ПОСТАНОВА
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа №552/1523/17
адміністративне провадження №К/9901/3779/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Київського районного суду м. Полтави від 24.05.2017 (суддя Турченко Т.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 (колегія у складі суддів Шевцової Н.В., Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.)
у справі № 552/1523/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 17.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду війни 2 групи з 24.11.2015, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.03.2017 №20, п.10;
- зобов`язати відповідача призначити одноразову грошову допомогу як інваліду війни 2 групи з 24.11.2015, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на день встановленні інвалідності та вжити заходів до її виплати.
2. Постановою Київського районного суду м. Полтави від 24.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017, позов задоволено.
3. 02.11.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2017 касаційну скаргу відповідача залишено без руху. У зв`язку із ліквідацією вказаного суду справу передано Верховному Суду.
5. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2018 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 21.10.1984 по 11.02.1987 позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах колишнього СРСР; брав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан з лютого 1985 року по лютий 1987 року у складі військової частини - польова пошта 53400, де отримав поранення та контузію. Наведе підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1477 від 12.10.2015 обласного бюро СМЕ ДОЗ Полтавської ОДА.
7. Згідно з протоколом №3843 від 16.10.2015 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено, що наявні в позивача поранення (контузія) та захворювання є такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії.
8. Відповідно до акту огляду МСЕК серії АВ №0188114 йому вперше з 24.11.2015 встановлено другу групу інвалідності безтерміново.
9. 16.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності.
10. 01.02.2017 Полтавський обласний військовий комісаріат направив на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, який з 24.11.2015 визнаний інвалідом 2 групи.
11. Згідно з Витягом з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №20 від 03.03.2017 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки не подано документ, що свідчить про обставини поранення.
12. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що з моменту встановлення ІІ групи інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-2 Закону № 2011-XII, у призначенні якої відповідач протиправно відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що ним не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення.
14. На думку позивача, такі дії Міністерства оборони України є протиправними, оскільки наданий витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 3843 від 16.10.2015 та висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи, свідчить про відсутність в його діях протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
15. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що форма документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), законодавчо не визначена, а тому, за приписами пункту 11 Порядку № 975, такими документами можуть бути будь-які відомості, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
17. Акт судово- медичного дослідження (обстеження) та протокол Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, підтверджують, що поранення, контузія та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
18. Також, в матеріалах справи відсутні дані, що позивач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, та відсутні відомості щодо перебування позивача під час поранення у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
20. Скаржник зазначає про те, що позивачем не було надано жодного документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, що безпідставно залишилося поза увагою суду першої інстанції.
21. Відповідач посилається на відсутність документів про обставини мінно-вибухової травми та контузії головного мозку, які б підтверджували хоча б факт отримання позивачем контузії головного мозку, що, також свідчить про те. що рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги по причині відсутності документа про обставини поранення є законним та обґрунтованим.
22. Скаржник також зазначає, що зобов`язання Міністерство оборони України призначити одноразову грошову допомогу є втручанням в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
23. Крім того, дана справа повинна була розглядатися в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів, оскільки відповідачем по даній справі виступає центральний орган виконавчої влади - Міністерство оборони України.
24. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.