ПОСТАНОВА
Іменем України
11 серпня 2021 року
Київ
справа №821/549/17
адміністративне провадження № К/9901/8782/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Чорноморської митниці Держмитслужби
на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року (суддя Василяка Д.К.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Єщенка О.В., суддів: Димерлія О.О., Танасогло Т.М.)
у справі №821/549/17
за позовом ОСОБА_1
до Херсонської митниці ДФС, Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, Чорноморської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
I. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та, враховуючи заяву про зміну позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Херсонської митниці ДФС від 07 березня 2017 року №132-о "Про звільнення з роботи";
- зобов`язати Чорноморську митницю Держмитслужби запропонувати посаду в штаті Чорноморської митниці Держмитслужби;
- поновити на посаді завідувача сектора митного оформлення митного поста "Херсон-Центральний" Чорноморської митниці Держмитслужби України або на рівнозначній посаді Чорноморської митниці Держмитслужби України;
- стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 07 березня 2017 року;
- зобов`язати Чорноморську митницю Держмитслужби України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченою частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади"
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне звільнення з посади, на думку позивача, відбулось лише за формальними ознаками. Всупереч положень Конституції України, до позивача була застосована міра колективної відповідальності, яка покладена в основу Закону України "Про очищення влади". Однак, на думку ОСОБА_1, він не може нести відповідальність за відсутності доведеності у встановленому законом порядку його вини у підриві основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.
3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11лютого 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Херсонської митниці ДФС від 07 березня 2017 року № 132-о "Про звільнення з роботи" ОСОБА_1 . Зобов`язано Чорноморську митницю Держмитслужби поновити позивача на рівнозначній посаді у Чорноморській митниці Держмитслужби з 07 березня 2017 року. Стягнуто з Чорноморської митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 березня 2017 року по 04 листопада 2020 року включно в сумі 156342,12 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді та присудження виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3424,80 грн., звернуто до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
4. Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та не застосування висновків Верховного Суду, Чорноморська митниця Держмитслужби звернулась із касаційною скаргою.
5. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. ОСОБА_1 у період з 25 липня 2008 року по 29 липня 2012 року обіймав посаду першого заступника начальника Херсонської митниці, відповідно до наказу № 1334-к від 25 липня 2008 року.
7. Наказом від 26 липня 2012 року № 1557-к позивача переведено на посаду начальника відділу митних платежів Херсонської митниці.
8. У період з 04 червня 2013 року по 26 січня 2015 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника Херсонської митниці Міністерства доходів і зборів України, відповідно до наказу № 1224-о від 24 червня 2019 року.
9. Наказом від 26 січня 2015 року № 32-о позивача переведено на посаду начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Каховка" Херсонської митниці Міндоходів.
10. Наказом Херсонської митниці ДФС від 07 березня 2017 року № 132-О "Про звільнення з роботи" ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача сектора митного оформлення митного поста "Херсон-Центральний" Херсонської митниці ДФС з підстав, передбачених пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
11. Вважаючи вказане звільнення протиправним, позивач звернувся до суду.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення не відповідає критеріям правомірності, оскільки винесений непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить втручання у право позивача на приватне життя. Також суди попередніх інстанцій, здійснюючи поновлення позивача на рівнозначній посаді у Чорноморській митниці Держмитслужби та стягуючи саме з цього органу середній заробіток за час вимушеного прогулу, керувався тим, що на момент вирішення спору Державна митна служба України та її територіальні органи набули функцій та повноважень Державної фіскальної служби України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У касаційній скарзі представник відповідача просив оскаржувані судові рішення в частині поновлення на роботі позивача в Чорноморській митниці Держмитслужби та стягнення середнього заробітку з Чорноморської митниці Держмитслужби за весь період розгляду справи - скасувати і постановити в цій частині нове рішення.
14. На думку скаржника, поновлюючи ОСОБА_1 на Чорноморській митниці Держмитслужби судами протиправно не застосовані правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 січня 2020 року у справі №826/16707/18, від 11 червня 2020 року у справі №804/4143/16.
15. У касаційній скарзі наголошено, що попереднім місцем роботи, з якого звільнено ОСОБА_1 є Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, яке на сьогодні існує як юридична особа,. А тому позивача може бути поновлено на посаду, з якої його звільнено в Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Черноморська митниця Держмитслужби була створена як юридична особа публічного права відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07 листопада 2019 року. Проте, оскаржуваними судовими рішеннями позивача поновлено з 07 березня 2017 року, тобто з дати, коли такої юридичної особи як Чорноморська митниця Держмитслужби не існувало.
16. Враховуючи відсутність запису в Єдиному державному реєстрі щодо правонаступництва Чорноморської митниці Держмитслужби щодо митниць ДФС, які до неї приєднуються, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача може бути стягнутий саме з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
17. Також, на думку представника скаржника, відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України, середній заробіток підлягає виплаті позивачу лише за рік, оскільки заява про поновлення розглядалась більше одного року з вини саме робітника. Саме за клопотанням позивача провадження у цій справі було зупинено від 15 травня 2017 року до прийняття рішення Конституційним Судом України, яке до сьогодні не прийнятне, що спричинило затягування розгляду справи та невиправданих витрат державного бюджету на виплату позивачеві середнього заробітку за весь період розгляду справи
18. Представником позивача подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив оскаржувані рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
19. У відзиві, із посиланням на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі №826/5602/16, вказано, що Чорноморська митниця Держмитслужби з 08 грудня 2019 року є правонаступником процесуальних прав та обов`язків Митниці ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, а тому обов`язок щодо працевлаштування позивача покладається саме на Чорноморську митницю Держмитслужби.
20. Також у відзиві зазначено, що позивачем не здійснювалось затягування розгляду справи, подання клопотання про зупинення провадження є суто процесуальними діями і випливають із реалізації особою права на захист своїх прав та інтересів, тобто не є тією обставиною, що свідчить про умисне перешкоджання у вирішенні спору.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
22. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якої підставою касаційного оскарження судових рішень є: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
23. Колегія суддів зазначає про обґрунтованість заявлених підстав для касаційного оскарження.
24. Із касаційної скарги вбачається, що судові рішення оскаржуються відповідачем в частині вимог про поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді у Чорноморській митниці Держмитслужби та в частині стягнення на користь позивача із Чорноморської митниці Держмитслужби середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08 березня 2017 року по 04 листопада 2020 року.
25. Застосовуючи статтю 235 КЗпП України у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 незаконно звільнено із посади завідувача сектора митного оформлення митного поста "Херсон-Центральний" Херсонської митниці ДФС, а тому для повного та ефективного захисту прав його має бути поновлено у Чорноморській митниці Держмитслужби на рівнозначній посаді.
26. Такий висновок суди попередніх інстанцій мотивували тим, що на момент вирішення спору Державна митна служба України та її територіальні органи набули функцій та повноважень Державної фіскальної служби України, а тому й поновлений позивач має бути в тому органі, якому передані відповідні функції.
27. Суд зазначає, що у Верховному Суді сформувалася стала судова практика щодо застосування частини першої статті 235 КЗпП України до вказаних правовідносин.
28. В постанові від 26 травня 2021 року у справі №260/261/20, в якій позивача було незаконно звільнено з роботи під час реорганізації Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області в Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, Верховний Суд зазначив, що "Суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про поновлення позивача на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Закарпатській області, з якої його було незаконно звільнено, ураховуючи, що незаконно звільнений працівник підлягає поновленню на попередньому місці роботи, а обов`язок по його працевлаштуванню покладений на роботодавця, яким у випадку реорганізації державної установи є її правонаступник, якому передані відповідні завдання і функції".
29. Аналогічний висновок було викладено в постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі №826/8332/17, у якій зазначено, що "Ураховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшли помилкового висновку про поновлення позивача не на посаді з якої його звільнено, а на рівнозначній цій посаді".
30. У такий самий спосіб частину першу статті 235 КЗпП України в подібних правовідносинах було застосовано й в постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №640/18679/18, від 20 січня 2021 року у справі №804/958/16, від 11 лютого 2021 року у справі №640/21065/18, від 31 травня 2021 року у справі №0840/3202/18, від 06 липня 2021 року у справі №640/3456/20, від 06 липня 2021 року у справі №640/1627/20.
31. Суд також зазначає, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду розглядав аналогічну справу №817/3431/14, у якій посадова особа Міндоходів оскаржувала своє звільненні з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".
32. У пунктах 145-146 постанови Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №817/3431/14 зазначено, що "Скасування наказу про звільнення позивача у силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України є підставою для його поновлення на попередній роботі, а саме на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області з 30 жовтня 2014 року. Поновлення на посаді, яку позивач обіймав до звільнення є достатнім ефективним засобом захисту порушеного права позивача, оскільки охоплює його поновлення на службі у податковій міліції".
33. Суд не знаходить підстав для відступу від вказаних правових висновків у справі, що розглядається, у зв`язку з чим уважає, що публічного службовця не може бути поновлено на посаді, на яку його не було переведено в установленому законом порядку.
34. Як установили суди попередніх інстанцій, позивач до звільнення обіймав посаду завідувача сектора митного оформлення митного поста "Херсон-Центральний" Херсонської митниці ДФС.
35. Отже, установивши, що звільнення позивача відбулося з порушенням закону, суди попередніх інстанцій мали поновити його на вказаній посаді.
36. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а тому, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
37. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року №296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби" Херсонську митницю ДФС перейменовано у Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" прийнято рішення реорганізувати Митницю ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі шляхом її приєднання до Чорноморської митниці Держмитслужби.
38. Відповідно до частини четвертої статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
39. У свою чергу, Чорноморська митниця Держмитслужби зареєстрована в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 07 листопада 2019 року.
40. Отже, на момент спірного звільнення (07 березня 2017 року) органу, в який судами поновлено позивача (Чорноморська митниця Держмитслужби) не існувало.
41. Повноваження щодо призначення працівника в порядку переведення на відповідну посаду, згідно із затвердженим штатним розписом в новоствореній юридичній особі, яка є правонаступником роботодавця, є винятковою компетенцією відповідача і суд, як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатись у здійснення дискреційних повноважень державного органу.
42. Вказана правова позиція неодноразово викладена в постановах Верховного Суду, зокрема в постанові від 13 серпня 2020 року в справі №821/3795/15-а та у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №826/12050/15.
43. Отже, враховуючи перейменування Херсонської митниці ДФС у Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі позивач повинен бути поновленим на рівнозначній посаді у Митниці ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі. Посада, на якій необхідно поновити позивача, має бути рівнозначною посаді завідувача сектора митного оформлення митного поста "Херсон-Центральний" Херсонської митниці ДФС.
44. Також колегія суддів вважає доцільним зазначити, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установу реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.
45. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі №808/2741/16.
46. Таким чином, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника на рівнозначній посаді у Чорноморській митниці Держмитслужби з 07 березня 2017 року не врахували правові висновки Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 235 КЗпП України.
47. Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
48. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
49. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник погоджується із наявністю підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте, вважає, що суди неправомірно поклали цей обов`язок на Чорноморську митницю Держмитслужби. Також, на думку представника скаржника, питання щодо поновлення позивача розглядалось більше одного року з вини працівника, а тому підлягає виплаті середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік.
50. Верховний Суд вважає вказані доводи необґрунтованими. Враховуючи, що на момент спірного звільнення Чорноморська митниця Держмитслужби як юридична особа створена не була, а тому на цей орган не може бути покладений обов`язок виплати середнього заробітку за час вимушеного.
51. Стосовно доводів скаржника щодо необхідності обмеження розміру стягнутого на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу розрахунком за один рік у зв`язку з виною позивача у розгляді справи понад один рік, Верховний Суд зазначає наступне.
52. Вини позивача у розгляді справи протягом тривалого періоду часу немає внаслідок зупинення провадження, оскільки саме суд зупиняв провадження в справі, а позивач не вчиняв дій спрямованих на затягування розгляду справи.
53. Норми чинного законодавства не виключають період зупинення провадження в справі з періоду, за який має бути сплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу.
54. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №826/7251/15.
55. Доводи позивача, викладені у відзиві щодо необхідності застосування до спірних правовідносин правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі №826/5602/16, є необґрунтованими.
56. Відповідно до частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
57. Згідно із частиною восьмою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". У разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
58. Правовідносини, що виникли у вказаній справі не є подібними до тих, які склались у справі, що розглядається. У справі №826/5602/16 на дату вирішення спору установа, в якій працював незаконно звільнений працівник, була припинена як юридична особа. У справі, що розглядається, на момент вирішення спору Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі перебувала в стані припинення.
59. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді у Чорноморській митниці Держмитслужби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зі скаржника.
60. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково, якщо таке рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
61. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 353 КАС України).
62. З огляду на наведене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Чорноморської митниці Держмитслужби поновити позивача на рівнозначній посаді у Чорноморській митниці Держмитслужби з 07 березня 2017 року та щодо стягнення з Чорноморської митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 березня 2017 року по 04 листопада 2020 року включно в сумі 156342,12 грн. В цій частині прийняти нове рішення, яким зобов`язати Херсонську митницю поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектора митного оформлення митного поста "Херсон-Центральний" Херсонської митниці з 07 березня 2017 року та стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 березня 2017 року по 04 листопада 2020 року з Херсонської митниці ДФС.
63. Керуючись статтями 345, 351, 356 КАС України, суд,