ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 1940/1241/18
адміністративне провадження № К/9901/5571/19 К/9901/7218/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Мацедонської В.Е.,
Шевцової Н.В.,
при секретарі - Мовчан А.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача 1 - Калашник Н.Я.
представника відповідача 2 - Новицька А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції
касаційні скарги Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, Пенсійного фонду України
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року (головуючий суддя - Довга О.І., судді: Запотічний І.І., Сапіга В.П.)
у справі № 1940/1241/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Пенсійного фонду України
про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, (далі - відповідач 1, скаржник 1, ТОУПФУ Тернопільської області), Пенсійного фонду України (далі - відповідач 2, скаржник 2, ПФУ), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив:
- скасувати накази Пенсійного фонду України від 29 березня 2018 року "Про заходи у зв`язку із реорганізацією", від 24 травня 2018 року № 229-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", наказу Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 04 червня 2018 року №132-ос "Про оголошення наказу Пенсійного фонду України від 24 травня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
-поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з 05 червня 2018 року;
-стягнути з Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення;
-стягнути з Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області моральну шкоду в розмірі 200000 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, Пенсійного фонду України про скасування наказів Пенсійного фонду України від 29 березня 2018 року "Про заходи у зв`язку із реорганізацією", від 24 травня 2018 року № 229-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", наказу Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 04 червня 2018 року №132-ос "Про оголошення наказу Пенсійного фонду України від 24 травня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що скорочення чисельності або штату працівників в Тернопільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області відбулося, Пенсійним фондом України дотримано норм законодавства щодо вивільнення позивача, враховано переважне право залишення на роботі, було запропоновано ОСОБА_1 наявні вакантні посади в управлінні, від яких він відмовився, а тому суд дійшов висновку, що відповідачі довели правомірність своїх дій при звільненні позивача
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі №1940/1241/18 скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ Пенсійного фонду України №229-о від 24 травня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1" та наказ Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №132-ос від 04 червня 2018 року "Про оголошення наказу Пенсійного фонду України від 24 травня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з 05 червня 2018 року.
Стягнуто з Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 130 776 (сто тридцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 12 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що, пропозиції позивачу по суті не мали реального характеру, а лише формально відображали виконання відповідачами вимог статті 49-2 КЗпП України, оскільки частина цих посад запропонована особам, які мають переважне право на залишення на посаді, а інші - не відповідають фаховій підготовці позивача та не співвідносяться із виконуваною ним роботою. Окрім того, щодо виконання вимог трудового законодавства про врахування переважного права на залишення на роботі, суд апеляційної інстанції зазначив, що порівняльний аналіз Протоколу №7 від 16 лютого 2018 року та службової записки свідчать про те, що рекомендації, надані на нараді від 16 лютого 2018 року щодо звільнення Шаховала із займаної посади, мотивовані лише кількома критеріями, та не ґрунтуються на розгорнутому порівняльному аналізі двох кандидатур, зокрема не досліджувались питання щодо стягнень на посаді, атестацій, щорічних оцінок. Крім того, з доданих ОСОБА_1 доказів щодо його заохочень та нагороджень, вбачається, що відповідачами використано лише вибірковані та неповні дані наявності таких у позивача. Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 не довів її жодними доказами, а лише вербальне її обґрунтування є непереконливим, відтак не зумовлює висновку про підставність стягнення з відповідачів такої шкоди
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
26 лютого 2019 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Пенсійного фонду України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, в якій відповідач 2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування поданої касаційної скарги ПФУ, вказує на те, що ним виконано обов`язок щодо пропозиції позивачу усіх вакантних посад, які з`явилися на підприємстві протягом періоду попередження, та які існували на день звільнення, що, в розумінні практики Верховного Суду (постанова від 11.07.2018 у справі № 816/1232/17), є дотриманням норм трудового законодавства в частині попередження працівників при вивільненні. Щодо висновків суду апеляційної інстанції стосовно пропозиції рівноцінної посади, то скаржник 2 стверджує, що, оскільки відбулося скорочення однієї посади заступника начальника управління в ТОУПФУ, а інша посада заповнена шляхом визначення переважного права, то інших рівноцінних посад не існувало на підприємстві. Скаржник 2 також не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неналежного дослідження критеріїв реалізації переважного права на залишенні на роботі та формальному підході до нього, оскільки порівняльний аналіз здійснено відповідачем обґрунтовано, з врахуванням стажу, досвіду роботи та нагород.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
14 березня 2019 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, в якій відповідач 1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування поданої касаційної скарги ТОУПФУ Тернопільської області, вказує на те, що на підприємстві не існувало вакантної посади, що є рівнозначною посаді позивача, а тому, з метою виконання вимог ч. 3 ст. 49 КЗпП, скаржником 1 було запропоновано позивачу усі наявні вакансії. Крім того, на дані вакансії вирішено було оголошувати конкурс чи здійснювати переведення інших працівників лише після отримання першочергово згоди чи відмови позивача. До того ж, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність повторної пропозиції вакантних посад позивачу у день його звільнення не є такою, що відповідає нормі закону, оскільки законодавством не передбачено такої вимоги. Окрім того, ТОУПФУ стверджує, що статтею 42 КЗпП України не встановлено вичерпного переліку критеріїв, що характеризують кваліфікацію і продуктивність праці працівника, оскільки ці поняття є оціночними та, згідно постанови Верховного Суду України від 07.11.2011 у справі № 6-45цс11, включають в себе не лише освітній рівень працівника і стаж його роботи, а і здатність виконувати особливі доручення. Відтак, помилковими є висновки суду апеляційної інстанції, що продуктивність праці і кваліфікація працівника характеризується такими критеріями, як наявність стягнень на посаді, результати атестації та щорічної оцінки. Відповідач 1 також звертає увагу на неправильний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, здійснений судом апеляційної інстанції. Так, скаржник 1 наголошує, що суд, обраховуючи суму для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не виключив з розрахунку середньої заробітної плати відпускні та допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
08 та 13 травня 2019 року на адресу суду касаційної інстанції надійшли відзиви позивача на вказані касаційні скарги, в яких він вважає їх необґрунтованими, просить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року касаційні скарги Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, Пенсійного фонду України призначено до касаційного розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року замінено відповідача у справі- Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області його процесуальним правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач з 26 вересня 2002 року працював на різних посадах в органах Пенсійного фонду України, а з 30 березня 2016 року ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника начальника Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області за переведенням.
06 червня 2017 року позивач звільнений з посади заступника начальника Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у зв`язку з реорганізацією на підставі пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
Позивач оскаржив його звільнення до суду. В подальшому, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з 07 червня 2017 року. На виконання зазначеної постанови, 08 лютого 2018 року ОСОБА_1 поновлений на посаді, про що внесено відповідний запис № 34 у трудову книжку позивача, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а. с. 17-22).
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2017 року № 821 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" наказом Пенсійного фонду України від 15 грудня 2017 року № 249 затверджено граничну чисельність працівників органів Пенсійного фонду України, у тому числі граничну чисельність працівників органів Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а. с. 90). Згідно додатку 19 до наказу Пенсійного фонду України від 15 грудня 2017 року № 249, гранична чисельність працівників Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України затверджена в кількості 125 працівників, у тому числі 123 державних службовців (а. с. 91). Остання гранична чисельність працівників Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області складала 128 працівників.
22 січня 2018 року Головою правління Пенсійного фонду України затверджено та 09 лютого 2018 року Міністром соціальної політики України погоджено структуру Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (а. с. 92), а 21 лютого 2018 року затверджено штатний розпис Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (а. с. 93-95), згідно яких відбулося зменшення кількості штатних посад на 3 одиниці, зокрема, скорочено одну посаду заступника начальника Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області.
На службовій нараді при начальнику Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у зв`язку із погодженням нової структури та скороченням штату працівників, розглянуто кандидатури ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо переважного права на залишення на посаді заступника начальника Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області та вирішено подати пропозицію в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо звільнення із займаної посади ОСОБА_1, що підтверджується копією протоколу від 16 лютого 2018 року № 7 (а. с. 105-106).
Наказом Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 02 квітня 2018 року № 72 введено в дію структуру і штатний розпис Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду Тернопільської області з 02 квітня 2018 року (а. с. 66). Наказом Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду Тернопільської області від 02 квітня 2018 року № 73 "Про попередження про наступне вивільнення працівників Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду Тернопільської області" зобов`язано начальника відділу персоналу та організаційно-інформаційної роботи попередити про наступне вивільнення працівників, у тому числі і ОСОБА_1 (а. с. 99, 100).
29 березня 2018 року Голові правління Пенсійного фонду України направлено службову записку заступника директора департаменту персоналу та адміністративного забезпечення - начальника відділу комплектування, обліку, організації підготовки та перепідготовки кадрів, у якій зазначено, що у зв`язку із скороченням посади заступника начальника Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації заступників начальника управління Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1, при цьому розглядалися характеристики продуктивності праці та показники кваліфікації (освіта, загальний стаж роботи, стаж державної служби, в тому числі в органах Пенсійного фонду України, досвід роботи, функціональні повноваження на останній займаній посаді, наявність стягнень, заохочень, підвищення кваліфікації, щорічна оцінка, атестація) (а. с. 201).
За результатами порівняння встановлено, що переважаючі показники продуктивності праці та кваліфікації має ОСОБА_2 . До зазначеної службової записки додано інформацію про дані, які свідчать про переважне право на залишення на роботі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 202-204).
ОСОБА_2 з 1992 року працювала в органах соціального захисту населення та виконувала роботу, пов`язану із призначенням пенсій, тобто характер виконуваної нею роботи не змінювався ще з 1992 року і вона має більший досвід роботи у соціальній сфері, в той час, як позивач почав працювати в органах Пенсійного фонду України з 2002 року, а до того в соціальній сфері не працював.
При визначенні продуктивності праці та показників кваліфікації Пенсійним фондом України враховано також той факт, що ОСОБА_2 у період з червня 2017 року до лютого 2018 року одночасно здійснювала контрольні функції над 5 відділами об`єднаного управління, а з лютого 2018 року - над 3 відділами, а позивач з лютого 2018 року одночасно здійснював контрольні функції над 2 відділами об`єднаного управління.
Зазначеною службовою запискою було запропоновано попередити про можливе звільнення саме позивача.
У зв`язку із скороченням посади заступника начальника Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду Тернопільської області Пенсійний фонд України видав наказ від 29 березня 2018 року № 147-о про попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 та пропонування йому іншої роботи у відповідному управлінні (а. с. 23).
На нараді при начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області було оголошено наказ Пенсійного фонду України від 29 березня 2018 року № 147-о, що підтверджується протоколом № 2 від 02 квітня 2018 року (а. с. 97-98). Згідно зазначеного протоколу, який підписаний позивачем 02 квітня 2018 року, йому надано для ознайомлення та до підпису попередження про наступне вивільнення, та запропоновано вакантні посади в Тернопільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що підтверджується копією попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення з посади заступника начальника Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, з яким позивач ознайомлений 03 квітня 2018 року (а. с. 102). Крім того підпис позивача міститься у додатку №1 до наказу Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 02 квітня 2018 року № 73 "Про попередження про наступне вивільнення працівників Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області" (а. с. 99-100).
03 квітня 2018 року позивача попереджено про скорочення його посади, про що свідчить його особистий підпис на наданому попередженні. Тоді ж позивачу запропоновано 13 вакантних посад в Тернопільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області:
-головного спеціаліста у Відділі обслуговування громадян у м.Тернополі (2 посади);
-головного спеціаліста у Відділі обслуговування громадян у Тернопільському районі;
-провідного спеціаліста Відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 м.Тернополі;
-спеціаліста Відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 м.Тернополі;
-головного спеціаліста Фінансово-економічного відділу;
-головного спеціаліста головного спеціаліста Відділу по роботі з персоналом (3 посади);
-головного спеціаліста Відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та використання електронних реєстрів;
-начальника Відділу по роботі з персоналом;
-заступника начальника Відділу по роботі з персоналом;
-головного спеціаліста з питань організаційно-інформаційної роботи;
На вищезазначеному листі "Попередження" позивачем вказано, що із цими пропозиціями він ознайомлений та не згідний.
Надалі позивачу 24 квітня, 02 травня та 04 червня 2018 року пропонувались посади:
-головного спеціаліста Відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №2 м.Тернополі;
-головного спеціаліста Відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 м.Тернополі;
-заступника начальника відділу адміністративно-господарського відділу;
-головного спеціаліста Відділу адміністрування, супроводження інформаційних систем та захисту інформації;
-головного спеціаліста фінансово-економічного відділу.
Від вищеперелічених посад позивач також відмовився.
24 травня 2018 року Пенсійним фондом України видано наказ № 229-о "Про звільнення ОСОБА_1" (а. с. 24 зворот), який оголошено йому наказом Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 04 червня 2018 року № 132-ос та зазначено вважати ОСОБА_1 таким, що звільнений 04 червня 2018 року з посади заступника начальника Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у зв`язку з реорганізацією на підставі пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення у випадках, передбачених статтею 87 вказаного Закону.
Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону передбачено, що державна служба за ініціативою суб`єкта призначення припиняється у випадку скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу, реорганізації державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Абзаци 1, 2 частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу": Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби;
10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.