ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 260/557/19
адміністративне провадження № К/9901/33216/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Мороз Л.Л., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року ( головуючий суддя: Гебеш С.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (головуючий суддя: Заверуха О.Б., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі № 260/557/19 за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства "Гроно-Текс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
19 квітня 2019 року Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі також позивач або ФСЗІ) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Гроно-Текс" (далі також відповідач, ПрАТ "Гроно-Текс" або товариство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 572 034,15 гривень.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду (надійшла поштою 29 листопада 2019 року), у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
02 січня 2020 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з облікового складу штатних працівників за 2018 рік, передбачений частиною 1 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-XII), не виконав у кількості 19 робочих місць для осіб з інвалідністю, так як на підприємстві працювало лише 14 осіб з інвалідністю.
Відповідач проти позову заперечував, стверджував, що підприємство щомісячно та в повному обсязі інформувало центр зайнятості про створені робочі місця для інвалідів в кількості, передбаченій законом, та наявність вакансій для працевлаштування інвалідів шляхом направлення звітів у 2018 році про наявність вакансії для працевлаштування інвалідів, але орган, на який покладено обов`язок працевлаштування, у 2018 році для працевлаштування інвалідів підприємству не направляв, пославшись на відсутність бажаючих працювати на даному підприємстві. Також в 2018 році ПрАТ "Гроно-Текс" самостійно додатково працевлаштувало 3 особи з інвалідністю, 2 працівникам було встановлено групу інвалідності. Загалом протягом 2018 року на підприємстві працювало 20 осіб з інвалідністю, що відповідає встановленому нормативу, 6 з яких звільнилося з причин стану здоров`я та інших причин.
Крім того, підприємство самостійно проводило роботу із пошуку працевлаштування осіб з інвалідністю та зверталось за сприянням у працевлаштуванні осіб з інвалідністю до Виноградівської міської ради, Виноградівського відділу соціального захисту населення, Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту населення. В 2017 році зазначеними органами особи з інвалідністю на працевлаштування не спрямовувались. Водночас протягом другої половини 2018 року на найбільшому сайті з пошуку роботи (work.ua) була розміщена вакансія з інформацією, що працевлаштованими можуть бути і люди з інвалідністю.
ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПрАТ "Гроно-Текс" відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону № 875-XII встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.
За змістом звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, що надавався підприємством до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2018 році становила 473 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 14 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог Закону № 875-XII -19 осіб.
Оскільки середньорічна зарплата штатного працівника у відповідача в 2018 році становила 114 201,27 грн, а отже за непрацевлаштування осіб з інвалідністю у необхідній кількості та невиконання нормативу відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету 114201,27 х 5 = 571 006,35 грн. Однак відповідач до 15 квітня 2019 року у строк встановлений законом, адміністративно-господарські санкції самостійно не сплатив.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем здійснено всі заходи для працевлаштування інвалідів, зокрема, систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, інформування позивача про вказані дії та надання копії звітів про попит на робочу силу, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник з покликанням на частину 5 статті 19 Закону № 875-XII зазначає, що виконання нормативу робочих місць, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією осіб з інвалідністю, для яких це місце є основним.
Позивач наполягає на відсутності у служби зайнятості відповідно до вимог Закону України "Про зайнятість населення" обов`язку щодо пошуку працівників на вимогу роботодавця.
Також позивач стверджує, що форма 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу" подається у чітко визначених випадках, а не в довільному порядку за бажанням відповідача. Вважає, що формальне подання звітів до державної служби зайнятості розраховане виключно на судовий захист з прямим порушенням чинного законодавства.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає про здійснення максимального комплексу заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом як звернення до служби зайнятості, міської ради, відділу соціального захисту населення, так і розміщення оголошень про відкритті вакансії у друкованих засобах масової інформації, соціальних мережах, веб-сайтах з розміщення оголошень щодо працевлаштування.
Відповідач зауважує на обов`язку підприємства самостійно працевлаштовувати підприємство шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.
Водночас зазначає, що відповідачем надавались звіти форми 3-ПН щомісяця, оскільки створені спеціальні робочі місця були заповнені не в повному обсязі і протягом всього 2018 року у підприємства існував попит на заміщення відповідних вакантних посад.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон № 875-XII.
Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Частина перша статті 18 Закону № 875-XII вказує, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною першою статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.