ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2021 року
м. Київ
справа № Н/806/475/17
адміністративне провадження № К/9901/13335/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року (у складі головуючого судді Токаревої М.С.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді Граб Л.С., суддів Залімського І.Г., Іваненко Т.В.)
у справі № Н/806/475/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирської обласної державної адміністрації
про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирської обласної державної адміністрації, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд: визнати незаконним його звільнення з посади начальника Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, поновити на вказаній посаді з 27 січня 2017 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановами Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року та Верховного Суду від 25 березня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
3. 22 квітня 2019 року позивач звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року в адміністративній справі №806/475/17.
4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, в задоволенні заяви відмовлено.
5. 30 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року в адміністративній справі №806/475/17.
6. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та залишено в силі цю постанову.
7. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
8. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій установлено, що розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 7 грудня 2015 року №373-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації.
10. 23 листопада 2016 року позивачем подано на ім`я голови Житомирської обласної державної адміністрації заяву про звільнення із займаної посади за згодою сторін з 10 грудня 2016 року.
11. 14 грудня 2016 року позивачем подано заяву про звільнення його з посади начальника Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації за переведенням для подальшої роботи в управлінні Держпраці у Житомирській області.
12. 26 січня 2017 року розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №8-к, відповідно до пункту 3 статті 86 Закону України "Про державну службу", пункту 1 статті 36 КЗпП України, погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 30 грудня 2016 року №5/3-14/12020-16, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації 27 січня 2017 року за угодою сторін.
13. Позивач, уважаючи його звільнення з займаної посади незаконним, звернувся до суду з цим позовом.
14. Ухвалюючи судові рішення про відмову в задоволенні позову (пункт 2 цієї постанови), суди виходили, серед іншого, з того, що для припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України сторонам необхідно досягти згоди щодо такого звільнення. Припинити трудовий договір можливо в будь-який час після досягнення угоди між роботодавцем та працівником, і якщо одна із сторін погоджується на пропозицію іншої, то вважається, що сторони досягли угоди про припинення договору і працівник звільняється з роботи.
15. На користь висновку про наміри звільнитися та небажання виконувати посадові обов`язки свідчить той факт, що позивач з часу написання заяви про звільнення за угодою сторін, тобто з 23 листопада 2016 року жодного дня не приступав до виконання посадових обов`язків, що підтверджується табелями обліку робочого часу за листопад, грудень 2016 року та січень 2017 року. Вказане також підтверджується поясненнями, викладеними позивачем у поданому і підписаному ним позові. Тобто, позивачем було прийнято рішення про припинення трудових відносин з Житомирською ОДА, про що було досягнуто домовленості між ним та роботодавцем. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що між роботодавцем та позивачем була взаємна згода щодо скасування раніше досягнутої домовленості про звільнення, а відтак про визнання такої угоди недійсною (її анулювання).
16. Наказ про звільнення в порядку переведення за згодою працівника на іншу роботу видається на підставі відповідного звернення нового роботодавця з проханням звільнити працівника в порядку переведення. При цьому у попереднього роботодавця відсутній обов`язок витребувати таке звернення від нового роботодавця, оскільки таке звільнення ініціюється самим працівником та новим роботодавцем. Разом з тим під час розгляду справи встановлено та не заперечувалося позивачем, що відповідного листа з Управління Держпраці в Житомирській області з проханням звільнити ОСОБА_1 за переведенням, надано не було. Посилання позивача на те, що ним було відкликано свою заяву від 23 листопада 2016 року шляхом подання ним 14 грудня 2016 року нової заяви про звільнення за переведенням, суд оцінив критично, оскільки взаємної згоди між працівником і роботодавцем щодо анулювання попередньої згоди про звільнення позивача за угодою сторін досягнуто не було.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
17. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року в адміністративній справі №806/475/17, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 посилається на обставини, які не є нововиявленими в розумінні КАС України та не впливають на результат розгляду справи. Обставина, на яку посилається заявник, ґрунтується виключно на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. Крім того, суди виходили з того, що наведені позивачем обставини могли бути йому відомі під час розгляду справи по суті, що також свідчить, що вони не є нововиявленими.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зазначає, що наведені в заяві обставини є нововиявленими, впливають на результат розгляду цього спору.
19. Позивач стверджує, що судами не встановлено обставину ненадходження його заяви про звільнення за угодою сторін з визначеною датою звільнення до Житомирської обласної державної адміністрації.
20. Водночас зазначає, що ним у період з 23 листопада 2016 року по 10 грудня 2016 року така заява до Житомирської обласної державної адміністрації не подавалась, а тому й не реєструвалась останньою, що підтверджується відповідним листом Житомирської обласної державної адміністрації.
21. Зважаючи на це, позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, сформульовану у його постанові від 11 липня 2018 року у справі №821/761/17, та стверджує, що суди не застосували її до спірних правовідносин.
22. Також стверджує, що у випадку врахування судами цих обставин наслідком стало би прийняття іншого рішення, ніж те, яке було прийняте.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
24. Пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України передбачено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
25. З наведеної норми вбачається, що нововиявленими є обставини, які одночасно відповідають таким характерним ознакам: такі обставини є істотними, тобто можуть вплинути на результат розгляду справи, не були встановлені судами, однак існували на момент прийняття судового рішення, заяву про перегляд якого подано. В той же час такі обставини не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, та суду під час судового процесу.
26. Водночас частина четверта вказаної статті КАС України визначає, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
27. Верховний Суд у своїй постанові від 20 липня 2019 року у справі №855/268/19 дійшов висновку, що не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
28. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
29. Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.
30. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.
31. Необхідно також розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як зазначалось, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному та/або касаційному порядку.
32. Як нововиявлену обставину для перегляду постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року в цій справі позивачем вказано те, що при розгляді цієї справи суд залишив поза увагою обставину ненадходження його заяви про звільнення за угодою сторін з визначеною датою звільнення до Житомирської обласної державної адміністрації. При цьому заявник указав, що 14 червня 2020 року на електронну адресу Житомирської обласної державної адміністрації ним направлено запит на публічну інформацію за змістом якого останній просив надати належним чином завірені копії журналів, в яких реєструвалася вхідна документація Житомирської обласної державної адміністрації за період з 23 листопада 2016 року по 10 грудня 2016 року. Листом Житомирською обласною державною адміністрацією від 19 червня 2020 року №Ф/83/27-20/ЗПІ "Про надання витягу з електронної реєстрації вхідної кореспонденції" йому було надано "Перелік вхідної кореспонденції, що надійшла до облдержадміністрації" за період з 23 листопада 2016 року по 10 грудня 2016 року, з якого вбачається, що заява ОСОБА_1 від 23 листопада 2016 року про звільнення з 10 грудня 2016 року у вказаний період до Житомирської обласної державної адміністрації не надходила.
33. На думку позивача, наведене свідчить про необхідність перегляду судового рішення та задоволення його позовних вимог.
34. Як убачається з матеріалів справи, а саме з заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 19 червня 2017 року, позивач однією з підстав позову зазначив те, що ним не подавалась заява про звільнення, тому він уважав, що його звільнено без законної підстави, а отже повинен бути поновлений на роботі.
35. Водночас судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що 23 листопада 2016 року позивачем подано на ім`я голови Житомирської обласної державної адміністрації заяву про звільнення із займаної посади за згодою сторін з 10 грудня 2016 року. Копія цієї заяви міститься в матеріалах справи (а.с. 123, том 1). Також судами встановлено та вбачається з наявної в матеріалах справи копії, зазначена заява позивача про звільнення за угодою сторін містить підпис позивача, підставу для звільнення, дату звільнення. При цьому заява була прийнята відповідачем та погоджена, про що свідчить резолюція керівника: "Підготувати розпорядження після отримання погодження з Міністерства екології".
36. Отже, твердження позивача, що ним не подавалась до Житомирської обласної державної адміністрації заява, про яку йдеться в попередніх пунктах цієї постанови, свідчить про намагання останнього змінити свої власні твердження, викладені в позовній заяві, та про намагання переоцінити встановлені судами у цій справі обставини справи, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
37. Твердження ОСОБА_1 про те, що його заява про звільнення за угодою сторін з визначеною датою звільнення до Житомирської обласної державної адміністрації не надходила у період з 23 листопада 2016 року по 10 грудня 2016 року, про що свідчить відсутність її реєстрації, виходять за межі предмету доказування у розглядуваному спорі, оскільки така обставина не були наведена позивачем як підстава позову під час розгляду справи по суті. Водночас відповідно до частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
38. Таким чином, при перегляді постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року за нововиявленими обставинами суд позбавлений процесуальної можливості розглядати інші підстави позову, зокрема й таку підставу позову як ненадходження його заяви про звільнення за угодою сторін з визначеною датою звільнення до Житомирської обласної державної адміністрації.
39. З огляду на це, безпідставними є аргументи позивача про те, що судами не застосовано до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду, сформульовану у його постанові від 11 липня 2018 року у справі №821/761/17. До того ж у згаданій справі №821/761/17 обставини є відмінними від справи, що розглядається, оскільки позивачем у зазначеній справі заперечувалось написання та надсилання заяви про звільнення. При цьому судами встановлено, що наявна заява про звільнення не містить дати її написання та дати, з якої позивач мав намір припинити повноваження. Водночас у справі, що розглядається, судами не встановлено невідповідності заяви вимогам нормативних актів, а позивачем не заперечувалось подання ним заяви про звільнення за угодою сторін, про що ОСОБА_1 зазначив у первісній редакції його позовної заяви. Обставину подання позивачем 23 листопада 2016 року на ім`я голови Житомирської обласної державної адміністрації заяви про звільнення за згодою сторін з 10 грудня 2016 року встановлено і судами під час розгляду цієї справи по суті.
40. У контексті спірних правовідносин варто також зазначити про рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", в пункті 41 якого йдеться про те, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Рябих проти Росії").
41. Таким чином, з огляду на те, що позивачем не наведено обставин, які б могли бути кваліфіковані як нововиявлені відповідно до статті 361 КАС України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі №806/475/17 за нововиявленими обставинами.
42. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
43. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд