ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 160/14938/20
адміністративне провадження № К/9901/13484/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 1460/14938/20
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2
до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року (головуючий суддя: Маковська О. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Головка О. В., суддів: Суховарова А. В., Ясенової Т. І.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просили:
- визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, пов`язані зі скасуванням державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, на яку претендує ОСОБА_1, площею 0,1 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та кадастрового номеру 1221486200:01:013:0239, перенесення цього кадастрового номера в архів та закриття Поземельної книги протиправними;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області кадастровий номер 1221486200:01:013:0239 та Поземельну книгу шляхом внесення відповідних відомостей про об`єкт в Державний земельний кадастр;
- визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, пов`язані зі скасуванням державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, на яку претендує ОСОБА_2, площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та кадастрового номеру 1221486200:01:013:0240, перенесення цього кадастрового номера в архів та закриття Поземельної книги протиправними;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області поновити ОСОБА_2 державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області кадастровий номер 1221486200:01:013:0240 та Поземельну книгу шляхом внесення відповідних відомостей про об`єкт в Державний земельний кадастр.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 17 листопада 2020 року відкрив провадження у справі та призначив до розгляду за правилами загального позовного провадження.
3. 28 грудня 2020 року до суду першої інстанції від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що звернення позивачів з даним позовом до суду обумовлено тим, що у зв`язку із скасуванням державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 1221486200:01:013.0239 та 1221486200:01:013:0240 порушуються їх права на набуття в майбутньому земельних ділянок у власність. Однак, відповідач зазначає, що спірні земельні ділянки входять до складу земель, на які видавався державний акт Б№ 009254 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,0 га. під індивідуальну забудову обласній лікарні ім. І. І. Мечнікова на підставі рішення від 12 вересня 1991 року Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.
4. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
5. Закриваючи провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивачів з правомірністю набуття КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова" права користування на земельні ділянки, що стало підставою для визнання дій Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області протиправними, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, 15 квітня 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права. Так, суди безпідставно закрили провадження у справі, оскільки спір не є приватноправовим.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 15 квітня 2021 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.
9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2021 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
10. Ухвалою Верховного суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 11 серпня 2021 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
13. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
15. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
17. Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
18. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
19. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
20. Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
21. Отже, сама по собі участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
22. За правилами п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
23. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
24. В даному випадку спірні правовідносини пов`язані із скасуванням кадастрового номеру земельної ділянки.
25. Так, за визначенням в Законі України "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування;
26. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 вказаного Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
27. Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
28. Згідно з ч.3 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).
29. Згідно з ч.6 ст.16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
30. Відповідно до ч.10 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: - поділу чи об`єднання земельних ділянок; - якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.
31. Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначили, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в 2018 році проведена державна реєстрація сформованих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі відповідно:
- ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,10 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, присвоєно кадастровий номер 1221486200:01:013:0239;
- ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,10 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, присвоєно кадастровий номер 1221486200:01:013:0240.
32. У травні 2020 року позивачі дізналися, що державна реєстрація земельних ділянок, на які вони претендують скасована. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачі звернулись із цим позовом до суду.
33. Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачі раніше зверталися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19 липня 2019 року № 4-1855/15-19-сг відмови у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:013:0239 і зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити відповідний проект землеустрою, визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19 липня 2019 року № 4-1856/15-19-сг щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:013:0240 і зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити відповідний проект землеустрою.
34. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 160/8690/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
35. Під час розгляду вказаної справи суди встановили, що земельні ділянки, на які претендують позивачі на території Новоолександрівської сільської ради, кадастрові номери 1221486200:01:013:0239 та 1221486200:01:013:0240, входять до складу земельної ділянки площею 4,0 га, на яку КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова" виданий державний акт на право користування землею серія Б № 009254 від 1992 року".
36. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 175/312/17 підтверджено право постійного користування КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова" земельною ділянкою площею 4,0 га на підставі державного акту серії Б № 009254, виданого Дніпропетровською районною радою.
37. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що доводи позивачів зводяться по своїй суті до не погодження з висновками про підтвердження цивільного права щодо володіння та користування Дніпропетровською обласною клінічною лікарнею імені І. І. Мечникова земельною ділянкою, а також до не доведення з боку відповідача та не встановлення судом в межах розгляду даної адміністративної справи накладення бажаних (спірних) земельних ділянок на загальний масив земельної ділянки КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова".
38. Таким чином, у даній справі спір фактично стосується не оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з реалізацією його компетенції у сфері управління, а права користування земельною ділянкою.
39. Натомість, колегія суддів наголошує, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
40. Аналогічні висновки Суду викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 902/517/17 (провадження № 12-78гс18).
41. Таким чином, оскільки позивачі, звертаючись з цим позовом до адміністративного суду просять захистити своє майнове право (інтерес) на користування земельною ділянкою, то такий спір носить приватноправовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
42. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 560/859/19.
43. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо закриття провадження у справі.
44. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
45. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
46. Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
47. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
48. Суд у цій справі також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
49. Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
50. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а тому ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року слід залишити без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд