання йому для ознайомлення висновку службового розслідування від 06 серпня 2018 року. Зі змісту цього висновку, з яким він ознайомився разом з наказом про призначення службового розслідування, випливало, що він навмисно відмовився виконувати письмове розпорядження командира.
Зазначає, що територія, яка підлягає охороні, не визначена на місцевості, довідкою, яку виконав на цьому ж рапорті, він проінформував командира про неможливість виконання вказівки щодо надання уточнюючої інформації, яка стосується несення служби зміною воєнізованої охорони (алгоритму її несення, схеми постів та підсилення).
Зазначену обставину вважав достатнім обґрунтуванням об`єктивної неможливості в конкретному випадку виробляти будь-які пропозиції щодо внесення змін для порядку організації служби воєнізованою охороною в тій частині, яка безпосередньо визначається параметрами охоронюваної території.
Однак, його аргументи, викладені в письмовому вигляді, були кваліфіковані як відмова від виконання розпорядження старшого начальника.
Враховуючи те, що вказані обставини були проігнорованими, а у нього не відібрано будь-яких пояснень, просить визнати даний наказ незаконним та скасувати його.
Окрім того, зі змісту наказу про його звільнення вбачається, що його звільнено з роботи відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою такого формулювання звільнення, як вбачається з наказу, є рапорт капітана ОСОБА_2 від 14 серпня 2018 року № 142 про невиконання ним розпорядження командира від 13 серпня 2018 року та згаданий раніше наказ від 08 серпня 2018 року № 174-аг.
Зазначає, що рапортом від 09 серпня 2018 року старший інженер військової частини звернувся до командира з клопотанням зобов`язати його надати письмові пояснення щодо походження, належності та підстав зберігання на території військової частини залізобетонних плит в кількості 7 шт. На вказаному рапорті командир військовою частини наклав резолюцію, якою зобов`язав його до 14 серпня 2018 року надати письмові пояснення, які він надав 13 серпня 2018 року.
14 серпня 2018 року йому було вручено копію його ж службової записки з резолюцією командира адресованої капітану ОСОБА_2, якому доручено до 17:00 год. 14 серпня 2018 року отримати від нього письмове пояснення щодо надання документів, підтверджуючих придбання керамзитобетонних плит та укладання договору схову з військовою частиною на зберігання. Виконавцю доручення командира - капітану ОСОБА_2, він повідомив, що будь-яких документів, які підтверджують легітимність набуття плит, на робочому місці не має, залишати робоче місце не може, оскільки побоюється звинувачення в відсутності на робочому місці в робочий час.
Наступного дня - 15 серпня 2018 року йому довели наказ командира військової частини № 9507 від цієї дати № 51-ос (по особовому складу) про звільнення з роботи з 16 серпня 2018 року "у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором" відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вважає цей наказ незаконним та просить скасувати його, оскільки жодних пояснень у нього відібрано не було, часу на представлення витребуваних документів не надано.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Франківський районний суд міста Львова рішенням від 28 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав незаконним та скасував наказ командира військової частини № 9507 від 08 серпня 2018 року № 174-аг "Про результати службового розслідування" щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Визнав незаконним та скасував наказ командира військової частини № 9507 від 15 серпня 2018 року № 51-ос щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи.
Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Окремої команди воєнізованої охорони військової частини № 9507 з 16 липня 2018 року.
Стягнув з Військової частини № 9507 на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням його з роботи, за період з 16 серпня 2018 року до дня поновлення на роботі в сумі 154 979,04 грн.
Вирішив питання розподілу судових витрат та допустив до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку в межах місячного платежу.
Львівський апеляційний суд постановою від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу Військової частини 9507 залишив без задоволення, а рішення Франківського районного суду міста Львова від 28 липня 2020 року без змін.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з тих обставин, що позивача було незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності 08 серпня 2018 року, в зв`язку з чим наказ про звільнення позивача № 51-ос від 15 серпня 2018 року є безпідставним та таким, що підлягає скасування з поновленням позивача на роботі. Поновляючи позивача на роботі суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на підставі частини другої статті 235 КЗпП України середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням його з роботи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року представник Військової частини 9507 - командир ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі представник заявника вказує, що судами було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
Вказує, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що він, як начальник команди воєнізованої охорони Окремого відділу технічного нагляду за будівництвом належним чином не виконував свої посадові обов`язки, які передбачені пунктами 2, 16 та 17 Посадової інструкції де вказано:
- п. 2, начальник зобов`язаний: організовувати охорону території та об`єктів ОВТНБ згідно наказу начальника відділу "Про організацію повсякденної діяльності" та вищих керівних документів щодо несення служби воєнізованою охороною;
- п. 16 доповідати начальнику ОВТНБ про недоліки, які можуть вплинути на охорону об`єкта, та про всі порушення в організації та здійсненні охорони зміною охорони;
- п. 17 доповідати начальнику ОВТНБ про недоліки, які можуть вплинути на охорону об`єкта, та про всі порушення в організації та здійсненні охорони зміною охорони.
Таким чином, висновки судів про скасування наказу від 08 серпня 2018 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності неправильні, адже позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни.
Аргументом касаційної скарги також є те, що фактичною підставою для видачі наказу про звільнення став наказ від 08 серпня 2018 року, а також повторний дисциплінарний проступок за короткий проміжок часу - невиконання розпорядження командира про надання інформації стосовно зберігання на території військової частини стороннього майна.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Військової частини 9507 у якому у її задоволенні просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість доводів представника відповідача.
Посилається на ту обставину, що судами були досліджені всі докази та встановлені всі фактичні обставини справи, а тому доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.
Вказує, що відповідачем не було надано доказів того, що згідно функціональними обов`язками начальника Команди воєнізованої охорони на позивача покладено обов`язок одноособово визначити територію, яка охороняється командою, маршрути патрулювання, тощо.
Додатково вказує, що ні в рапорті ОСОБА_2 від 03 серпня 2018 року ні в резолюції командира не йдеться про недоліки у роботі начальника Команди воєнізованої охорони.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Франківського районного суду м. Львова.
14 червня 2021 року цивільна справа № 465/5482/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є підполковником запасу Державної прикордонної служби України.
З червня 2010 року на підставі наказу начальника Окремого відділу технічного нагляду за будівництвом від 07 червня 2010 року № 21-ос працював на посаді начальника Окремої команди воєнізованої охорони Військової частини 9507.
В лютому 2015 року на підставі Указу Президента України був мобілізований до ДПС України та виконував завдання в зоні проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.
Після демобілізації, в квітні 2016 року, продовжив виконувати посадові обов`язки начальника КВО Військової частини № 9507.
Наказом командира Військової частини № 9507 від 08 серпня 2018 року № 174-аг на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності був висновок службового розслідування від 06 серпня 2018 року про невиконання ним відповідного розпорядження командира військової частини № 9507. З тексту наказу також встановлено, що службове розслідування за фактом невиконання розпорядження командира військової частини, було проведено на підставі наказу командира військової частини від 06 серпня 2018 року № 172-аг.
Суди встановили, що матеріалами справи підтверджується, що вказане розпорядження командира було виконане на рапорті старшого інженера інженерного відділу військової частини № 9507 від 03 серпня 2018 року та надане позивачу для ознайомлення 06 серпня 2018 року.
Відповідно до висновку службового розслідування за фактом невиконання розпорядження начальника Окремого відділу технічного нагляду за будівництвом від 03 серпня 2018 року про підготовку інформації для внесення змін до наказу начальника окремого відділу технічного нагляду за будівництвом від 19 грудня 2018 року № 272-аг "Про організацію несення служби зміною воєнізованої охорони у 2018 році" начальником команди воєнізованої охорони Окремого відділу технічного нагляду за будівництвом працівником ОСОБА_1 від 06 серпня 2018 року № 60/273, встановлено, що позивач не погоджується із фактом невиконання ним розпорядження командира військової частини, зазначивши, що вивчення питання потребує значного часу. Однак, всупереч вказаним поясненням, що зроблені позивачем 07 серпня 2018 року, відповідачем не запропоновано позивачу надати письмові обґрунтовані пояснення щодо дисциплінарного проступку.
Також встановлено, що в основу оскаржуваного наказу відповідачем було покладено результати службового розслідування. Разом із тим, позивачу не було надано права надати свої пояснення, що підтвердив у суді позивач та не спростовували представники відповідача.
Крім цього, представниками відповідача не надано доказів, що згідно функціональних обов`язків чи трудового договору на позивача покладався обов`язок одноособово визначати територію охорони та розробляти схеми - маршрути патрульних, як це вимагалось командиром.
Рапортом від 09 серпня 2018 року старший інженер військової частини звернувся до командира з клопотанням зобов`язати ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо походження, належності та підстав зберігання на території військової частини залізобетонних плит в кількості 7 шт.
На вказаному рапорті міститься резолюція, якою зобов`язано позивача до 14 серпня 2018 року надати письмові пояснення .
Наказом командира військової частини 9507 від 15 серпня 2018 року № 51-ос ОСОБА_1 звільнено з роботи відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Підставою такого формулювання звільнення (вбачається з наказу) є рапорт капітана ОСОБА_2 від 14 серпня 2018 року № 142 про невиконання розпорядження командира від 13 серпня 2018 року та згаданий наказ від 08 серпня 2018 року № 174- аг.
Службовою запискою від 13 серпня 2018 року на адресу командира частини позивач надав свої письмові пояснення згідно яких зазначив, що ряд плит (керамзитобетонних) були придбані ним у встановленому порядку як майно, що отримано від демонтажу об`єктів військової частини, а також про те, що ним вживаються заходи по їх вивезенню.
Із резолюції, зазначеної на службовій записці, встановлено, що командиром військової частини зобов`язано ОСОБА_1 представити підтверджуючі документи на придбання плит до 17 год. 00 хв. 14 серпня 2018 року.
15 серпня 2018 року позивача ознайомлено із наказом № 51-ос про звільнення з роботи з 16 серпня 2018 року "у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором" відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.