Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 753/15859/16-ц
провадження № 61-14375св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року у складі судді Колесника О. М., постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми.
Позов мотивовано тим, що 15 серпня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір № 15/08/2012 про надання юридичних послуг та правової допомоги. Відповідно до умов цього договору виконавець за дорученням замовника надає ОСОБА_2 юридичні послуги та правову допомогу з приводу поділу спільного майна, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги на умовах, передбачених цим договором.
Виконуючи обов`язки за вказаним договором, позивач надав відповідачу комплекс юридичних послуг та правової допомоги з приводу поділу спільного майна подружжя. Зокрема, були надані послуги інформаційно-консультаційного, представницького та аналітичного характеру, які спрямовані на реальне виконання укладеного між сторонами договору. Результатом надання таких послуг стало ухвалення Апеляційним судом м. Києва рішення по цивільній справі №753/8711/13-ц, яке набрало законної сили 26 лютого 2015 року, за яким відповідачу була присуджена більша частина майна в порядку поділу майна подружжя, а також стягнута на його користь з колишньої дружини грошова компенсація в розмірі 6 857 528,45 грн.
Оскільки відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у нього виникла заборгованість, яка у добровільному порядку погашена не була.
На підставі викладеного ФОП ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 961 203 грн в рахунок стягнення боргу за договором про надання юридичних послуг та правової допомоги від 15 серпня 2012 року, 3 527 614,51 грн - пені за прострочення виконання зобов`язання, 28 899,09 грн - 3% річних, 83 674,91 грн - інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 961 203 грн в рахунок стягнення боргу за надані юридичні послуги та гонорар згідно з договором про надання юридичних послуг та правової допомоги від 15 серпня 2012 року, 3 527 614,51 грн пені за прострочення виконання зобов`язання, 28 899,09 грн 3% річних, 83 674,91 грн інфляційних втрат, 6 890 грн судового збору, а всього - 4 608 281,50 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими, а зазначений розмір заборгованості підтверджений розрахунками заборгованостіза надання ОСОБА_2 юридичних послуг та правової допомоги з приводу поділу спільного майна подружжя, тому наявні правові підстави для задоволення позову. Оскільки має місце прострочення грошового зобов`язання, позивач має право на отримання 3% річних та інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а також пені.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 в особі - адвоката Білика Григорія Івановича подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що відповідач не підписував акти здачі-приймання виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг та правової допомоги. На думку заявника, представлені позивачем суду акти підроблені.
Вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно врахували висновок експертів судово-почеркознавчої експертизи № 24787/17-32/24788/17-32/24541/18-32 від 10 січня 2019 року.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2, оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
03 листопада 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, щовідповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія В03 №918822 ОСОБА_1 зареєстрована Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 07 липня 2010 року фізичною особою-підприємцем. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед зареєстрованих видів діяльності ФОП ОСОБА_1 значиться діяльність у сфері права.
15 серпня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг та правової допомоги № 15/08/2012.
Згідно з пунктом 2.3 цього договору виконавець за дорученням замовника надає останньому юридичні послуги та правову допомогу з приводу поділу спільного майна, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 5.1.1 розділу 5 договору замовник оплачує послуги виконавцю, виходячи з витраченого часу з розрахунку 350 грн за годину.
У пункті 5.1.5 розділу 5 договору передбачено, що гонорар за надання послуг виконавця по пункту 2.3 договору становить 12 % від ринкової вартості присудженого на користь замовника майна (частки або права на майно).
Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання замовником розділу 5 договору, замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 10.2 договору передбачено, що договір укладено сторонами на строк достатній для виконання предмету договору і діє до виконання взятих на себе зобов`язань, а саме з боку виконавця за пунктом 2.3 договору - до набрання рішенням (ухвали) суду законної сили; з боку замовника - до проведення повного розрахунку, передбаченого розділом 5 "Порядок розрахунку" цього Договору.
Договір підписаний сторонами у справі.
Установлено, що метою укладення договору між сторонами було надання консультативно-юридичних послуг відповідачу та представництва його інтересів в судах всіх інстанції по цивільній справі № 753/8711/13-ц за позовом ОСОБА_2 до колишньої дружини ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Для виконання умов укладеного договору 15 серпня 2012 року відповідач ОСОБА_2 видав довіреність, якою, зокрема, уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси в органах державної влади, місцевого самоврядування, в тому числі судах всіх інстанцій. Ця довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л. В. і зареєстрована у реєстрі за № 881.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2014 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. Учасниками справи були подані апеляції.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 скасовано і винесено нове рішення, яким в порядку поділу майна подружжя виділено у власність ОСОБА_2 гаражний бокс АДРЕСА_1, автомобіль "Фольксваген Транспортер", д.н.з. НОМЕР_1, автомобіль "Міцубісі Паджеро Вагон", д.н.з. НОМЕР_2, житловий будинок з надвірними будівлями, розташований у АДРЕСА_2, дві земельні ділянки площею 0,2074 га та 0,2496 га та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6 857 528,45 грн компенсації вартості майна.
Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 13 травня 2015 року рішення апеляційного суду залишено без змін.
Відповідно до змісту актів здачі-приймання виконаних робіт від 28.09.2012, 19.04.2013, 30.08.2013, 02.02.2014, 02.03.2014, 01.04.2014, 04.05.2014, 01.06.2014, 01.07.2014, 01.08.2014, 01.09.2014, 01.10.2014, 03.11.2014, 01.12.2014, 08.01.2015 за договором про надання юридичних послуг та правової допомоги № 15/08/2012 від 15 серпня 2012 року сторони по справі своїми підписами підтверджували факт надання та приймання комплексу юридичних послуг по вказаній вище цивільній справі про поділ майна подружжя.
Згідно з висновком експертів КНДІСЕ № 24787/17-32/24788/17-32/24541/18-32 від 10 січня 2019 року за результатами судово-почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_2, що містяться у графі "Замовник" актів здачі-приймання виконаних робіт від 28.09.2012, 19.04.2013, 30.08.2013, 02.02.2014, 02.03.2014, 01.04.2014, 04.05.2014, 01.06.2014, 01.07.2014, 01.08.2014, 01.09.2014, 01.10.2014, 03.11.2014, 01.12.2014, 08.01.2015 за договором про надання юридичних послуг та правової допомоги № 15/08/2012 від 15 серпня 2012 року виконані ОСОБА_2 .
Позивач ФОП ОСОБА_1 01 грудня 2015 року та 29 грудня 2015 року звертався до відповідача ОСОБА_2 з письмовою вимогою про погашення заборгованості, яку ОСОБА_2 залишив без реагування.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Встановлено, що 15 серпня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг та правової допомоги № 15/08/2012.
Метою укладення вказаного договору було надання ФОП ОСОБА_1 консультативно-юридичних послуг ОСОБА_2 та представництво його інтересів в судах всіх інстанції по цивільній справі № 753/8711/13-ц за позовом ОСОБА_2 до колишньої дружини ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Зокрема, пунктом 2.3 цього договору встановлено, що виконавець за дорученням замовника надає останньому юридичні послуги та правову допомогу з приводу поділу спільного майна, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 5.1.1 розділу 5 договору замовник оплачує послуги виконавцю, виходячи з витраченого часу з розрахунку 350 грн за годину.
У пункті 5.1.5 розділу 5 договору передбачено, що гонорар за надання послуг виконавця по пункту 2.3 договору становить 12 % від ринкової вартості присудженого на користь замовника майна (частки або права на майно).
Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання замовником розділу 5 договору, замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 10.2 договору передбачено, що договір укладено сторонами на строк достатній для виконання предмету договору і діє до виконання взятих на себе зобов`язань, а саме з боку виконавця за пунктом 2.3 договору - до набрання рішенням (ухвали) суду законної сили; з боку замовника - до проведення повного розрахунку, передбаченого розділом 5 "Порядок розрахунку" цього Договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт надання ФОП ОСОБА_1 юридичних послуг та представлення інтересів ОСОБА_2 у суді під час розгляду справи № 753/8711/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 28.09.2012, 19.04.2013, 30.08.2013, 02.02.2014, 02.03.2014, 01.04.2014, 04.05.2014, 01.06.2014, 01.07.2014, 01.08.2014, 01.09.2014, 01.10.2014, 03.11.2014, 01.12.2014, 08.01.2015 за договором про надання юридичних послуг та правової допомоги № 15/08/2012 від 15 серпня 2012 року та безпосередньо матеріалами цивільної справи № 753/8711/13-ц.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 виконала зобов`язання щодо надання юридичних послуг та правової допомоги відповідачу з приводу поділу майна подружжя.
В свою чергу відповідач має невиконані зобов`язання перед ФОП ОСОБА_1 по оплаті отриманих юридичних послуг, що передбачені пунктом 5.1.1 договору, виходячи з витраченого часу - 9 годин, з розрахунку 350 грн на годину, а всього - 3 150 грн. Крім того, відповідачем не був сплачений позивачеві гонорар в розмірі 958 053 грн за досягнення позитивного рішення усправі № 753/8711/13-ц, сплата якого передбачена пунктом 5.1.5 договору, який є платою засам результат, досягнення якого відповіднодо умов договоруне ставиться в залежністьвід фактично наданих послуг.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, оскільки відповідач умов договорів щодо оплати наданих послуг належним чином не виконав, то суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про задоволення позовних вимог про стягнення боргу по оплаті наданих позивачем юридичних послуг та правової допомоги за зазначеним вище договором, 3% річних та інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Таким чином, приймаючи до уваги, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором про надання юридичних послуг та правової допомоги №15/08/2012 від 15 серпня 2012 року утворилась заборгованість, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 961 203 грн в рахунок стягнення боргу за вказаним договором, 3 % річних в розмірі 28 899,09 грн та інфляційних втрат у розмірі 83 674,91 грн.
Доводи касаційної скарги в цій частині про недоведеність підстав для задоволення позову є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Фактично вказані доводи в цій частині зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи та до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Посилання у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно врахували висновок експертів судово-почеркознавчої експертизи № 24787/17-32/24788/17-32/24541/18-32 від 10 січня 2019 року, є необґрунтованими, оскільки вказана судова експертиза була призначена та проведена у відповідності до положень ЦПК України та інших нормативних актів. При цьому, всупереч твердженням заявника касаційної скарги, із матеріалів справи убачається, що експертам саме стороною відповідача було надано для експертного дослідження документи, в яких містяться вільні зразки підпису ОСОБА_2 (том 1, а. с. 154а).
Разом із тим, стягуючи пеню саме у розмірі 3 527 614,51 грн за прострочення виконання зобов`язання, суди не у повній мірі врахували висновки щодо застосування положень статті 551 ЦК України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц (провадження № 14-442цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
Так, частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.1 договору, укладеного 15 серпня 2012 року між сторонами у справі, встановлено, що за невиконання або неналежне виконання замовником розділу 5 договору, замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
За змістом статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
При таких обставинах, розглянувши справу, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про стягнення з відповідача пені у розмірі, що значно перевищує суму заборгованості за надані юридичні послуги та розмір гонорару згідно з договором про надання юридичних послуг та правової допомоги. Такі висновки не можна вважати такими, які б відповідали завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи з дотриманням принципів пропорційності.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, але судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим суди визначили невірний розмір пені, що підлягає до стягнення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року, постанова Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року підлягають зміні в частині визначення розміру стягнутих коштів.
При таких обставинах колегія суддів вважає можливим зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 пені за прострочення виконання зобов`язання з 3 527 614,51 грн до 965 000 грн, що відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві.
У відповідності до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягає задоволенню на 44,3 %, розмір суми судового збору, стягнутого судом першої інстанції з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1, підлягає зменшенню з 6 890 грн до 3 052,37 грн.
У зв`язку із цим, загальний розмір заборгованості стягнутої судом першої інстанції з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню з 4 608 281,50 грн до 2 041 829,37 грн.