ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 380/5249/20
адміністративне провадження № К/9901/8351/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді- доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції
адміністративну справу №380/5249/20
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту містобудування Львівської міської ради,
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Національний університет "Львівська політехніка",
про визнання протиправними та скасування рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року (прийняте судом в складі головуючого судді Гулика А.Г.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року (прийняту судом в складі головуючого судді Мікули О.І., суддів: Гінди О.М., Курильця А.Р.)
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2020 року до Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту містобудування Львівської міської ради, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради від 31.07.2013 № 236 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво Національним університетом "Львівська політехніка" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими господарськими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Академіка Є. Лазаренка, 42 у м. Львові";
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради від 04.05.2015 № 66 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень на будівництво Національним університетом "Львівська політехніка" багаторівневого надземного паркінгу на вул. Академіка Є. Лазаренка для працівників університету".
Ухвалою від 28.07.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, а також залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національний університет "Львівська політехніка" (далі - третя особа).
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду від 07.07.2020, в якій просить поновити строк звернення до суду із адміністративним позовом позивача до відповідача про визнання протиправними та скасування наказів, якими затвердженні містобудівні умови та обмеження.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено повністю.
Заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено повністю.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національний університет "Львівська політехніка" про визнання протиправними та скасування рішень залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив з того, що поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, останній не навів, а суд не знайшов. З огляду на встановлені обставини суд вважав, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування спірних наказів без поважних причин.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/5249/20 - без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. У березні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
4.1. У касаційній скарзі позивач просить:
- ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі №380/5249/20 скасувати;
- справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
5.1. Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень у даній справі.
Позивач у касаційній скарзі зазначає, що оскільки заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач подав разом із позовною заявою, тому під час вирішення питання про відкриття провадження в цій адміністративній справі судді було відомо про факт пропуску строку звернення до суду, а тому, положення частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у цій справі застосуванню не підлягають.
Позивач в касаційній скарзі наголошує, що заяву позивача про поновлення строку звернення до суду суддя зобов`язаний вирішити до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідно ухвала про відкриття провадження у справі є доказом визнання суддею поважними причин пропуску такого строку.
Крім того, позивач зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що 12.08.2019 позивач дізнався про спірні накази №236 від 31.07.2013 та №66 від 04.03.2015 не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що до Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень.
Ухвалою від 28.07.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, а також залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Національний університет "Львівська політехніка" (далі - третя особа).
7. Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду від 07.07.2020, яка була обґрунтована тим, що позивач лише 06.03.2020 у приміщенні Львівської міської ради ознайомився із документами, які стали підставою для видачі оскаржуваних рішень.
Також, позивач зазначає, що у зв`язку з введенням на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ №215 від 16.03.2020, №239 від 25.03.2020, №241 від 29.03.2020, №242 від 20.03.2020, №255 від 02.04.2020, №267 від 08.04.2020, №284 від 15.04.2020, №291 від 22.04.2020, №313 від 29.04.2020, №332 від 04.05.2020, №343 від 04.05.2020, №377 від 14.05.2020, та Постанова КМУ 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та етапів послаблення протиепідемічних заходів" в період з 12 березня до 31 липня 2020 року на усій території України карантину, п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України зупинено перебіг усіх процесуальних строків, зокрема на подання позову до адміністративного суду.
8. 26.10.2020 відповідач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду без поважних причин. Заява обґрунтована тим, що позивачу 12.08.2020 точно було відомо про наявність оскаржених рішень, і позивач не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду за захистом порушеного права.
06.10.2020 третя особа подала до суду заперечення на заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій просить залишити позовну заяву позивача без розгляду. Вказані заперечення обґрунтовані тим, що спірні накази надані управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради листом №4-21101-1156 від 12.08.2019. Відповідно третя особа вважає, що позивач міг подати позов про визнання протиправними та скасування спірних наказів впродовж 6 (шести) місяців після отримання їх копій з додатками згідно з листом управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від №4-21101-1156 від 12.08.2019, тобто до 12.02.2020. Також, третя особа вважає необґрунтованими твердження позивача щодо зупинення строків на звернення з позовом до адміністративного суду, оскільки вважає, що строк звернення з позовом у позивача закінчився ще задовго до введення на території України карантину, а саме - 12.02.2020.
9. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено повністю.
Заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями позивач звернувся за захистом порушеного, на його думку, права на доступ до судового розгляду до суду касаційної інстанції.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
11. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову у справі є визнання протиправними та скасування наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 31.07.2013 № 236 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво Національним університетом "Львівська політехніка" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими господарськими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Академіка Є. Лазаренка, 42 у м. Львові" та наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 04.05.2015 № 66 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень на будівництво Національним університетом "Львівська політехніка" багаторівневого надземного паркінгу на вул. Академіка Є. Лазаренка для працівників університету".
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що мешканці будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, звертаючись до Львівської міської ради із запитом на отримання публічної інформації від 31.07.2019, просили міську раду надати спірний наказ департаменту містобудування Львівської міської ради № 236 від 31.07.2013.
Листом № 4-21101-1156 від 12.08.2019 управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради було надано мешканцям будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, в тому числі позивачу, запитуваний спірний наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради № 236 від 31.07.2013 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво Національним університетом "Львівська політехніка" багатоквартирного житлового будинку з вбудованим підземним паркінгом на вул. акад. Є. Лазаренка, 42 в м. Львові", а також наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради № 66 від 04.03.2015 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво Національним університетом "Львівська політехніка" багаторівневого підземного паркінгу на вул. акад. Є. Лазаренка для працівників університету" з додатками.
Вказаний лист управління скерований на електронну пошту, зазначену мешканцями будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 у запиті та отриманий ними 12.08.2020, що підтверджено представниками позивача у підготовчому засіданні.
Позивач згідно із відбитком штампу канцелярії звернувся до суду лише 07.07.2020.
12. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом обчислення строків звернення до суду здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Так, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 23.04.2020 у справі № 813/3756/17 та від 23.10.2020 у справі № 340/1225/20.
13. При цьому, для цілей застосування правил статті 122 КАС України "повинна була дізнатися" слід розуміти, зокрема у випадках, коли особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, що б дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали представник, працівники, партнери, близькі особи.
Слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються у порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
14. Крім того, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Обставини, вказані позивачем в заяві про поновлення строку на подання позову, на думку Суду, не є непереборними та поважними.
15. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не надав достатніх і належних доказів, які б підтверджували, що у період з 12.08.2019 по 12.02.2020 існували об`єктивно непереборні, істотні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування спірних наказів.
Таким чином звернення позивача з позовом до суду лише 07.07.2020 відбулось з пропуском законодавчо встановленого процесуального строку.
Суд при розгляді вказаного питання враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.10.2020 у справі № 340/1225/20.
17. Суд критично ставиться до посилань позивача в касаційній скарзі, що положення частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у цій справі не застосовуються.
У резолютивній частині ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 року було чітко зазначено, що заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду буде розглянуто у підготовчому засіданні за участю учасників справи.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Таким чином, посилання позивача в касаційній скарзі, що заяву позивача про поновлення строку звернення до суду суддя зобов`язаний вирішити до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі не приймаються до уваги, оскільки, ґрунтуються на суб`єктивному тлумаченні позивачем норм процесуального права.
18. Посилання у касаційній скарзі позивачем, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що 12.08.2019 позивач дізнався про спірні накази № 236 від 31.07.2013 та № 66 від 04.03.2015 не відповідають дійсності, Суд не приймає до уваги, оскільки це не впливає на правильність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Так, у касаційній скарзі позивач зазначає, що з відповіддю Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради від 12.08.2019 №4-21101-1156 ознайомився 19.09.2019, а позов до Львівського окружного адміністративного суду подано лише в липні 2020 року, тобто за спливом встановленого законом процесуального строку визначеного на подачу позову.
19. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права
Аналіз зазначених обставин справи та наведених правових норм дають підстави для висновку Суду, що суд першої та апеляційної інстанцій правильно та повно встановили всі обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, не допустили порушень норм процесуального права.
Всі інші доводи, які наводяться скаржником у касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.
20. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,