ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 810/733/16
адміністративне провадження № К/9901/35704/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Івченка М.В.
представника позивача Карпенка О.А.
представника відповідача Борисова І.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Фермерського господарства "Агріатік" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (прованаступником якого є Головного управління ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (прованаступником якого є Головного управління ДПС у Київській області) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року (прийняту в складі: головуючого судді Басай О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Троян Н.М., суддів Бужак Н.П., Твердохліб В.А.),
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
І. Короткий зміст позовних вимог
1. Фермерське господарство "Агріатік" (далі - ФГ "Агріатік", позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, відповідач, податковий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.02.2016 №0000232209 та №0000202209.
2. Обгрунтовуючи позовні вимоги Товариства зазначило, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ухвалені на підставі висновків, які не відповідають вимогам податкового законодавства та фактичним показникам податкового обліку позивача.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017року, адміністративний позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.02.2016 №0000232209 та від 10.02.2016 №0000202209.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали помилковість висновків перевірки та недоведеність відповідачем факту заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 953311 грн за 2013 рік, що свідчить про неправомірність здійсненого відповідачем грошового нарахування, тому податкове повідомлення-рішення від 10.02.2016 №0000202209 слід визнати протиправним та скасувати, крім того, оскільки позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Княжицьке" у липні 2013 року суму ПДВ у розмірі 23290 грн по податковій накладній від 23.07.2013.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, зазначаючи, що позивач допустив заниження податку на прибуток у 2013 році через не включення до складу доходів від операційної діяльності безнадійну кредиторську заборгованість по своїм контрагентам ТОВ "Ривс" та ТОВ "Ферріт-Д", яка утворилась унаслідок визнання останніх банкрутами або припинення їх як юридичних осіб у зв`язку з їх ліквідацією, у зв`язку із чим всупереч п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.137.10 статті 137 ПК України занизив показник у рядку 03 Декларацій "Інші доходи" на суму 953311 грн за 2013 рік.
5.1. Також відповідач уважає, що позивач допустив завищення податкового кредиту за вересень 2012 року в сумі 12500 грн та за липень 2013 року в сумі 23290 грн через те, що безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми по податкових накладних за реквізитами, які не співпадають з даними контрагентів ТОВ "Біотех-3000" (податкова накладна №14 від 11.09.2012) та СТОВ "Княжицьке" (податкова накладна №1 від 23.07.2013).
6. Позивач у письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, оскільки вважає,що останні є обґрунтованими та законними.
7. У подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.02.2014, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21617788 від 18.01.2016 та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21066962 від 25.08.2015, Фермерське господарство "Агріатік" (ідентифікаційний код: 24211813) 03.04.1996 зареєстровано як юридичну особу та присвоєно реєстраційний номер юридичної особи в ЄДР: 13301200000000646 (а.с.192-197 Том I).
9. Згідно з відомостями зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21747340 від 02.03.2016, видами діяльності ФГ "Агріатік" є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11), виробництво олії та тваринних жирів (10.41), виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (10.61), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), складське господарство (52.10) (а.с.239-241 Том I).
10. Позивач зареєстрований як платник ПДВ у Бориспільській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з 01.11.2000 №200055619, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 242118110040 (а.с.198-199 Том I).
11. У період з 07.12.2015 по 18.12.2015 на підставі наказу в.о. начальника ГУ ДФС у Київській області від 23.11.2015 №514 та повідомлення про початок документальної планової виїзної перевірки від 24.11.2015, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), відповідачем проведено документальну планову перевірку ФГ "Агріатік" за адресою: 8344, Київська область, Бориспільський район, с. Проців, вул. Ватутіна, буд.8 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.
12. За результатами перевірки ГУ ДФС у Київській області складено Акт від 18.01.2016 №6/10-36-22-01-13/24211813 (далі - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства:
- п.п. 14.1.54, п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п.135.5.4, п. 135.5 ст.135, п.137.10 ст. 137 ПК, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 235751 грн, в тому числі по періодам: 2013 рік на суму - 181130 грн та 2014 рік на суму - 54621 грн;
- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст.200, п.201.6 ст.201 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 35790 грн, в тому числі по періодам: вересень 2012 року на суму - 9583 грн жовтень 2013 року на суму - 2917 грн, липень 2013 року на суму - 23290 грн;
- п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167, п. 178.5 ст. 178, п. 177.8 ст. 177 ПК, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 760 грн 58 коп., в тому числі по періодам: травень 2013 рік на суму - 344 грн 14 коп., липень 2014 рік - 416 грн 44 коп.;
- п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК від 02.12.2010, встановлено порушення термінів сплати, в результаті чого податкове зобов`язання за утриманими, але не перерахованими сумами (кредиторська заборгованість станом на 31.12.2014) склала 8093 грн 29 коп.;
- п.п. 168.1.5, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК від 02.12.2010, в результаті чого нарахована пеня в сумі 479 грн 71 коп. за порушення термінів перерахування до бюджету ПДФО;
- абз.б п.п 176.2 ст. 176, п.70.16 ст.70 ПК, наказ ДПА України від 24.12.2010 №1020, наказ Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49, в результаті чого порушено порядок заповнення розрахунків Ф №1ДФ за ІІІ-ІV кв.2012 року, І-ІV кв.2013 року, І-ІV кв.2014 року;
- п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Мінюсті України 13.01.2005 за №40/10320 (зі змінами та доповненнями), а саме: встановлено факт перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі ФГ "Агріатік" впродовж перевіряє мого періоду на загальну суму 6766 грн 44 коп. (а.с.20-59 Том I).
13. Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких висновки Акта перевірки залишені без змін (а.с.63-68 Том I).
14. На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято 10.02.2016 прийнято податкові повідомлення - рішення:
- №0000232209, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 29113 грн, в тому числі за основним платежем - 23290 грн та за штрафними санкціями - 5823 грн (а.с. 17 Том I);
- №0000202209, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 294689 грн, в тому числі за основним платежем - 235 751 грн та за штрафними санкціями - 58 938 грн (а.с. 18 Том I).
15. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішеннь, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Висновок Верховного Суду
16.Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення 10.02.2016 № 0000232209, оскільки позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми по податкових накладних за реквізитами, які не співпадають з даними контрагентів ТОВ "Біотех-3000" (податкова накладна №14 від 11.09.2012) та СТОВ "Княжицьке" (податкова накладна №1 від 23.07.2013).
17. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.
18. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та СТОВ "Княжицьке" (продавець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №16/07/13 від 16.07.2013, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати та передати у власність покупця зерно жита, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар в кількості 150 метричних тонн +/- 10% в заліковій вазі, який знаходиться на зберіганні в зерновому складі продавця в селі Княжичі Броварського району Київської області на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 100 Том I).
19. На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції між позивачем та СТОВ "Княжицьке" позивачем до суду надано копії накладних: №77 від 16.07.2013, №78 від 20.07.2013, №79 від 21.07.2013, №80 від 22.07.2013 (а.с. 101, 103, 105, 107 Том I), податкових накладних на загальну суму 116450 грн: №1 від 16.07.2013, №2 від 20.07.2013, №3 від 21.07.2013, №4 від 25.07.2013 (а.с. 70-73 Том I), товарно-транспортних накладних (а.с. 102, 104, 106, 108 Том I).
20. Проте відповідач уважає, що позивач допустив завищення податкового кредиту за вересень 2012 року в сумі 12500 грн та за липень 2013 року в сумі 23290 грн через те, що безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми по податкових накладних за реквізитами, які не співпадають з даними контрагентів ТОВ "Біотех-3000" (податкова накладна №14 від 11.09.2012) та СТОВ "Княжицьке" (податкова накладна №1 від 23.07.2013).
21. На думку відповідача ФГ "Агріатік" віднесено до складу податкового кредиту загальну суму з ПДВ 139749 грн по податковій накладній №1 від 23.07.2013 в сумі ПДВ 23290 грн, отриманої від СТОВ "Княжицьке" (код ЄДРПОУ 32277523), що не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентом постачальником.
22. При цьому, з розрахунку фінансових санкцій убачається, що у зв`язку зі спливом строку позовної давності, за встановлене в Акті перевірки порушення щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми по податковій накладній №14 від 11.09.2012 по взаємовідносинам з ТОВ "Біотех-3000", відповідач фінансових санкцій не застосовував (а.с.19 Том I).
23. Суд зазнчає що згідно з пп.14.1.181. п.14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.
24. Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
25. Відповідно до п.201.1. статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів.
26. Згідно п. 201.4. вказаної статті податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
27. При цьому, згідно п. 201.6. статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
28. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
29. Необхідно зазначити, що згідно зі статтею 201 ПК України обов`язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів (послуг), а не платника податку, який формує податковий кредит, і при цьому зазначена стаття не містить імперативних приписів про неприйнятність цих документів через не внесення їх до Реєстру.
30. Відповідно до п. 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
31. Так, матеріали справи свідчать, що 18.09.2013 Бориспільською ОДПІ на адресу позивача направлено лист №1273/10/15-1 "Про надання інформації", в якому позивачу запропоновано протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту надати письмові пояснення та підтверджуючі документи щодо включення податкової накладної №1 від 23.07.2013, отриманої від СТОВ "Княжицьке" на суму ПДВ 23 290 грн, до податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2013 року (а.с.62 Том I).
32. На виконання вимог податкових органів позивачем направлено на адресу відповідача лист №09/25-П від 25.09.2013 з поясненнями щодо виправлення розбіжностей податкових накладних за липень 2013 року та відповідні підтверджуючі документи, а саме: копії податкових накладних на загальну суму 116450 грн, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ від 20.09.2013 №9059113972, додаток №5 до нього від 20.09.2013 №9059114360, реєстр виданих та отриманих податкових накладних від 20.09.2013 №9059112754) (а.с.69-79 Том I).
33. Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що надані позивачем копії податкових накладних по взаємовідносинах з СТОВ "Княжицьке" недоліків не мають та порядок їх заповнення відповідає встановленим вимогам норм чинного законодавства.
34. При цьому, як убачається з наданої позивачем копії реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2013 року, ФГ "Агріатік" податкова накладна №1 від 23.07.2013 відображена в рядку №119 в сумі 116450 грн - ПДВ 23290 грн (а.с.89-99 ТомI).
35. Отже, факт отримання позивачем податкових накладних за результатами придбання товару дає право віднести суму сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту.
36. Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з контрагентами за період, що перевірявся, що підкреслює правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з СТОВ "Княжицьке" у липні 2013 року суму ПДВ у розмірі 23290 грн по податковій накладній від 23.07.2013, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000232209 від 10.02.2016 є протиправним та підлягає скасуванню.
37. За таких обставин Верховний Суд погоджується з судами першої та апеляційної інстанції, які дійшли висновку, щодо реальності господарських операцій з поставки товарів.
38. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.
39. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
40. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.
41. Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
42. Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
43. За статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
44. Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
45. Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у §§ 70, 71 рішення від 22 січня 2009 року зазначив: що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1.
46. У межах спірних правовідносин судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно досліджені первинні документи Товариства, покладені в основу формування податкового обліку, здійснено їх аналіз та надана оцінка кожної господарської операції Товариства з його контрагентами стосовно реальності господарських операцій. Судами першої та апеляційної інстанції при оцінці доказів було дотримано норми процессуального права та правильно застосовані норми матеріального права.
47. Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.02.2016 №0000202209 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 294689,00 грн. (за основним платежем - 235751,00 грн. та за штрафними санкціями - 58938,00 грн.), суд зазначає наступне.
48. Згідно з п.п.2) п. 3.1.1 Акта перевірки зміст порушень, за які позивачу нараховано 294689,00 грн. грошових зобов`язань, в частині, що ним оскаржується, полягає в тому, що всупереч п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 ПК позивач занизив показник у рядку 03 Декларацій "Інші доходи" на суму 953311,00 грн. за 2013 рік (Том 1 а.с. 25-26).
49. Відповідач в Акті перевірки дійшов висновку, що позивач допустив заниження податку на прибуток у 2013 році через не включення до складу доходів від операційної діяльності безнадійну кредиторську заборгованість по своїм контрагентам ТОВ "Ривс" та ТОВ "Ферріт-Д", яка утворилась внаслідок визнання останніх банкрутами або припинення їх як юридичних осіб у зв`язку з їх ліквідацією у відповідностідо до пункту п.п.14.1.11 п.14.1 статті 14 в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.
50. Так, згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, та складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів.
51. Відповідно до пункту 135.2 статті 135 ПК, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
52. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що в процесі здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Ривс" було укладено договір на експедиційне обслуговування вантажів №0201-18 від 01.02.2012 та договір поставки №0510-03 від 10.05.2012.
53. Відповідно до договору на експедиційне обслуговування №0201-18 від 01.02.2012, експедитор (ТОВ "Ривс") за дорученням замовника (позивач) зобов`язується організувати експедирування вантажів (зернової культури) замовника автомобільним транспортом по території України, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги (Том 1 а.с. 162-164). Згідно з пунктом 5 Договору вартість послуг визначається протоколом погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього Договору (Протокол №1 від 01.02.2012р., Протокол №2 від 02.04.2012, Протокол №3 від 07.05.2012, Протокол №4 від 01.06.2012 (Том 1 а.с.165-168). Відповідно до умов даного Договору замовник оплачує послуги експедитора протягом 30 днів з дня підписання акту здачі-приймання наданих послуг. Пунктом 9.3 розділу 9 Договору встановлений термін дії цього Договору: з моменту його підписання до 31.12.2012, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань його сторонами.
54. Експедиційне обслуговування за договором №0201-18 від 01.02.2012 було оформлено податковими накладними: №660 від 27.02.2012, №661 від 28.02.2012, №662 від 29.02.2012, №495 від 26.04.2012, №496 від 27.04.2012, №497 від 28.04.2012, №715 від 22.05.2012, №716 від 23.05.2012, №717 від 24.05.2012, №718 від 25.05.2012, №719 від 28.05.2012, №708 від 29.05.2012, №709 від 30.05.2012, №710 від 31.05.2012, № 669 від 22.06.2012, №670 від 25.06.2012, №671 від 26.06.2012, №672 від 27.06.2012, №673 від 27.06.2012 (Том 1 а.с.137-155) та актами здачі-приймання наданих послуг по договору №0201-18: №1276 від 27.02.2012, №1277 від 28.02.2012, №1278 від 29.02.2012, №2630 від 26.04.2012, №2631 від 27.04.2012, №2632 від 28.04.2012, №3606 від 29.05.2012, №3607 від 30.05.2012, №3608 від 31.05.2012, №4308 від 22.06.2012, №4309 від 25.06.2012, №4310 від 26.06.2012, №4311 від 27.06.2012, №4312 від 27.06.2012 (Том 1 а.с.207-220), а також рахунками-фактурами (Том 2 а.с.79-83, 89-102).
60. Відповідно до договору поставки №0510-03 від 10.05.2012, постачальник (ТОВ "Ривс") зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність покупця (позивач) продукцію виробничо-технічного призначення (запасні частини для ремонту та обслуговування автомобілів), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, найменування, вартість та кількість якого вказані у рахунках, які є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно з пунктом 5.1 Договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту отримання товару. Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2012 (Том 1 а.с. 200-201).
61. Поставка товарів за договором №0510-03 від 10.05.2012 продукції виробничо-технічного призначення (запасні частини для ремонту та обслуговування автомобілів) була оформлена накладними (Том 1 а.с.202-206).
62. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до договору поставки №0510-01 від 10.05.2012, постачальник (ТОВ"Ферріт-Д") зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність покупця (позивач) продукцію виробничо-технічного призначення (запасні частини для ремонту та обслуговування автомобілів), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, найменування, вартість та кількість якого вказані у рахунках, які є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно з пунктом 5.1 Договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту отримання товару. Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2012 (Том 1 а.с. 169).
63. Поставка товарів за договором №0510-01 від 10.05.2012 продукції виробничо-технічного призначення (запасні частини для ремонту та обслуговування автомобілів) була оформлена податковими накладними: №875 від 18.05.2012, №876 від 21.05.2012, №877 від 22.05.2012, №878 від 23.05.2012, №879 від 24.05.2012, №880 від 25.05.2012, №881 від 28.05.2012, №882 від 29.05.2012, №883 від 30.05.2012, №884 від 31.05.2012 (Том 1 а.с. 127-136) та видатковими накладними: № 3356 від 18.05.2012, №3357 від 21.05.2012, №3358 від 22.05.2012, №3359 від 23.05.2012, №3360 від 24.05.2012, №3361 від 25.05.2012, №3362 від 28.05.2012, №3363 від 29.05.2012, №3364 від 30.05.2012, №3365 від 31.05.2012 (Том 1 а.с.170-178), а також рахунками-фактурами (Том 2 а.с.138-147).
64. Відповідно до наданих представником позивача оборотно-сальдових відомостей по рахунку з ТОВ "Ривс" та ТОВ "Феррид-Д" за 2012р., 2013р. станом як на 01.01.2013, так і на 01.01.2015, в бухгалтерському обліку підприємства позивача рахувалась заборгованість за вказаними договорами перед ТОВ "Ривс" на суму у розмірі 563029,64 грн. та ТОВ "Феррід-Д" - у розмірі 390281,02 грн. (Том 1 а.с.156,157).
65. Посилання відповідача на те, що позивачем не віднесено до складу доходів у 2013 році від операційної діяльності безнадійну кредиторську заборгованість по ТОВ "Ривс" в сумі 563030,00 грн. та по ТОВ "Феррід-Д" в сумі 390281,00 грн., суд не приймає до уваги виходячи з наступного.
66. Відповідно до п. 3.1.1.2 Акта перевірки вбачається, що податковий орган визнючи заборгованість безнадійною відніс її до ознак пункту п.п.14.1.11 п.14.1 статті 14 в), а саме: заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.
68. Проте, у нашому випадку ФГ "Агріатік" не визнанно банкрутом у встановленому законом порядку та не припинено як юридичну особу у зв`язку з їх ліквідацією.
69. Отже, висновки відповідача про те, що кредиторська заборгованість позивача перед контрагентами ТОВ "Ривс" та ТОВ "Феррид-Д" є безнадійною саме у 2013 році та її слід було включати в рядок " 03" Податкової декларації з податку н прибуток підприємства за 2013 рік як "Інші доходи", суд вважає необгрунтовними.
70. Таким чином, відповідачем не доведено суду наявність обставин, передбачених пп.135.5.4 п.135.5 статтею 135, 14.1.11 п.14.1 статті 14 ПК України, як підстави для включення до складу "інших доходів" кредиторську заборгованість позивача по контрагентам ТОВ "Ривс" та ТОВ "Ферріт-Д", як податковим органом віднесена до безнадійної.
71. Указане свідчить про помилковість висновків перевірки та недоведеність відповідачем факту заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 953311,00 грн. за 2013 рік, свідчить про неправомірність здійсненого відповідачем грошового нарахування, що є підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2016 №0000202209 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 294689,00 грн. (за основним платежем - 235751,00 грн. та за штрафними санкціями - 58938,00 грн.).
72. Доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
73. Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
74. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
75. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.