ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 813/7438/14
касаційне провадження № К/9901/41473/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шахта" Надія" на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 (головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді - Клюба В.В., Іщук Л.П.) та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 (суддя - Братичак У.В.) у справі № 813/7438/14 за позовом Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі у тексті - відповідач) до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія" (далі у тексті - ПАТ "Шахта "Надія", Товариство) про стягнення коштів з рахунків у банках на суму податкового боргу у розмірі 692 128, 71 грн до 31.12.2016,
УСТАНОВИВ:
Постановою від 03.11.2014 Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
Публічне акціонерне товариства "Шахта "Надія" звернулось до суду із заявою від 29.12.2016 про відстрочення виконання рішення суду від 03.11.2014 у справі №813/7438/14 за позовом Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія" про стягнення коштів з рахунків у банках на суму податкового боргу у розмірі 692 128, 71 грн до 31.12.2016.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 задоволенно заяву ПАТ "Шахта "Надія" про відстрочення виконання рішення суду від 03.11.2014 у справі №813/7438/14.
11.01.2017 ПАТ "Шахта "Надія" повторно звернулось до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення у даній справі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 в задоволенні заяви ПАТ "Шахта "Надія" відмовлено.
Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач лише зазначає про тяжкий фінансовий стан, працює без державних фінансових дотацій, а усі витрати пов`язані з виробництвом покриваються за рахунок видобутого вугілля наявність, на балансі підприємства знаходяться і інші структури: дитячий садок, їдальня, підсобне господарство, швейний цех, які залежать від фінансово - господарської діяльності підприємства, а також те, що податковий борг підприємства зменшується, а шахта проводить в повній мірі сплату взятих на себе податкових зобов`язань, однак не надало належних пояснень того, яким чином відстрочення судом сплати податкового боргу в сумі 692 128, 71 грн сприятиме його сплаті після закінчення терміну відстрочення, а також яких заходів вживає підприємство для сплати цього боргу та інших боргових зобов`язань.
12.06.2017 Товариство оскаржило ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.07.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані ухвали судів з питань відстрочення виконання рішення суду, прийняти нове рішення, яким відстрочити виконання у відповідності до заявлених вимог заявника.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що посилання відповідача на скрутне матеріальне становище, відсутність коштів на рахунках не є об`єктивними обставинами, що ускладнюють виконання рішення суду. Крім того, наголошує, що рішення про відстрочення виконання судового рішення у даній справі вже приймалось, а повторний розгляд того самого питання законодавством не передбачено, враховуючи це, вважає, що судами ухвалені рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги відповідача їх не спростовують.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.08.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 10.08.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону ухвали судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Частиною 1 статті Перейти до повного тексту