ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа №522/17268/16-а
адміністративне провадження № К/9901/1366/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №522/17268/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов`язання нарахувати та виплатити пенсію, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року
(прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Домусчі С.Д., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 12 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію за період з 01 травня 2014 року по 13 квітня 2015 року.
2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу у зв`язку з проживанням на території України було припинено нарахування пенсії на території Російської Федерації з 01 травня 2014 року. Пенсійну справу позивача було надіслано з Калінінградського обласного військового комісаріату та отримано в Одеським обласним військовим комісаріатом у березні 2016 року.
26 травня 2016 року позивач звернувся до Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області з проханням нарахувати та виплатити належну йому пенсію за період з 01 травня 2014 року по 13 квітня 2015 року, проте отримав відмову пенсійного органу.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 04 квітня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію за період з 01 травня 2014 року по 13 квітня 2015 року - відмовити.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у відповідності до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія призначається позивачу з моменту подання відповідним комісаріатом подання про призначення пенсії з необхідним пакетом документів, а оскільки пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, то відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 05 вересня 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за період з 01 травня 2014 року по 12 квітня 2015 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 2098785, місцезнаходження - 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) за рахунок коштів Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати в розмірі 1929,20 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 20 коп.).
6. Cуд апеляційної інстанції вказав на те, що призначення пенсії в Україні здійснюється позивачу з часу надіслання документів (пенсійної справи), на підставі якої Одеський обласний військовий комісаріат надає до пенсійного органу відповідне подання. Виходячи з зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що днем звернення за призначенням пенсії є 27 січня 2015 року. Враховуючи положення ч. 3 ст. 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та припинення виплати пенсії в іншій країні з 01 травня 2014 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області було зобов`язано призначити позивачу пенсію за вислугу років саме з 01 травня 2014 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 20 грудня 2017 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 522/17268/16-а скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі відповідач наголошує на тому, що у відповідності до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" подання військовим комісаріатом про призначення пенсії було надано пенсійному органу лише 13 квітня 2016 року, відтак пенсія за вислугу років і була призначена позивачу та виплачена з 13 квітня 2015 року. Підстав для призначення позивачу пенсії раніше не було.
8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2017 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гриціва М. І., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
9.Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2018 року було відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 522/17268/16-а.
10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 03 липня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М.М. було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, є пенсіонером Міністерства оборони України, з 13 квітня 2015 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач до 01 травня 2014 року отримував пенсію як військовослужбовець за вислугу років на території Російської Федерації.
Пенсійна справа позивача перебувала в Калінінградському обласному військовому комісаріаті, до якого позивач звернувся 05 лютого 2014 року із заявою про зупинення нарахування та виплати військової пенсії у зв`язку з постійним проживання на території України, що передбачено статтею 1 Угоди про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне страхування військовослужбовців держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав" від 15 травня 1992 року
15 квітня 2014 року на адресу Одеського обласного військового комісаріату направлений лист Калінінградського обласного військового комісаріату № Ц/ЦСО/1142, в якому повідомлено, що позивачу з 01 травня 2014 року зупинена виплата пенсії у зв`язку з проживанням на території України. Зазначено про неможливість направлення пенсійної справи у зв`язку з вказівками вищих органів про зупинення відправки військової кореспонденції організаціям, військовим частинам до особливої вказівки, які розташовані на території України.
Листом від 28 січня 2015 року № Ц/ЦСО/257 Калінінградський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про те, що його пенсійна справа направлена до Одеського обласного військового комісаріату відповідно до запиту № 725 від 05 лютого 2014 року.
26 травня 2016 року позивач звернувся до Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області з проханням нарахувати та виплати належну йому пенсію за період з 01 травня 2014 року по 13 квітня 2015 року. У відповіді Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області від 08 червня 2016 року позивачу було відмовлено.
Вважаючи відмову пенсійного органу неправомірною, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
14. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Відповідно до статті 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, при переселенні пенсіонеру в межах держав-учасників цієї Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Розмір пенсії переглядається у відповідності до законодавства держав-учасників цієї Угоди за новим місцем проживання пенсіонера, з дотриманням вимог, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Таким чином, після переїзду позивача з Російської Федерації на постійне проживання в Україну, припиняється виплата пенсії позивачу (за вислугу років), оскільки такий вид пенсії передбачений законодавством України.
Хоча пенсія особі, яка змінила своє постійне місце проживання згідно положень статті 7 Угоди по суті не призначається знову, а переглядається у відповідності до законодавства України, проте така процедура в більшості своїх аспектів відповідає саме механізму призначення пенсії вперше.
Такий підхід узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 червня 2019 року у справі №712/5490/16-а.
У цій справі основним питання для вирішення цієї адміністративної справи є визначення моменту, з яким пов`язана реалізація права позивача на пенсійне забезпечення згідно законодавства України.
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію та членів їх сімей визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
За приписами статті 48 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням ПФУ за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано постановою КМУ від 02 листопада 2006 року № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Правління ПФУ від 30 січня 2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до пункту 1 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із зазначеним вище Законом, подаються цими особами до головних управлінь ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Пунктом 12 вказаного Порядку №3-1 передбачено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені п. 6 цього Порядку.
При цьому, колегія суддів КАС ВС звертає увагу на те, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення їм пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії та встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №537/1980/16-а.
Згідно із статтею 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщиком та мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за ним Законом, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня. по який їм сплачено грошове забезпечення. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
З огляду на ратифікацію Угоди державою Україна, її положення були імплементовані у національне законодавство, а отже мають вищу юридичну силу
У цьому випадку варто керуватися саме цими положеннями статті 7 Угоди, за змістом якої обов`язок щодо пенсійного забезпечення такої особи переходить до іншої держави з моменту припинення її виплати за попереднім місцем проживання та за умови, що пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Так дійсно, для призначення позивачу пенсії необхідні певні вихідні данні цієї особи, які містяться в документах її особової справи.
Як було зазначено вище, призначення позивачу пенсії за вислугу років залежить від направлення уповноваженим структурним підрозділом подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ.
Проте тривалість цих процедурних моментів (отримання справи військовим комісаріатом, надіслання пенсійному органу подання), пов`язаних з визначенням позивачу розміру пенсійного забезпечення, має вплив суто на дату призначення позивачу пенсії за вислугу років, в той час як право на пенсійне забезпечення та момент виплати пенсійних платежів вже гарантовані йому та визначені самою Угодою.
За таких обставин, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідач у спірних правовідносинах діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України, а отже, порушені права ОСОБА_1 мають бути відновлені шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за період з 01 травня 2014 року по 12 квітня 2015 року.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в судах попередніх інстанцій з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
15. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 522/17268/16-а - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.