ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 824/575/17-а
адміністративне провадження № К/9901/48480/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (суддя Лелюк О.П.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року (головуючий суддя Сторчак В.Ю., судді: Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Жа Пан" до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
В липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пан Жа Пан" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - Управління, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 квітня 2017 року форми "С" №0001241406, №0001251406, №0001261406.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство, зокрема, вказувало на те, що відповідачем помилково застосовано до нього санкцію, передбачену абзацом 6 статі 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 (далі - Указ №436/95), адже обставини, за які цією нормою передбачена відповідальність, в дійсності не мали місця; разом з тим у Товариства наявні всі первинні документи, що підтверджують використання підзвітними особами готівкових коштів, виданих їм під звіт.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Управління від 04 квітня 2017 року №0001251406 щодо застосування до Товариства штрафних санкцій на суму 147 638,47 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди, дослідивши обставини даної справи та наявні у ній докази, прийшли до висновку про недопущення Товариством порушення вимог законодавства щодо використання готівки, виданої під звіт; що ж до зазначення у платіжних документах (квитанціях), доданих до звітів про використання коштів, платником ОСОБА_1, то така обставина сама по собі не свідчить про допущення позивачем порушення пунктів 2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі - Положення №637), оскільки оплата товару підзвітними особами здійснювалась від імені та в інтересах Товариства, директором якого і є ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Управління звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки (зокрема, щодо неподання підзвітними особами Товариства доказів в підтвердження використання отриманої під звіт готівки), просило їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому зміст касаційної скарги свідчить, що відповідачем рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині вони й підлягають касаційному перегляду.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами встановлено, що на підставі наказу №59/фп від 13 березня 2017 року, направлень на проведення перевірки №417, 418, 419, 420, 421, 422 від 13 березня 2017 року посадовими особами Управління в період з 14 березня 2017 року по 23 березня 2017 року проведено фактичну перевірку суб`єкта господарювання: юридичної особи ТОВ "Пан Жа Пан" в кафе-барі за адресою: м.Чернівці, пр.Незалежності, 86Е, в кафе-барі за адресою: м.Чернівці, вул.Руська, 248Є, в барі за адресою: м.Чернівці, вул.О.Кобилянської, 6-8 за період фінансово-господарської діяльності з 12 серпня 2016 року по 23 березня 2017 року з питань дотримання суб`єктом господарювання порядку розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої 23 березня 2017 року складено акт №0040/24/13/РРО/37690085.
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення Товариством підпунктів 2.11, 3.1 Положення №637, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів належно оформлених згідно із законодавством України платіжних документів (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 147 638,47 грн.
У зв`язку із виявленим порушенням 04 квітня 2017 року Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення форми "С" №0001251406, згідно якого до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 147 638,47 грн.
За наслідками адміністративного оскарження рішенням про результати розгляду скарги від 01 червня 2017 року №11908/6/99-99-11-03-01-25 Державна фіскальна служба України залишила скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись з прийнятим Управлінням податковим повідомленням-рішенням від 04 квітня 2017 року №0001251406, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 2 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою врегульовано Положенням №637.
Так, відповідно до пункту 1.2 Положення №637 готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам`ятні монети, які є дійсними платіжними засобами; готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження; готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Згідно ж з пунктом 2.11 Положення №637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Пунктом 2.12 Положення №637 передбачено, що фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.
Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (пункт 3.1 Положення №637).
Як вже вказувалось в цій постанові, штрафна санкція у розмірі 147 638, 47 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення застосована до позивача за порушення ним пунктів 2.11, 3.1 Положення №637 та на підставі абзацу 6 статті 1 Указу №436/95.
За змістом абзацу 6 статті 1 Указу №436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.
При цьому, до висновку про допущення Товариством порушення контролюючий орган дійшов у зв`язку із тим, що готівкові кошти на господарські потреби видавались підзвітним особам Товариства ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які і склали звіти про використання коштів, натомість у платіжних документах, доданих до звітів, у графах "платник" вказано " ОСОБА_1", який не входить до числа цих підзвітних осіб.
Однак, суди попередніх інстанцій з`ясували, що підзвітним особам позивача видано кошти згідно видаткових касових ордерів із зазначенням дат і номерів авансових звітів, за якими вони відзвітували; що ж до зазначення у платіжних документах (квитанціях), доданих до звітів, платником ОСОБА_1, то така обставина сама по собі як така не свідчить про допущення позивачем порушення пунктів 2.11, 3.1 Положення №637, оскільки підзвітні особи позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснювали оплату не за свій рахунок та не від свого імені, а за рахунок, від імені та в інтересах Товариства, директором якого і є ОСОБА_1, саме тому його й зазначали в платіжних документах як платника.
Водночас, суди вказали й на помилковість застосування відповідачем до позивача санкції, передбаченої абзацом 6 статті 1 Указу №436/95, оскільки остання застосовується при порушенні порядку проведення готівкових розрахунків, між тим у спірних правовідносинах мала місце видача готівки працівникам Товариства під звіт, що не є платежем підприємства і не є готівковими розрахунками в розумінні норм Положення №637.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, прийшли до висновку про наявність, в даному випадку, правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Управління від 04 квітня 2017 року №0001251406 щодо застосування до Товариства штрафних санкцій на суму 147 638,47 грн.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд