ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
10 серпня 2021 року
справа № 520/18407/2020
адміністративне провадження № К/9901/24622/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І. А., Гончарової І. А.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз"
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у складі судді Заічко О. В.,
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів Мінаєвої О. М., Макаренко Я. М., Калиновського В. А.,
у справі №520/18407/2020
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз""
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправною та скасування вимоги, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 29 вересня 2020 року №134008-58.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі №520/18407/2020 у задоволенні позову відмовлено.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" залишив без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/18407/2020 залишив без змін.
5 липня 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Товариства, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року, з урахуванням виконання ухвали цього суду від 06 липня 2021 року та витребувано справу з суду першої інстанції.
29 липня 2021 року справа № 520/18407/20 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №520/18407/2020 є оскарження Товариством судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, зазначивши у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та вказавши про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Позивач у касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовано норму пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, за приписами якого протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID -19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
За позицією заявника касаційної скарги судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що:
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України);
- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі орган (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Сума оскаржуваної податкової вимоги від 29 вересня 2020 року сформована згідно податкового повідомлення рішення № 0069501200 від 16 жовтня 2018 року складається з 9 031 853, 90 грн. (основного платежу 7 225 459,92 грн. + штрафні (фінансові санкції) 1 806 370,78 грн.). Крім того, нею визначена пеня в розмірі 5 559 711,31 грн.
Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що "Посилання позивача на пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України є недоречним, оскільки на його думку, нарахування пені в період дії карантину суперечить нормам чинного законодавства, суд не приймає до уваги як належну та достатню підставу для скасування оскаржуваної податкової вимоги, оскільки податкову вимогу сформовано по податковому боргу, що виник за податковим повідомленням-рішенням від 16 жовтня 2018 року №0069501200, тобто до виникнення карантинних заходів".
Суд апеляційної інстанції в постанові від 25 травня 2021 року зазначає, що "Податкову вимогу сформовано на підставі податкового боргу за податковим повідомленням - рішенням № 0069501200 винесеного відповідачем 16 жовтня 2018 року, тобто до набрання чинності вказаних змін. Відповідач не міг передбачити на майбутнє обмеження щодо застосувань штрафних санкцій.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що контролюючим органом у межах повноважень вірно визначено податкову заборгованість позивача за податковим повідомленням-рішенням від 16 жовтня 2018 року №0069501200 на загальну суму 9031853,90 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням за платежем екологічний податок на суму 7225483,12 грн, за штрафними санкціями на суму 1806370,78 грн. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що пеня нарахована відповідно до пункту 129.1 статті. 129 ПК України в сумі 5559711,31 грн.".
За позицією позивача судом апеляційної інстанції взагалі проігноровано, абзац 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а судом першої інстанції не вірно застосовано дану норму. При застосуванні абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України" судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що в ньому відсутнє посилання на період вчинення порушення податкового законодавства, а даним абзацом врегульовано питання щодо не нарахування пені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ по всій території України, та питання щодо списання пені, яка була нарахована, але не сплачена за цей період.
Позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції помилково пов`язують абзаци 1-10 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України з абзацом 11 цього ж пункту, оскільки абзаци 1-10 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України регулюють виключно питання застосування/незастосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, які вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ по всій території України.
Враховуючи вищевикладене, за позицією позивача суди першої та апеляційної до спірних правовідносин повинні були застосувати абзац 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та визнати недійсною та скасувати податкову вимогу.
Відповідач відзив на касаційну скаргу Товариства не надав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що за період з 1 липня 2014 року по 30 червня 2017 року Офісом великих платників податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань нарахування та сплати екологічного податку з викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин (метану), за результатами якої складено акт від 25 вересня 2018 року №52/28-10-50-12-08/03359500.
Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, Товариство порушило норми пункту 240.1 статті 240, підпункту 242.1.1, пункту 242.1 статті 242, статті 243, пунктів 249.1, 249.2, 249.3 статті 249 ПК України, занизило екологічний податок за період з 1 липня 2014 року по 30 червня 2017 року на 7225483,12 грн внаслідок несплати податку з обсягу метану 131 928,946 тис. м3, як обсягу викидів в атмосферне повітря.
На підставі акта перевірки №52/28-10-50-12-08/03359500 від 25 вересня 2018 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2018 року №0069501200 на загальну суму 9031853,90 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням за платежем екологічний податок на суму 7225483,12 грн, за штрафними санкціями на суму 1806370,78 грн.
За результатами судового оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 21 лютого 2019 року по справі №520/9364/18 в позові ПАТ "Харківгаз" відмовив. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 2 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2018 року №0069501200.
Постановою Верховного Суду від 14 вер