Постанова
Іменем України
06 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 202/4464/17
провадження № 61-7273св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є правонаступниками ОСОБА_5,
третя особа - Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2018 року у складі судді Волошина Є. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Позов мотивований тим, що на початку 1996 року вона познайомилася з ОСОБА_6, з яким у неї склалися гарні стосунки і вони вирішили проживати разом. Їй відомо, що ОСОБА_6 з 21 січня 1994 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1, не знаходився у зареєстрованому шлюбі.
Таким чином, з 1996 року ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_6 у фактичних шлюбних відносинах (проживала з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу). Вони проживали в певні періоди у будинку АДРЕСА_1, а також у будинку АДРЕСА_2 та у квартирі АДРЕСА_3 .
Під час спільного проживання однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, вони з ОСОБА_6 вели спільне господарство, укладали договори оренди землі, з яких отримували прибуток, мали спільний бюджет, користувалися належним їм майном, купували побутові речі, спільно несли витрати, які були пов`язані з утриманням місць проживання, мали спільних друзів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Нотаріус прийняла від неї заяву про прийняття спадщини, однак, через відсутність у неї документів, які б підтверджували факт родинних стосунків, вона не може прийняти спадщину.
Позивач просила встановити факт її проживання з ОСОБА_6, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, позивачем не надано суду достатніх беззаперечних належних доказів на підтвердження її позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 з 1996 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове засідання 17 березня 2020 року було проведено без участі відповідача та третьої особи. Отже, за відсутністю доказів належного повідомлення про дату та час слухання справи, призначеної на 17 березня 2020 року, суд апеляційної інстанції розглянув справу без повного складу учасників. Незважаючи на надані суду достатні докази, пояснення та показання свідків, які підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_1, суди безпідставно відмовили у задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 14 жовтня 2020 року.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 202/4464/17, витребувано справу з суду першої інстанції.
У грудні 2020 року цивільна справа № 202/4464/17 надійшла до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 листопада 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 .
До 21 січня 1994 року ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2
16 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
За життя 15 травня 2010 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким усе належне йому майно заповідав своєму сину - ОСОБА_5, який 19 січня 2017 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Відповідач у даній справі ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2020 року було залучено до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 .
Позивач ОСОБА_1 з 1991 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Померлий ОСОБА_6 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Квартира, у якій на день смерті був зареєстрований ОСОБА_6, належала йому та сину ОСОБА_5, колишній дружині ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності та житло від 05 березня 1998 року, виданого Дніпропетровським будинкобудівним комбінатом № 1.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
За змістом частин першої, другої статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
За приписами частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідні докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї, а показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту.
Розгляд справи, в якій викладена самостійна позовна вимога про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, потребує надання сторонами належних та допустимих доказів обставин, зазначених у позовній заяві, та дослідження їх судом, адже нормами цивільного процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін у справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Суди дослідили наданий позивачем акт, складений у м. Дніпро 30 березня 2017 року та затверджений головою квартального комітету № 6, з якого вбачається, що ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили факт проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 однією сім ʼєю, спільне проживання без реєстрації у період з 15 травня 1996 року по 23 грудня 2016 року.
Також позивачем було надано суду акт, складений 31 березня 2017 року та затверджений секретарем виконкому Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з якого вбачається, що ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_1 у період з 15 травня 1996 року по 23 грудня 2016 року.
У вказаних актах зазначено, що в один і той же період часу ОСОБА_1 та ОСОБА_15 проживали однією сім`єю в різних місцях, а отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що вищезазначені акти суперечать один одному щодо місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 разом однією сім`єю, а саме, одночасного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в різних населених пунктах.
Судом першої інстанції були допитані свідки в судовому засіданні, пояснення яких різняться щодо періоду часу і місця проживання однією сім`єю позивача із ОСОБА_6 .
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, а саме - суд апеляційної інстанції розглянув справу 17 березня 2020 року за відсутності відповідачів та третьої особи, які належним чином не повідомлені.
Згідно з пунктом п`ятим частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_16 були присутні у судовому засіданні 17 березня 2020 року, відповідачі та третя особа касаційну скаргу, в якій би посилалися на порушення їхніх прав ( або в якій зазначали про їхнє неповідомлення про розгляд справи в апеляційному суді), не подавали, а тому відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції згідно пункту п`ятого частини першої статті 411 ЦПК України.
Аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Вони були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального та процесуального права. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.