ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа №420/4554/20
адміністративне провадження №К/9901/32439/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність, стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою адвокатом Вальчуком Ігорем Олександровичем, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року, ухвалене в складі головуючого судді Корой С.М., і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Семенюка Г.В., суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність прокуратури Одеської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 23250,28 грн;
- стягнути на його користь із прокуратури Одеської області вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 23250,28 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 квітня 2020 року до 05 травня 2020 року в сумі 5670,80 грн.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що наказом прокуратури Одеської області від 29 квітня 2020 року №791к його звільнено з посади прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) з 30 квітня 2020 року. Відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області доручено провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні. Проте фактично розрахунок із позивачем проведено не у день звільнення - 30 квітня 2020 року, а 05 травня 2020 року, тобто із затримкою у п`ять днів. Водночас при звільненні йому не виплачено вихідну допомогу відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 квітня 2020 року до 05 травня 2020 року в сумі 5670,80 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Протокольною ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року проведено заміну відповідача - прокуратури Одеської області на Одеську обласну прокуратуру.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і прокуратури Одеської області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - без змін.
6. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що 30 квітня 2020 року відповідач повинен був провести остаточний розрахунок із позивачем, проте такий розрахунок проведений 05 травня 2020 року, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення із відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30 квітня 2020 року до 05 травня 2020 року в сумі 5670,80 грн. Також суди дійшли висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 звільнено з підстав і в порядку, визначених Законом №1697-VII, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, то позивач не набув права на її отримання і у відповідача не було обов`язку виплачувати ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні відповідно до статті 44 КЗпП України, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині стягнення із відповідача вихідної допомоги при звільненні.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Адвокат Вальчук І.О., який діє в інтересах ОСОБА_1, подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення вихідної допомоги при звільненні та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
8. Як на підставу для оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Одеською обласною прокуратурою подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Мацедонської В.Е., Уханенка С.А. ухвалою від 02 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 10 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами на 12 серпня 2021 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
12. ОСОБА_1 з 13 червня 2009 року працював на різних посадах в органах прокуратури України.
13. Наказом прокуратури Одеської області від 29 квітня 2020 року №791к, керуючись статтею 11 Закону №1697-VII та підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон №113-ІХ), ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII з 30 квітня 2020 року. Відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області доручено провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
14. Із наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений 04 травня 2020 року і цього ж дня прокуратурою Одеської області направлено до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області платіжне доручення №578 для перерахунку грошових коштів на картковий рахунок позивача в АТ "Райффайзен Банк Аваль". Грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 надійшли 05 травня 2020 року в сумі 63153,25 грн. Вихідна допомога при звільненні позивачеві не нараховувалась та не виплачувалась.
15. Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку і вказуючи про затримку розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Згідно зі статтею 4 Закону №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
18. Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, відповідно до пункту 9 частини першої якої прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
19. Законом №113-ІХ статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою такого змісту: "На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".
20. Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює КЗпП України, що закріплено у його статті 1.
21. Статтею 40 КЗпП України визначено порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, згідно з пунктом 1 частини першої якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
22. Законом №113-ІХ доповнено статтю 40 КЗпП України частиною четвертою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".
23. Статтею 44 КЗпП України обумовлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
24. Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, за змістом абзацу третього пункту 2 розділу ІІ якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.