ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/7788/17
адміністративне провадження № К/9901/33847/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі №826/7788/17 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.03.2017 №0211140103, №0492140305, №0493140305, №0494140305, №0495140305.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Справа судами розглядалась неодноразово.
3. За результатом останнього перегляду рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2019 (прийнятим у відкритому судовому засіданні) адміністративний позов задоволено.
Повний текст рішення складено 21.02.2019.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.04.2019 подану Головним управлінням ДФС у м. Києві апеляційну скаргу повернув скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статі 298 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутність належного документального підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу.
Головне управління ДФС у м. Києві вдруге 07.05.2019 звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2019 та клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 20.05.2019 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2019, а подану ним апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України - ненадання доказів сплати судового збору. Цією ж ухвалою суд визначив відповідачу строк, впродовж якого особа має право усунути виявлені недоліки апеляційної скарги.
За клопотанням апелянта від 07.06.2019 (вх. №20737), строк для усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 продовжувався.
В якості усунення недоліків апеляційної скарги контролюючим органом до суду вдруге подано заяву про продовження строку для усунення недоліків.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.07.2019 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків, а подану ним апеляційну скаргу повернув скаржнику у зв`язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 20.05.2019, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Скориставшись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головним управлінням ДФС у м. Києві втретє 15.08.2019, тобто із значним пропуском визначеного нормами КАС України строку на апеляційне оскарження, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2019 та клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження.
Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач зазначив, що з первісною апеляційною скаргою контролюючий орган звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду в межах встановленого законом процесуального строку на апеляційне оскарження. У подальшому, у зв`язку з несплатою судового збору, ухвалою суду від 17.07.2019 подану відповідачем апеляційну скаргу було повернуто скаржнику. Стверджує, що недотримання процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою відбулося за відсутності вини останнього, оскільки контролюючим органом весь час здійснювалися всі відповідні заходи для отримання належного фінансування з метою сплати судового збору. Вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку в черговий раз поданої апеляційної скарги з подальшим відкриттям провадження у справі. На думку відповідача, порушення порядку здійснення процесуальної дії апеляційного оскарження не повинно впливати на доступу до правосуддя.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2019 відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від спати судового збору, а подану ним апеляційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 цього ж Кодексу, строку на апеляційне оскарження, а наведені особою у клопотанні про поновлення такого строку підстави не можуть бути визнані судом поважними; пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України - ненадання документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику визначено строк, впродовж якого особа має право скористатися своїм правом та надати суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причини пропуску строку, якщо такі є, з додання до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин та усунути недоліки апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що скаржник, у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними.
Суд зазначив, що статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.
Такими процесуальними обов`язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо форми і змісту апеляційної скарги, належним чином оформлених документів на підтвердження повноважень представника, який підписав апеляційну скаргу.
Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Маючи намір добросовісної реалізації належного права на апеляційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
Відсутність у податкового органу коштів, призначених для сплати судового збору, як і наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов`язків не може слугувати поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені в кошторисі такої установи своєчасно та у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період.
Державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.
А тому, врахувавши, серед іншого, факт подання відповідачем апеляційної скарги поза межами процесуального строку, встановленого законом для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення поданої відповідачем апеляційної скарги без руху, з визначенням скаржнику строку для виконання у порядку та спосіб зазначених вище в ухвалі вимог.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 23.09.2019 на адресу суду від Головного управління ДФС у м. Києві надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому останній наводить підстави, що зумовити пропуск строку на апеляційне оскарження, просить суд визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а також продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору або відстрочити таку сплату.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2019 строк для усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги продовжувався.
У межах строку встановленого судом, скаржником на адресу суду повторно надіслано клопотання про продовження процесуального строку, встановленого для усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору, обґрунтоване неможливістю своєчасної сплатити з підстав неналежного бюджетного фінансування та систематичним блокуванням рахунків.
У подальшому 29.10.2019 на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з долученням платіжного доручення від 22.10.2019 №5423 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.11.2019, відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а також відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та вказує на незаконність прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі. Контролюючий орган вважає, що особливості фінансування суб`єкта владних повноважень та тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.
5. У свою чергу Публічним акціонерним товариством "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та обґрунтованість оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача. Позивач просить касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
6. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7.1. Стаття 129
Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
8. Кодекс адміністративного судочинства України:
8.1. Стаття 13
Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
8.2. Частина друга статті 44
Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
8.3. Частина перша статті 293
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
8.4. Стаття 295
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
8.5. Частина друга статті 298
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
8.6. Частина третя статті 298
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
8.7. Пункт 4 частини першої статті 299
Cуд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. За результатами оцінки зазначених, у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.
10. Приписи пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
11. Обов`язковим процесуальним наслідком визнання судом неповажними причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду є відмова у відкритті апеляційного провадження.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ").
13. Аналіз положень статей 5, 13, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє дійти висновку, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх ні права, свободи та інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, тобто скористатися правом його оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються у разі необхідності - клопотання особи, що подає апеляційну скаргу.
Згідно з частиною третьою статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктами 6 та 7 частини першої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України серед загальних вимог до форми та змісту письмового клопотання встановлено, що таке клопотання повинно містити перелік документів та інших доказів (за наявності), що до нього додаються, а також інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Аналіз викладених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при зверненні до суду з письмовим клопотанням щодо вирішення певного питання заявник повинен надати відповідні докази (за наявності), які підтверджують викладені у клопотанні обставини.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту частин другої та третьої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім визначених законом випадків.
Враховуючи викладене, пропущений строк на апеляційне оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку. У свою чергу, суд за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві (клопотанні) доводів має дійти висновку про їх поважність/неповажність (безпідставність).
14. Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 02.09.2019 визначив відповідачу достатній строк, впродовж якого особа була наділена правом, серед іншого, звернутися до суду апеляційної інстанції з обґрунтованою заявою про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням у ній інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з доказами на їх підтвердження.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, на виконання вимог вищевказаної ухвали про залишення апеляційної скарги буз руху 23.09.2019 на адресу суду від Головного управління ДФС у м. Києві надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому відвідач наводить підстави, що зумовити пропуск строку на апеляційне оскарження, просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а також продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору або відстрочити контролюючому органу таку сплату.
За клопотанням апелянта, строк для усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2019 було продовжено.
Разом з тим, отримавши 29.10.2019 від контролюючого органу документ про сплату судового збору від 22.10.2019 №5423 на суму 178382,45грн, Шостий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 04.11.2019, якою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, постановляючи спірну ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскільки ані до клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги від 21.10.2019, ані до клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги від 29.10.2019, Головним управлінням ДФС у м. Києві не долучено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску, недоліки апеляційної скарги, як зазначив суд, не можуть вважатися усунутими в повному обсязі, що з урахуванням приписів пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у цій справі.
Натомість, Верховний Суд вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним, оскільки, як вбачається зі спірної ухвали від 04.11.2019, жодної оцінки доводам викладеним відповідачем у клопотанні від 29.10.2019 №б/н (т. IV а.с. 40) про усунення недоліків апеляційної скарги в частині поважності/неповажності наведених відповідачем підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві Шостим апеляційним адміністративним судом надано не було.
Зокрема, судом не було наведено жодних доводів щодо підстав для прийняття чи відхилення зазначеного клопотання, а лише вказано, що останнє взагалі контролюючим органом до суду не подавалося, що в свою чергу дає Верховному Суду підстави для висновку, що таке клопотання взагалі не розглядалося апеляційним адміністративним судом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
15. Відповідно до частини першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, не надавши оцінки клопотанню відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження скерованого відповідачем на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Шостий апеляційний адміністративний суд передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою контролюючого органу з підстав ненадання скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску.
16. За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства, у тому числі і щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи, визначені статтями 2, 13 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку, що Шостий апеляційний адміністративний суд, постановивши ухвалу від 04.11.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження, порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню із передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
17. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
18. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
19. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 341, 344, 345, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -