ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/689/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 (колегія суддів у складі: Желік М.Б. - головуючий, Орищин Г.В., Галушко Н.А.)
за позовом першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі:
1) Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,
2) Львівської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сколівська ВЕС",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Ямельницької сільської ради Сколівського району Львівської області,
про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку
за участю:
прокурора: Гребеник І.А. (посвідчення),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - позивач-1) та Львівської обласної державної адміністрації (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сколівська ВЕС" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути орендовану земельну ділянку на користь держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, - позивача-2.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення вимог статті 629 Цивільного кодексу України, статті 206 Земельного кодексу України, підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункту 11 договору оренди земельної ділянки від 20.11.2014 систематично не сплачував орендну плату за оренду земельних ділянок державної власності на території Ямельницької сільської ради Львівської області, в тому числі за оренду земельної ділянки кадастровий номер 4624588600:02:000:0172 площею 1 га, внаслідок чого, за твердженням прокурора, відповідач станом на 31.12.2018 допустив заборгованість на суму 302 031,93 грн, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України та умов договору оренди землі від 20.11.2014 є достатньою правовою підставою для розірвання цього договору.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 (суддя Петрашко М.М.) позов задоволено.
2.2. Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач систематично допускає заборгованість з орендної плати за землю.
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким у позові відмовлено.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з поданих прокурором доказів вбачається існування часткової заборгованості відповідача в загальному за договорами оренди земельних ділянок, розміщених у Сколівському районі Львівської області за межами Ямельницької сільської ради, однак, жодним із доказів не підтверджено наявності заборгованості саме за договором від 20.11.2014 №45/20/11-14 оренди земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 4624588600:02:000:0172, який є одним із 18-ти договорів оренди, укладених 20.11.2014 відповідачем із Головним управлінням Держземагентства у Львівській області, і який прокурор просить розірвати у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати. Також апеляційний суд зазначив, що прокурор обґрунтував підстави представництва у справі.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Львівської обласної прокуратури просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
3.2. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права а саме: ч.1 ст.119, ч.2 ст.256, п.3 ч.4 ст.258 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 05.11.2020 у справі №22б/5014/2595/2012 (12/83б) щодо безпідставного поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження відповідачу та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме: ст.ст. 526, 530, 610, 759, 760, 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 96, 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.ст. 13, 15, 21, 24, 32 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 27.11.2018 у справі №912/1385/17, від 11.10.2017 у справі №6-1449цс17, від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 20.06.2019 у справі №383/708/16-ц, від 30.06.2020 у справі №484/3514/17, від 02.05.2018 у справі №925/549/17, від 04.12.2019 у справі №318/433/18, від 07.10.2020 у справі №313/780/19, від 13.05.2021 у справі №192/149/17 (п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України).
4. Мотивувальна частина
4.1. Відповідно до приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).
4.2. Як встановлено судами, 20.11.2014 на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Львівській області від 04.08.2014 №13-1297/16-14-СГ між Головним управлінням Держземагентства у Львівській області (орендодавець) та ТОВ "Сколівська ВЕС" (орендар) укладено договір оренди землі №45/20/11-14 за умовами якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1 га (гектарів), кадастровий номер 4624588600:02:000:0172, у тому числі 1 га рілля зі строком дії права оренди на 49 років.
4.3. Згідно із пунктом 9 договору, орендна плата складає 4 518,00 грн на рік, встановлюється 3% від нормативної грошової оцінки згідно із статтею 288.5.2., пункт (а), розділу 13 Податкового кодексу України. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі рівними частинами щомісячно.
4.4. 20.11.2014 на виконання цього договору оренди землі між орендодавцем та орендарем підписано акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки, а 27.12.2014 державним реєстратором Сколівського районного управління юстиції у Львівській області зареєстровано право державної власності на вказану земельну ділянку (номер запису про інше речове право: 8307778).
4.5. Прокурором на підтвердження систематичної відповідачем несплати орендної плати надано: лист Ямельницької сільської ради від 19.02.2019 №43, інформацію ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 14.09.2018 та від 22.01.2019, інформацію Львівської обласної державної адміністрації від 05.02.2019, листи ГУ ДФС у Львівській області від 22.08.2018, від 06.12.2018, податкову декларацію ТОВ "Сколівська ВЕС" за 2018 рік, облікову картку платника податків за 2017-2018 роки, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2018 у справі №813/4116/17, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 у справі №1340/6204/18.
4.6. Згідно з пунктом "д" статті 141 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
4.7. Відповідно до частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.
4.8. Враховуючи наведене, під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до положень статті 782 Цивільного кодексу України, слід розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
4.9. Згідно із статтею 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
4.10.Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що з поданих прокурором доказів вбачається існування часткової заборгованості відповідача за договорами оренди земельних ділянок, розміщених у Сколівському районі Львівської області за межами Ямельницької сільської ради, однак, жодним із доказів не підтверджено наявності заборгованості саме за договором від 20.11.2014 №45/20/11-14, який прокурор просить розірвати у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати.
4.11. При цьому місцевим господарським судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий №4624588600:02:000:0172, щодо якої укладено спірний договір, розташована на території Ямельницької сільської ради Сколівського району.
4.12. Крім того суд першої інстанції встановив, що згідно листа Ямельницької сільської ради від 19.02.2019 №43 від відповідача до сільського бюджету не поступило жодних коштів за сплату орендної плати за землю, що призвело до невиконання дохідної частини сільського бюджету. Також, як зазначено цим судом, у листі вказано, що з часу оренди земельних ділянок на території Ямельницької сільської ради відповідач систематично допускав та допускає заборгованість по орендній платі за земельні ділянки. Судом також встановлено, що таке порушення договору є істотним.
4.13. Із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач не надав судам доказів на спростування цих обставин справи та відомостей, наведених у вказаному листі.
4.14. За вказаних обставин судом апеляційної інстанції не спростовано обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, про те, що відповідно до вказаного листа мала місце не сплата відповідачем з липня 2018 року по лютий 2019 року орендної плати у тому числі і за спірним договором, а тому не було правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.
4.15. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду, повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
4.16. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
4.17. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
4.18. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
4.19. Відповідно до положень статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
4.20. Відтак, виходячи із викладеного, за результатами розгляду касаційної скарги постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
4.21. Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 301, 308, 312, 315, 317 ГПК України,