ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 804/9035/16
адміністративне провадження № К/9901/42010/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кам`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Кононенко О.В. від 28 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Богданенка І.Ю., суддів Уханенка С.А., Дадим Ю.М. від 14 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський завод потужного радіобудування" до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський завод потужного радіобудування" (далі - позивач, Товариство) до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про: 1) визнання бездіяльності протиправною в частині ненаправлення у строк, встановлений Податковим кодексом України (далі - ПК України), до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на користь позивача за грудень 2015 року, лютий - березень 2016 року; 2) стягнення з Державного бюджету України пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 1063523,06 грн.
На обґрунтування позову Товариство зазначило, що невиконання контролюючим органом своїх обов`язків, визначених у пункті 200.12 статті 200 ПК України, призвело до несвоєчасного отримання Товариством бюджетного відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості бюджету до моменту її погашення в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, у зв`язку із чим просить стягнути таку пеню.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року позов Товариства задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненаправлення у строк, встановлений ПК України, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на користь Товариства за грудень 2015 року, лютий - березень 2016 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог обґрунтовано тим, що контролюючий орган за результатами перевірки визнав право Товариства на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року, лютий - березень 2016 року, підтвердив достовірність розрахунку заявлених до відшкодування сум, однак висновки із зазначенням відповідних сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, подав до органу Державного казначейства України не у визначений законодавством строк, а тому допустив протиправну бездіяльність.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Кам`янська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. По суті ж, як вбачається із змісту касаційної скарги, скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм, не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій у частині вирішення позовної вимоги, яка задоволена за результатами вирішення спору (щодо визнання бездіяльності протиправною).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначила, що у відповідності до чинного на час виникнення спірних відносин Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначені у висновках, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України №68/23 від 03 лютого 2011 року, податкові органи в областях можуть подати до органів казначейства висновок про відшкодування сум ПДВ лише після отримання відповідної інформації (погодження) від центрального органу державної податкової служби.
Позивач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство є платником ПДВ.
Позивачем разом з деклараціями з ПДВ за грудень 2015 року, лютий - березень 2016 року подавались заяви про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ (2289323,00 грн. за грудень 2015 року, 1177102,00 грн. за лютий 2016 року та 570413,00 грн. за березень 2016 року).
29 березня 2016 року, 13 травня 2016 року та 20 травня 2016 року відповідачем складено довідки за №6/150/14313961, №11/150/14313961 та №14/150/14313961, якими підтверджено правомірність визначення сум ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню за грудень 2015 року, лютий - березень 2016 року відповідно.
Разом з тим висновки про суми відшкодування ПДВ за грудень 2015 року, лютий - березень 2016 року направлено до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, лише 04 липня 2016 року (грудень 2015 року), 24 травня 2016 року (лютий 2016 року) та 02 липня 2016 року (березень 2016 року); фактично ж суму бюджетного відшкодування за грудень 2015 року перераховано на рахунок позивача 08 липня 2016 року, за лютий 2016 року - 27 травня 2016 року, за березень 2016 року - 08 липня 2016 року.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України.
Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.
За правилами пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
У справі, що розглядається, суди встановили, що відповідач за результатами перевірок, визнав право Товариства на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року, лютий - березень 2016 року і підтвердив достовірність розрахунку заявлених до відшкодування сум. Разом з тим протягом п`яти днів після закінчення перевірок не подав до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, чим допустив протиправну бездіяльність, яка, серед іншого, призвела до несвоєчасного отримання позивачем відповідних коштів.
При цьому вищенаведені норми ПК України не ставлять здійснення бюджетного відшкодування в залежність від отримання чи неотримання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ від центрального органу державної податкової служби (ДФС), а таке повинно здійснюватися у порядку і строки, встановлені законом. Відтак доводи, якими скаржник обґрунтовує вимоги касаційної скарги, не заслуговують на увагу.
Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги податкового органу відсутні.
Щодо позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, то в цій частині рішення судів, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядаються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд