ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
10 серпня 2021 року
справа № 260/2886/20
адміністративне провадження № К/9901/26478/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Гончарової І. А., Васильєвої І. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2020 року (суддя Калинич Я. М.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року (головуючий суддя Кушнерик М. П., судді: Гінда О. М., Курилець А. Р.)
у справі № 260/2886/20
за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
УСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі - позивач, податковий орган), звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 104 333,05 грн.
В обґрунтування позову податковий орган зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом у загальній сумі 104 333,05 грн, який виник внаслідок несплати податкових зобов`язань:
- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 75 443,26 грн, в тому числі пені у розмірі 1 553,62 грн;
- військового збору в розмірі 3 277,47 грн;
- податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 25 612,32 грн.
Враховуючи, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу добровільно не сплачена, позивач просить стягнути дану заборгованість.
В подальшому від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, якою позивач просив стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 78 720,73 грн, у зв`язку з тим, шо проведено погашення грошових зобов`язань по ПДВ у розмірі 25 612,32 грн.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 4 листопада 2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року, позов задовольнив, стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 78 720,73 грн.
При прийнятті рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборгованість відповідача зі сплати зазначених грошових зобов`язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору на загальну суму 78 720,73 грн відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин не застосовано норми права, передбачені пунктом 101.4 та пунктом 101.5 статті 101, пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України. Суди не звернули увагу, що податковим органом не було своєчасно здійснено заходів щодо списання безнадійного податкового боргу.
Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
У відзиві на касаційну скаргу податковий орган вказує, що судами попередніх інстанцій досліджено зарахування коштів до державного бюджету, що спростовує доводи відповідача про викрадення вказаних коштів.
Посилаючись на передбачену статтею 131 Податкового кодексу України черговість зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу, позивач зазначає, що кошти, сплачені відповідачем, зараховано в рахунок погашення існуючого боргу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку в Рахівській ДПІ Головного управління ДПС у Закарпатській області.
Податковий борг в розмірі 78 720,73 грн виник у зв`язку з:
- поданою звітною податковою декларацією про майновий стан і доходи від 7 лютого 2020 року № 9333940789 за 2019 рік із задекларованою сумою податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 35 310,60 грн та сумою військового збору, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 2 42,55 грн;
- поданою звітною податковою декларацією про майновий стан і доходи від 10 січня 2019 року № 9299852724 за 2018 рік із задекларованою сумою податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 4 019,04 грн та сумою військового збору, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 334,92 грн;
- поданою звітною податковою декларацією про майновий стан і доходи від 26 січня 2018 року № 9297215481 за 2017 рік із задекларованою сумою податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 34 560,00 грн.
Однак самостійно задекларовані суми залишаються відповідачем не сплаченими в повному обсязі.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, про що зазначено у пункті 101.1 статті 101 Податкового кодексу України.
Як визначено підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.
За приписами пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє на час розгляду справи Верховним Судом) у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства неодноразово змінювались, проте строк, протягом якого може бути стягнутий податковий борг - у 1095 днів є незмінним.
На теперішній час діє Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1844/24376 (далі - Порядок).
Відповідно до положень пунктів 3.1, 3.2 Порядку визначення суми безн