Постанова
Іменем України
09 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 285/2558/19
провадження № 61-19356св20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),
треті особи: приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Лінкевич Броніслав Адамович, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2020 року в складі судді Коцюби О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Шевчук А. В., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про зняття арешту із майна.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області в справі № 2-478/10 стягнено в солідарному порядку із ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра") заборгованість за кредитним договором. Під час примусового виконання цього рішення, постановами державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції від 16 липня 2010 року та від 14 лютого 2015 року було накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2, у тому числі на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Боржник ОСОБА_2, який є рідним братом позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При зверненні до нотаріуса позивачу відмовлено у задоволенні заяви про прийняття спадщини на тій підставі, що на квартиру, яка належала спадкодавцю ОСОБА_2, накладено арешт. Відповідач відмовив позивачу у знятті арешту на нерухоме майно спадкодавця. У зв`язку з цим позивач змушений звернутися до суду. З урахуванням заяви про зміну позовних вимог він просив зняти арешти, накладені постановами державного виконавця від 16 липня 2010 року та від 14 лютого 2015 року на майно боржника - ОСОБА_2, які було вжито посадовими особами відповідача у справі при виконанні судового рішення (виконавчий лист Новоград-Волинського міськрайонного суду № 2-478/10, виданий 11 червня 2010 року, про стягнення заборгованості) та скасувати відповідні записи; скасувати записи про проведену державну реєстрацію цих арештів.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Знято арешт за постановами державного виконавця від 16 липня 2010 року та від 14 лютого 2015 року на майно боржника - ОСОБА_2, за виконавчим провадженням на виконання виконавчого листа Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області № 2-478/10, виданого 11 червня 2010 року про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором у сумі 166 820,63 грн; скасовано відповідні записи про проведену державну реєстрацію арештів. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що арешт, накладений на майно, порушує право на спадщину позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачав, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) задоволено.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зняття заборони на відчуження майна.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції не звернув уваги, що належним відповідачем у судовій справі за позовом про зняття арешту з майна є особа, в інтересах якої накладався арешт, тобто до стягувача - ВАТ "КБ "Надра" (яке змінило найменування на публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", далі - ПАТ "КБ "Надра"). Суд першої інстанції мав право відповідно до статті 51 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням позивача замінити неналежного відповідача належним, але цього не зробив. Такі процесуальні недоліки на стадії апеляційного перегляду усунути неможливо, оскільки апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості залучати особу до участі як відповідача. У разі, якщо позов подано до неналежного відповідача, то у задоволенні позову слід відмовити. Отже, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 грудня 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив суд касаційної інстанції скасувати рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року; витребувано справу із суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження зазначено пункт 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Позивач вказує, що він є лише спадкоємцем власника майна, а не власником відповідного майна, а тому у цьому спорі може бути інший склад учасників, ніж вказав апеляційний суд; наявність арешту перешкоджає позивачу оформити право власності на спадкове майно. Також позивач зазначає, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та протиправно розглянули справу про спадкування (спір про зняття арешту із спадкового майна) у порядку спрощеного позовного провадження.
Позиції інших учасників
06 квітня 2021 року Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказував на законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду. Належним відповідачем у таких спорах є особа, в інтересах якої накладався арешт на відповідне майно, і доводи касаційної скарги не спростовують такого висновку апеляційного суду. У зв`язку із цим просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
11 червня 2010 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області у справі № 2-478/10 видано виконавчий лист № 2-478/10 про стягнення із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором у сумі 166 820,63 грн.
Із матеріалів справи відомо, що вперше виконавчий лист № 2-478/10 був поданий на виконання до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби 15 липня 2010 року, у зв`язку із чим було відкрито виконавче провадження № 20260056.
У межах виконавчого провадження № 20260056 Новоград-Волинським міськрайонним відділом ДВС винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника від 16 липня 2010 року, а 24 жовтня 2012 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 16 682,06 грн.
У зв`язку з поданням ПАТ "КБ "Надра" листа про повернення виконавчого документа стягувачу 24 жовтня 2012 року винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час винесення постанови).
Повторно виконавчий лист № 2-478/10 надійшов на виконання до Новоград-Волинського міськрайонного відділу ДВС 27 лютого 2014 року та 27 лютого 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42272038.
14 лютого 2015 року в межах виконавчого провадження № 42272038 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Таким чином, постановами державного виконавця ВДВС Новоград-Волинського МРУЮ від 16 липня 2010 року у виконавчому провадженні № 20260056 та від 14 лютого 2015 року у виконавчому провадженні № 42272038 накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2, зокрема на квартиру АДРЕСА_2 .
Ця ж квартира перебуває в іпотеці згідно з договором іпотеки від 22 серпня 2008 року ВКР № 858572-858573, яка позивачем не оспорюється.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на квартиру АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_2, накладено обтяження - арешт нерухомого майна; підстава обтяження - постанова ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 липня 2010 року.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23 березня 2018 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 42272038 щодо ОСОБА_2 за виконавчим листом № 2-478/10, виданим Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області 11 червня 2010 року, у зв`язку зі смертю боржника.
Згідно з листом Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 08 листопада 2018 року виконавче провадження щодо ОСОБА_2 завершено відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв`язку зі смертю боржника).
Довідкою приватного нотаріуса Новоград-Волинського міського нотаріального округу Лінкевича Б. А. від 30 жовтня 2018 року підтверджується те, що згідно з матеріалами спадкової справи № 4/2017, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є його рідний брат - ОСОБА_1 (позивач).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як відомо із касаційної скарги, рішення судів, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскаржується на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.