ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа №640/6143/19
адміністративне провадження № К/9901/3419/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (головуючий суддя Єгорова Н.М., судді Сорочко Є.О., Федотов І.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" (далі - ТОВ "Інтеррейл Логістик") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2019 року № 0001201404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1149000 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 766000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 383000 грн.
В обґрунтування вимог адміністративного позову вказувало, що висновки контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Каста" (далі - ТОВ "Торгівельна група "Каста") у періоді, що перевірявся, є помилковими та спростовуються належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують дійсність господарських операцій, їх економічну та ділову мету, що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушень при формуванні податкового обліку за наслідками здійснення спірних операцій. Крім того, зазначало, що ТОВ "Торгівельна група "Каста" не є власником вагонів чи володільцем на підставі договорів оренди, а виступає в ролі експедитора та придбає ці послуги у інших контрагентів. Наголошувало, що позивачем було надано первинну господарську документацію, яка містить унікальні ідентифікуючі номери вагонів, станції відправлення та призначення,"дати здійснення перевезення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11 січня 2019 року №0001201404.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ГУ ДФС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зокрема, в обґрунтування скарги посилається на відсутність інформації про наявність у контрагентів позивача трудових та виробничих ресурсів. Зазначає, що у матеріалах досудових розслідувань за фактом фіктивного підприємництва значаться контрагенти позивача. Крім того, ТОВ "Торгівельна Група Каста" відсутнє в Єдиній електронній картотеці клієнтів та базі даних власників вагонів.
ТОВ "Інтеррейл Логістик", скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим. просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві у період з 4 грудня 2018 року по 10 грудня 2018 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Інтеррейл Логістик" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом- постачальником ТОВ "Торгівельна Група "Каста" за березень 2018 року, за результатами якої 17 грудня 2018 року складено Акт №1247/26-15-14-04/40898030 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1,. 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 766 000 грн за березень 2018 року.
На підставі Акта перевірки контролюючим органом 11 січня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001201404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1149000 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 766000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 383000 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 15 березня 2019 року № 12214/6/99-99-11-04-02-25 податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001201404, прийняте ГУ ДФС у м. Києві 11 січня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та його скасування.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідно до листа АТ "Українська залізниця" в Єдиній електронній картотеці клієнтів та базі даних власників вагонів відсутня інформація про контрагента позивача ТОВ "Торгівельна група "Каста". Зауважив, що за результатами аналізу фінансово- господарської діяльності ТОВ "Торгівельна група "Каста" зроблений висновок щодо неможливості надання послуг організації перевезення вантажів залізничним транспортом митною територією України власними силами та засобами.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника. Укладені між позивачем та ТОВ "Торгівельна група "Каста" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності. Крім того, Шостий апеляційний адміністративний суд вказав, що твердження суду першої інстанції про те, що TOB "Торгівельна Група "Каста" не має необхідних ресурсів для виконання зобов`язань перед позивачем за вказаним договором є безпідставним, оскільки пунктом 2.3 Договору від 29 листопада 2017 року №1- 2911\2017 передбачено право сторін залучати до виконання своїх зобов`язань по договору третіх осіб. Враховуючи викладене, спростовується і посилання Окружного адміністративного суду міста Києва на лист АТ "Українська залізниця" від 2 січня 2019 року № ЦЦО-13/5, згідно якого ТОВ "Торгівельна Група Каста" відсутнє в Єдиній електронній картотеці клієнтів та базі даних власників вагонів та лист від 24 червня 2019 року № ЦЦО-13/580, яким контролюючий орган було проінформовано про те, що договори про надання послуг між АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Торгівельна група "Каста" не укладались.
Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої - другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, 1відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.
Згідно із підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послу.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, згідно із підпунктом "в" пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Аналіз наведених вище норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового