ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
10 серпня 2021 року
справа № 560/5681/20
адміністративне провадження № К/9901/21475/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2021 року (суддя Майстер П. М.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року (головуючий суддя Полотнянко Ю. П., судді: Ватаманюк Р. В., Драчук Т. О.)
у справі № 560/5681/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Хмельницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичній особі, яка є власником майна.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 5 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 24 червня 2020 року №0137377-5805-2225 та податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 24 червня 2020 року №0137376-5805-2225 в сумі 2086,50 грн. В решті позову відмовив.
При прийнятті рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивач в 2019 році не здійснював промислового виробництва з використання зазначених будівель, право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі відсутнє. Також суди зазначили, що наявність розбіжності між розрахунком позивача та податковим повідомленням-рішенням, пов`язаний із арифметичним заокругленням не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач зазначає, що правові висновки Верховного Суду, на які посилались суди попередніх інстанцій, не вказують, в якому обсязі має використовуватись об`єкт нерухомого майна, оскільки ключовим, на думку позивача, є лише сам факт його використання у підприємницькій діяльності за відповідним напрямком промислового виробництва.
Позивач стверджує, що частково скасувавши податкове повідомлення-рішення суд перебрав на себе повноваження контролюючого органу.
Щодо розбіжностей у розрахунках, на думку позивача це свідчить про необхідність скасування помилкового розрахунку та податкового повідомлення-рішення.
Крім того, позивач зазначає, що з 31 січня 2020 року знята з реєстрації за адресою м. Хмельницький та в подальшому зареєстрована у м. Києві, отже, на думку позивача, на дату винесення спірних рішень відповідач не був контролюючим органом відносно позивача.
Відзив на касаційну скаргу позивача від податкового органу на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наявних в органах ДПС відомостей, а саме даних про об`єкти нерухомого майна, які загружено в "Реєстр платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", для використання при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за позивачем зареєстровано наступні об`єкти нежитлової нерухомості:
- тип об`єкту - "комплекс", доповнення до типу - "комплекс швейна фабрика" за адресою АДРЕСА_1, загальна площа 7 338,6 кв.м.;
- тип об`єкту - "цілісний майновий комплекс", доповнення до типу - "цілісний майновий комплекс, база відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою АДРЕСА_2, загальна площа 4391,40 кв.м.
- тип об`єкту - "цілісний майновий комплекс", доповнення до типу - "цілісний майновий комплекс, база відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою Хмельницька область, Летичіський; район, с. Головчинці, загальна площа 5405,1 кв.м.
24 червня 2020 року Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по та сформовано податкові повідомлення-рішення:
- №0137376-5805-2225 по об`єкту "комплекс швейна фабрика" загальною площею 7 338,6 кв.м. на суму 76 559,94 грн,
- №0137377-5805-2225 по об`єкту "цілісний майновий комплекс, база відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 5 405,1 кв.м. на суму 67 666,45 грн,
- №0137378-5805-2225 по об`єкту "цілісний майновий комплекс, база відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 4391,40 кв.м. на суму 54975,94 грн.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності та скасування податкового повідомлення-рішення № 0137377-5805-2225 від 24 червня 2020 року сторонами по справі не оскаржувались, Суд не переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині.
Щодо податкового повідомлення - рішення форми "Ф" № 0137376-5805-2225 від 24 червня 2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання щодо об`єкта нерухомого майна, що складається з комплексу - швейна фабрика загальною площею 7 338.6 кв.м., та розташовано за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла у 2019 році) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
При цьому не є спірним питанням, чи відноситься майно позивача до будівель промисловості. Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17, на яку посилаються суди попередніх інстанцій.
У цій постанові Судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2018 року (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та перебування у власності промислових підприємств та сформувала новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, проте зазначає, що факт не використання таких об`єктів за функціональним призначенням повинен бути доведений податковим органом.
Аналіз судових рішень дає підстави для висновку, що не використання позивачем об`єкту промисловості за функціональним призначенням встановлено судами виключно на підставі того, що у 2019 році позивач не здійснював промислового виробництва.
Судами не перевірено доводи позивача, що вк