ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/2425/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Шарнопільський В.Л.
боржника - адвокат Гончаренко С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В."
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 10.02.2021
у складі колегії суддів: Кузнецова В.О.- головуючого, суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.
та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області
від 12.10.2020
у складі судді Мартинюка С.В.
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В."
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К"
про визнання грошових вимог
в межах справи № 904/2425/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія САНРАЙЗ"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 відкрито провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія САНРАЙЗ" про визнання банкрутом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К".
2. 05.08.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." про визнання кредиторських вимог в розмірі 416 775 997,90 грн та 4204,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у цій справі грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва І К" відхилено повністю.
4. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." оскаржило її в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у цій справі у задоволенні апеляційної скарги відмовлено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у справі № 904/2425/20 залишено без змін.
Рух касаційної скарги
6. 09.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 09.03.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у справі № 904/2425/20, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." у справі № 904/2425/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 23.03.2021.
8. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 904/2425/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." від 09.03.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 (ухвалених за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." про визнання кредиторських вимог в розмірі 416 775 997,90 грн та 4 204,00 грн витрат по сплаті судового збору).
9. Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2021 зупинено касаційне провадження у справі № 904/2425/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." від 09.03.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 (ухвалених за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." про визнання кредиторських вимог в розмірі 416 775 997,90 грн та 4 204,00 грн витрат по сплаті судового збору) до розгляду палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 904/7905/16 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М. від 19.07.2021 поновлено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." від 09.03.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 (ухвалених за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." про визнання кредиторських вимог в розмірі 416 775 997,90 грн та 4 204,00 грн витрат по сплаті судового збору) у справі № 904/2425/20; призначено розгляд касаційної скарги на 03 серпня 2021 року о 10:45 год.
11. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.08.2021 № 29.3-02/2349 у зв`язку із відпусткою судді Огородніка К.М. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/2425/20.
12. Згідно витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 02.08.2021, справу № 904/2425/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." від 09.03.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 (ухвалених за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." про визнання кредиторських вимог в розмірі 416 775 997,90 грн та 4 204,00 грн витрат по сплаті судового збору) розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Васьковського О.В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2021 прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." від 09.03.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 (ухвалених за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." про визнання кредиторських вимог в розмірі 416 775 997,90 грн та 4 204,00 грн витрат по сплаті судового збору) у справі № 904/2425/20, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, суддів: Васьковського О.В., Жукова С.В. до свого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
14. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Товариством з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувані постанову та ухвалу і ухвалити нове рішення яким визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." у розмірі 416 775 997,90 грн.
15. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
15.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що спори щодо визнання недійсними правочинів укладених боржником, з інших підстав ніж передбачені статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства повинні розглядатися за правилами позовного провадження, визначеними Господарським процесуальним кодексом України і за результатами розгляду такого спору суд мав ухвалити саме рішення, а не ухвалу.
15.2 Підставою для відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." стала ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 про визнання договору поруки недійсним. При цьому оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відхилення грошових вимог постановлена також 12.10.2020, а тому відповідач був позбавлений права на ефективний судовий захист в контексті оскарження ухвали про визнання договору поруки недійсним до моменту прийняття ухвали про відхилення грошових вимог.
16. Представник скаржника в судовому засіданні 03.08.2021 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
17. Арбітражним керуючим Татариновою Юлією Вячеславівною подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення а оскаржувані судові рішення без змін.
18. Представник боржника в судовому засіданні 03.08.2021 заперечив проти касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
19. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
20. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
21. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.
22. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.
24. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
25. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
26. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
26.1 Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." про визнання кредиторських вимог обґрунтована посиланням на те, що 13 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В.", в якості постачальника та Приватним підприємством "ФІРМА БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС" (далі - ПП "ФІРМА БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС"), в якості покупця, був укладений договір поставки № 11112018 від 13.11.2017.
26.2 Відповідно до п.1.1. договору поставки, постачальник зобов`язується поставити у встановлені договором строки продукцію групи компаній ВА8Р (далі -товар) визначений у відповідних видаткових накладних, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар.
26.3 Згідно п.5.1. договору поставки, товар, що поставляється за цим договором, відвантажується окремими партіями у встановлений сторонами строк згідно умов цього договору.
26.4 Відповідно до п.6.1. договору поставки, товар вважається прийнятим за кількістю та якістю (цілісність упаковки та інші видимі дефекти) відповідно до товарно-транспортних документів: видаткової накладної та товарно-транспортної накладної.
26.5 ТОВ "БАСФ Т.О.В." на виконання умов договору поставки здійснювало поставку товару на користь ПП "ФІРМА БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС", відповідно до письмових заявок останнього та відповідно до гарантованого обсягу закупівлі товару, погодженого сторонами на відповідний комерційний рік відповідно пункту 2.3. договору поставки.
26.6 Відповідно до пункту 4.2. договору поставки, розрахунок покупцем за поставлену партію товару здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.
26.7 В пункті 4.4. договору поставки сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюватимуться одним з наступних способів: шляхом здійснення 100% передплати грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом трьох банківських днів з моменту виписки рахунку-фактури (п.п.4.4.1 договору поставки); шляхом сплати 100% вартості поставленої партії товару не пізніше останнього календарного дня третього календарного місяця, який настає за місяцем, в якому була проведена поставка товару (середньострокова відстрочка платежу), але в будь-якому випадку не пізніше 31 жовтня відповідного комерційного року; шляхом 100% відстрочки платежу з фіксованою датою остаточної оплати в залежності від періоду поставки протягом відповідного комерційного року (п.п.4.4.2 договору поставки).
26.8 Згідно пункту 4.5. договору поставки, конкретний спосіб оплати вартості товару визначається сторонами у видатковій накладній на поставку товару, яка є невід`ємною частиною даного договору.
26.9 Відповідно до п.10.3 договору постачальник має право розірвати договір в будь-який час з обов`язковим попереднім повідомленням про такий намір покупця за 30 календарних днів, при цьому всі розрахунки між сторонами повинні бути завершені до дати розірвання договору, а всі зобов`язання виконані в повному обсязі.
26.10 26.02.2020 між ПП "ФІРМА БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС" та ТОВ "БАСФ Т.О.В." було укладено додаткову угоду № 22 до договору поставки (надалі - додаткова угода № 22), у зв`язку з порушенням строків виконання грошових зобов`язань за договором поставки.
26.11 В пункті 1 додаткової угоди № 22 сторони підтвердили, що станом на дату підписання цієї додаткової угоди сума заборгованості покупця перед постачальником за договором становить 416 775 997,90 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків.
26.12 Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 22 сторони домовились про наступний порядок та строки виконання зобов`язань покупця перед постачальником у сумі, що визначена в п.1 додаткової угоди. Згідно пункту 2.1., покупець зобов`язується у строк до 05 березня 2020 року повернути постачальнику раніше поставлений товар на загальну вартість 258 343 568,10 грн з урахуванням ПДВ, відповідно до переліку, кількості та вартості вказаних у накладних на повернення. Повернення товару здійснюється на умовах РСА, склад покупця. Право власності на товар переходить після оприбуткування товару на складі постачальника. До повернення товару застосовуються ті самі умови приймання товару за кількістю і якістю, що були передбачені для поставки товару відповідно до договору. У випадку, якщо після приймання товару, вартість товару, прийнятого постачальником, виявиться меншою ніж загальна вартість товару, який підлягає поверненню відповідно до цього пункту 2.1., тоді різниця підлягає сплаті покупцем не пізніше 06 березня 2020 року.
26.13 За умовами пункту 2.2. додаткової угоди, покупець зобов`язується у строк до 31.08.2020 погасити залишок суми заборгованості відповідно до п.1 даної додаткової угоди після виконання пункту 2.1. додаткової угоди шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в сумі 158 432 429,88 грн з урахуванням ПДВ.
26.14 З урахуванням п.10.3 договору поставки, товариством з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В" в односторонньому порядку було розірвано договір поставки з 13.05.2020.
26.15 Зобов`язаннями Приватного підприємства "ФІРМА БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС", які виникли до моменту розірвання договору поставки є зобов`язання зі сплати за поставлений але неоплачений товар на загальну суму 416 775 997,90 грн.
26.16 Між ТОВ "БАСФ Т.О.В.", в якості кредитора, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Діброва і К", в якості поручителя, був укладений договір поруки № 03/01-19 від 03.01.2019, згідно умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручився перед кредитором за виконання ПП "ФІРМА БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС", всіх своїх зобов`язань за договором поставки № 11112018 від 13.11.2017.
26.17 Пунктом 1.3. договору поруки передбачено, що в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого цим договором поруки, боржника і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
26.18 Цим договором забезпечується виконання зобов`язання боржника перед кредитором за основним договором у повному обсязі, але не більше ніж у розмірі 470 000 000,00 грн.. включаючи ПДВ (п.3.1 договору поруки).
26.19 Поручитель відповідає перед кредитором всім своїм майном, належним йому на праві власності (п.3.2 договору поруки).
27. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
28. Згідно частини чотирнадцятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.
29. Відповідно до частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
30. Аналіз приписів статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов`язаннями зобов`язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.
31. Кодексом України з процедур банкрутства розмежовано порядок розгляду заяв з вимогами конкурсних або забезпечених кредиторів залежно від часу їх подання: заяви з вимогами, подані в межах строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, розглядаються у попередньому засіданні місцевого суду (абзац 2 частини шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства); а вимоги конкурсних або забезпечених кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду (абзац 3 частини шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).
32. Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд в силу наведених вище норм має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання.
33. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19).
34. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
35. Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
36. Наведені висновки Верховного Суду хоча і стосуються застосування норм Закону про банкрутство, проте не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з питань банкрутства, відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення його в дію подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки чинний Кодекс містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 27.10.2020 у справі № 917/814/16).
37. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
38. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
39. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
40. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
41. Розглядаючи кредиторські вимоги суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19).
42. У справі про банкрутство господарський суд встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
43. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлені кредитором вимоги виникли у зв`язку з невиконанням боржником договору поруки № 03/01-19 від 03.01.2019.
45. Розпорядник майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К" Татаринова Ю.В. звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання недійсним договору поруки №03/01-19 від 03.01.2019 укладеного між СТОВ "ДІБРОВА І К" та ТОВ "БАСФ Т.О.В."
46. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у цій справі заяву розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К" Татаринової Ю.В. про визнання недійсним договору поруки №03/01-19 від 03.01.2019 укладеного між СТОВ "ДІБРОВА І К" та ТОВ "БАСФ Т.О.В." задоволено та визнано недійсним договір поруки №03/01-19 від 03.01.2019, укладений між СТОВ "ДІБРОВА І К" та ТОВ "БАСФ Т.О.В.". Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 зазначена ухвала залишена без змін.
47. Вказані судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду від 03.08.2021.
48. Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
49. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
50. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
51. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
52. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
53. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
54. За приписами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
55. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України).
56. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що договір поруки №03/01-19 від 03.01.2019 є таким, що не створив юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю та є недійсним з моменту його вчинення.
57. Отже, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що на момент розгляду господарським судом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В" про визнання кредиторських вимог підстави якими заявник мотивував заявлені вимоги були відсутні, а тому, з урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відхилення кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В".
58. Аргументи скаржника (пункт 15.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій від 12.10.2020 та від 10.02.2021 ухвалені за результатами розгляду заяви розпорядника майна Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДІБРОВА І К" Татаринової Юлії Вячеславівни про визнання недійсним договору поруки №03/01-19 від 03.01.2019 не є предметом касаційного оскарження у цьому касаційному провадженні, а вказані аргументи скаржника було розглянуто Верховним Судом під час перегляду зазначених судових рішень у касаційному порядку.
59. Аргументи скаржника (пункт 15.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
60. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
61. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
62. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
63. Згідно статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
64. При цьому, ухвалення судом першої інстанції судових рішень про визнання недійсним договору поруки та відхилення кредиторських вимог скаржника однією датою - 12.10.2020 жодним чином не позбавило скаржника права на ефективний судовий захист, оскільки із матеріалів справи убачається, що скаржником було реалізовано своє право на апеляційне та касаційне оскарження вказаних судових рішень у цій справі.
65. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
66. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
67. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
68. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
69. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
70. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
71. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
72. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.
73. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,