ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 902/1207/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-К"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 (колегія суддів у складі: Крейбух О.Г. - головуючий, Демидюк О.О., Тимошенко О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-К"
до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Вінницького обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-К" (далі - позивач) звернулось з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Вінницького обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - відповідач) про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки від 06.12.2017, укладених між позивачем, відповідачем та ТОВ "Барський птахокомбінат" як боржником.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що спірні договори укладено від імені позивача колишнім директором позивача з перевищенням повноважень, зокрема, без прийняття відповідного рішення загальних зборів.
1.3. 11.12.2020 позивачем подано заяву № б/н від 03.12.2020 про забезпечення позову, в якій він просить:
- зупинити стягнення на підставі наказу Господарського суду Вінницької області, виданого 17.05.2019 на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2019 у справі №902/5/19 про стягнення з ТОВ "Компанія-К", яке є солідарним боржником, з ТОВ "Барський птахокомбінат" на користь АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованості за договором кредитної лінії №409 від 06.12.2017 в сумі 2 076 848 грн 22 коп., яка складається з: основного боргу в сумі 1 475 203 грн 42 коп., процентів в сумі 139 526 грн 21 коп. комісії у сумі 99 грн 18 коп., пені в сумі 334 292 грн 09 коп., інфляційних втрат в сумі 99 267 грн 35 коп., 3% річних в сумі 28 459 грн 97 коп.;
- зупинити стягнення на підставі наказу Господарського суду Вінницької області, виданого 17.05.2019 на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2019 у справі №902/5/19 про стягнення з ТОВ "Компанія-К", яке є солідарним боржником, з ТОВ "Барський птахокомбінат" на користь АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованості за договором кредитної лінії №408 від 06.12.2017 в сумі 9 308 515 грн 50 коп., яка складається з: основного боргу в сумі 8 000 000 грн 00 коп., процентів в сумі 673 713 грн 44 коп., пені за прострочення платежів по кредиту та процентам в сумі 428 323 грн 34 коп., інфляційних втрат в сумі 170 552 грн 59 коп., 3% річних від простроченої заборгованості в сумі 35 926 грн 12 коп.;
- зупинити стягнення на підставі наказу Господарського суду Вінницької області, виданого 17.05.2019 на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2019 у справі №902/5/19 про стягнення з ТОВ "Компанія-К" на користь АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" витрат зі сплати судового збору в сумі 36 905 грн 25 коп.
1.4. Заява мотивована тим, що підставою прийняття рішення у справі №902/5/19, відповідно до якого відбувається стягнення з ТОВ "Компанія-К" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованості за договором кредитної лінії №408 від 06.12.2017 та заборгованості за договором кредитної лінії №409 від 06.12.2017, стало те, що ТОВ "Компанія-К" уклала договір поруки від 06.12.2017 в забезпечення виконання зобов`язань боржника - ТОВ "Барський птахокомбінат" за вказаними кредитними договорами, які у справі, що розглядається, позивач просить визнати недійсними.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.12.2020 (суддя Тварковський А.А.) заяву позивача задоволено.
2.2. Ухвала мотивована тим, що, якщо позов не буде забезпечено, а за наслідками розгляду спору у даній справі буде визнано недійсним договір поруки від 06.12.2017 та за таким договором відбудеться стягнення з ТОВ "Компанія-К" коштів, то останній не зможе захистити або поновити свої права без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів останнього.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 ухвала суду першої інстанції скасована, прийнято нове рішення, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що приймаючи рішення у справі №902/5/19 про стягнення з боржника відповідної заборгованості за договором поруки від 06.12.2017 суди у будь-якому випадку досліджували питання наявності права вимоги Банка до ТОВ "Компанія-К", отже, встановлення таких обставин, як правомірність укладення договорів поруки та іпотеки від 06.12.2017 входило до предмета доказування у межах спору в справі № 902/5/19; станом на дату постановлення ухвали суду від 14.12.2020 про забезпечення позову у даній справі, виконавчі документи (судові накази № 902/5/19 від 17.05.2019) були повернуті стягувачу без виконання за його заявою в порядку пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"; мотиви забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливого ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
3.2. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 14.08.2019 у справі №521/8746/18.
4. Мотивувальна частина
4.1. Предметом позову у даній справі є вимога щодо визнання недійсними договорів поруки та іпотеки від 06.12.2017, укладених між АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", ТОВ "Барський птахокомбінат" та ТОВ "Компанія-К". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні договори укладені колишнім директором ТОВ "Компанія-К" з перевищенням наданих йому на те повноважень, зокрема, у порушення п. 8.3.10 Статуту ТОВ "Компанія-К" без прийняття відповідного рішення загальних зборів учасників.
4.2. Заява про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що 18.04.2019 Господарським судом Вінницької області винесено рішення у справі № 902/5/19, яким стягнуто з ТОВ "Компанія-К" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором кредитної лінії № 408 від 06.12.2017 та заборгованість за договором кредитної лінії № 409 від 06.12.2017.
4.3. Підставою для задоволення позову про стягнення з ТОВ "Компанія-К" на користь банку заборгованості став договір поруки від 06.12.2017, укладений між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Вінницького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" (банк, кредитор), ТОВ "Барський птахокомбінат" (позичальник) та ТОВ "Компанія-К" (поручитель) в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Барський птахокомбінат" за договором кредитної лінії № 408 від 06.12.2017 та за договором кредитної лінії № 409 від 06.12.2017.
4.4. Судами встановлено, що 17.05.2019 Господарським судом Вінницької області видано накази про виконання рішення господарського суду від 18.04.2019 у справі № 902/5/19, на підставі яких Барським районним відділом державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкрито виконавчі провадження № 62445183, 62443206, 62443323 про примусове стягнення з ТОВ "Компанія-К" на користь AT "Ощадбанк" грошових коштів.
4.5. Вищевказані виконавчі провадження були передані до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про що винесено постанови від 27.07.2020.
4.6. Виконавчі провадження № 62445183, 62443206, 62443323 у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) об`єднано в зведене виконавче провадження № 62441272.
4.7. 22.10.2020 ТОВ "Компанія-К" отримало повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у зведеному виконавчому провадженні № 62441272 про проведену незалежну оцінку майна ТОВ "Компанія- К".
4.8. На адресу ТОВ "Компанія-К" 20.11.2020 надійшов лист ДП "Сетам" про реалізацію майна ТОВ "Компанія-К" в рамках зведеного виконавчого провадження № 62441272 та про проведення електронних торгів, призначених на 09.12.2020.
4.9. Таким чином, на думку заявника у відповідача АТ "Державний ощадний банк України" є реальна можливість отримання коштів від процедури примусової реалізації майна ТОВ "Компанія-К" в рамках зведеного виконавчого провадження № 62441272 з примусового виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2019 у справі № 902/5/19, ухваленого на підставі оскаржуваного у даній справі Договору поруки від 06.12.2017 (через недодержання вимог закону в момент його укладення), а тому існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
4.10. Позивач, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, до заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 902/1207/20 додав копії наступних документів, а саме: 1) постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2020 № 62445183; 2) постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2020 № 62443206; 3) постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2020 № 62443323; 4) постанову про прийняття виконавчого провадження від 27.07.2020 № 62445183; 5) постанову про прийняття виконавчого провадження від 27.07.2020 № 62443206; 6) постанову про прийняття виконавчого провадження від 27.07.2020 № 62443323; 7) повідомлення у зведеному виконавчому провадженні № 62441272 від 20.10.2020 про результати визначення вартості (оцінки) арештованого майна боржника ТОВ "Компанія-К" в порядку частини 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження"; 8) лист ДП "Сетам" № 7418/18-20 від 10.11.2020 про реалізацію майна ТОВ "Компанія-К" в рамках зведеного виконавчого провадження та про проведення електронних торгів, призначених на 09.12.2020, початкову ціну продажу майна, тощо.
4.11. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
4.12. Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
4.13. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
4.14. Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
4.15. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
4.16. Як вбачається із обставин справи позивач звернувшись у суд із позовом просив визнати недійсними договори поруки та іпотеки від 06.12.2017, укладені між позивачем, відповідачем та ТОВ "Барський птахокомбінат" як боржником, та звернувшись із заявою про забезпечення позову просив суд зупинити стягнення на підставі наказів Господарського суду Вінницької області, виданих 17.05.2019 на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2019 у іншій справі №902/5/19.
4.17. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (№ 60750/00, § 43, ЄСПЛ, 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Отже, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Відповідно до статті 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Таким чином, вирішуючи питання забезпечення позову в одній справі суд не може ставити під сумнів законність судових рішень, прийнятих судами в іншій справі, втручатись у хід виконання такого рішення.
4.18. Крім того, апеляційним судом встановлено, що станом на дату постановлення ухвали суду від 14.12.2020 про забезпечення позову у даній справі, виконавчі документи (судові накази № 902/5/19 від 17.05.2019) були повернуті стягувачу без виконання за його заявою в порядку пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", про що свідчать відповідні постанови заступника начальника ВПВР УЗПВР у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 09.12.2020.
4.19. Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Згідно ч.5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
4.20. За вказаних обставин колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду, що вказана обставина спростовує доводи позивача щодо реальної загрози (ускладнення) виконання судового рішення в межах даної справи та унеможливлення відновлення порушених прав позивача, у випадку визнання недійсним оспорюваного договору поруки від 06.12.2017.
4.21. Позивач в касаційній скарзі посилаючись на вищезазначену норму вказує на те, що апеляційний суд не врахував, що стягувач може в будь-який момент повторно звернутись з виконавчим документом до виконавчої служби і він знову звернувся вже до приватного виконавця із заявами про виконання спірних наказів, виданих у справі №902/5/19.
4.22. Проте обставина звернення стягувача до приватного виконавця не була підставою для подання заяви про забезпечення позову у даній справі і не була встановлена судами, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України не дозволяє суду касаційної інстанції визначати вказану обставину при перегляді оскарженої постанови апеляційного суду як підставу для скасування останньої.
4.23. Посилання скаржника на те, що апеляційний суд має право скасовувати лише ті ухвали, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, оскільки відповідно до пункту 6 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, є безпідставними з огляду на наступне.
4.24. Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, а в статті 275 ГПК України передбачені повноваження щодо судових рішень суду першої інстанції, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. При цьому судовими рішеннями відповідно до ч.1 ст.232 ГПК України є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
4.25. Щодо посилань скаржника на порушення судами норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 14.08.2019 у справі №521/8746/18, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Разом з тим, згідно абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, вказані положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України та абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України є відмінними, і визначають різні правові підстави для касаційного оскарження.
У даній справі судове рішення, яке переглядається у касаційному порядку, не віднесено до переліку зазначеного у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, а підпадає під положення абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
За вказаних обставин посилання скаржника на зазначені постанови Верховного Суду, у яких містяться висновки щодо застосування норми права у правовідносинах, які не є подібними із тими, що у даній справі, яка переглядається у касаційному порядку, не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.
4.26. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
Згідно приписів статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч.2).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що підстав скасувати оскаржену постанову апеляційного суду немає, тому касаційна скарга залишається без задоволення.
4.27. Судові витрати відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,