Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 191/3904/18
провадження № 61-1949св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс груп", ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", Публічне акціонерне товариство "ОКСІ Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2019 року у складі судді Твердохліб А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Укрфінанс групп" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінанс груп") про визнання договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки недійсними.
У позові вказувала, що 16 травня 2008 року між нею і Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") було укладено кредитний договір № 014/3181/148428/82 про надання кредиту шляхом відкриття відновлюваної відзивної кредитної лінії з лімітом
32 000,00 дол. США.
На забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором укладено іпотечний договір від 16 травня 2008 року № 14914/3181/305653.
Починаючи з 2014 року у неї утворилась заборгованість за кредитним договором, тому 08 вересня 2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року позов задоволено, стягнено з неї на користь банку заборгованість у розмірі 30 806,18 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 483 986,68 грн, та судові витрати у розмірі 3 654,00 грн.
27 лютого 2018 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і Публічним акціонерним товариством "ОКСІ БАНК" (далі - ПАТ "ОКСІ БАНК") укладено договори про відступлення права вимоги за кредитним договором від 16 травня 2008 року
№ 014/3181/148428/82 та іпотечним договором від 16 травня 2008 року
№ 14914/3181/305653, укладеними між нею і первісним кредитором.
27 лютого 2018 року ПАТ "ОКСІ БАНК" і ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс груп" уклали договори про відступлення права вимоги за кредитним договором від 16 травня 2008 року № 014/3181/148428/82 та іпотечним договором
від 16 травня 2008 року № 14914/3181/305653.
27 лютого 2018 року ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс груп" і фізична особа ОСОБА_2 уклали договори про відступлення права вимоги за кредитним договором від 16 травня 2008 року № 014/3181/148428/82 та іпотечним договором від 16 травня 2008 року № 14914/3181/305653, укладеними між первісним кредитором і нею.
07 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до неї з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 337 654,59 грн та судових витрат у розмірі 3 376,56 грн.
Посилаючись на те, що на час укладення між ТОВ "ФК "Укрфінанс груп"
і фізичною особою ОСОБА_2 договору про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами існували обмеження щодо укладення договорів факторингу, які встановлені пунктом 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 03 квітня 2009 року № 231,
в частині набуття фактором відступленого права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників - фізичних осіб, а також вказуючи на порушення пункту 8.6 статті 8 договору іпотеки від 16 травня 2008 року № 14914/3181/305653
та частини першої статті 516 ЦК України, уточнивши позовні вимоги,
ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними договори від 27 лютого 2018 року про відступлення права вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки, укладені між фізичною особою ОСОБА_3 і ТОВ "ФК "Укрфінанс груп".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської
від 08 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір від 27 лютого 2018 року № 27-02/18/1 про відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним між фізичною особою ОСОБА_2 і ТОВ "ФК Укрфінанс груп".
Визнано недійсним договір від 27 лютого 2018 року про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним між фізичною особою ОСОБА_2
і ТОВ "Фінансова компанія Укрфінанс груп".
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що укладені між ТОВ "ФК Укрфінанс груп"
і фізичною особою ОСОБА_3 оспорювані договори хоча й мають назву "про відступлення права вимоги", за своєю юридичною природою є договорами факторингу, і сама по собі назва оспорюваного договору не змінює їх правової природи.
З огляду на те що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а оспорювані правочини суперечать нормам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, вони підлягають визнанню недійсними відповідно
до частини першої статті 215 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської від 08 жовтня
2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав,
що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене
з дотриманням норм матеріального і процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 22 січня 2020 року,
ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права
й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 08 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 24 грудня 2019 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказує, що суди попередніх інстанцій дали неправильну оцінку змісту й характеру договорів від 27 лютого 2018 року, укладених між фізичною особою ОСОБА_3 і ТОВ "ФК "Укрфінанс груп", адже договори від 27 лютого 2018 року є не договорами факторингу, а саме договорами про відступлення права вимоги.
Позиція інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_3 до Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 191/3904/18
із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу призначено
до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 191/3904/18-ц за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2, ТОВ "ФК "Укрфінанс груп", треті особи: ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "ОКСІ Банк", про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги за кредитними договором та за договором іпотеки до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи
№ 346/1305/19-ц (провадження 14-181цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року касаційне провадження
у справі № 191/3904/18-ц поновлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 16 травня 2008 року між позичальником ОСОБА_1
і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено кредитний договір
№ 014/3181/148428/82, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит
на споживчі цілі у розмірі 32 000,00 дол. США на строк до 16 травня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором цього ж дня укладено договір іпотеки № 14914/3181/305653.
Через неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення кредиту у неї виникла заборгованість перед банком, у зв`язку з чим 08 вересня 2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до неї з позовом
про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено, стягнено із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі
30 806,18 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становило
483 986,68 грн, та судові витрати у розмірі 3 654,00 грн.
27 лютого 2018 року між первісним кредитором ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"
і ПАТ "ОКСІ БАНК" укладено договори про відступлення права вимоги
за кредитним договором від 16 травня 2008 року № 014/3181/148428/82
та договором іпотеки від 16 травня 2008 року № 14914/3181/305653, боржником за якими є ОСОБА_1 .
Пунктом 3.1 договору про відступлення права вимоги визначено, що вартість прав за договором про відступлення права вимоги за кредитним договором
від 16 травня 2008 року № 014/3181/148428/82 та за договором іпотеки
від 16 травня 2008 року № 14914/3181/305653 становить 242 000,00 грн.
ПАТ "ОКСІ БАНК" як новий кредитор набуло відповідно до законодавства статусу правонаступника первісного кредитора у виконавчому провадженні, пов`язаному з правом вимоги.
27 лютого 2018 року між ПАТ "ОКСІ БАНК" і ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" укладено договори про відступлення права вимоги за кредитним договором від 16 травня 2008 року № 014/3181/148428/82 та договором іпотеки від 16 травня 2008 року № 14914/3181/305653, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Пунктом 3.1 договору про відступлення права вимоги визначено, що вартість прав за договором про відступлення права вимоги за кредитним договором
від 16 травня 2008 року № 014/3181/148428/82 та договором іпотеки
від 16 травня 2008 року № 14914/3181/305653 становить 244 420,00 грн.
ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" як новий кредитор відповідно до законодавства набуло статусу правонаступника первісного кредитора у виконавчому провадженні, пов`язаному з правом вимоги. За договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки всі права іпотекодавця також набуло
ТОВ "ФК "Укрфінанс груп".
27 лютого 2018 року між ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" і ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 16 травня 2008 року № 014/3181/148428/82, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Пунктом 3.1 договору про відступлення права вимоги визначено, що вартість прав за договором про відступлення права вимоги за кредитним договором
від 16 травня 2008 року № 014/3181/148428/82 становить 245 000,00 грн.
ОСОБА_2 як новий кредитор набув статусу правонаступника первісного кредитора у виконавчому провадженні, пов`язаному з правом вимоги
за кредитним договором.
27 лютого 2018 року між ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" і ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 16 травня
2008 року № 14914/3181/305653 у зв`язку з укладенням договору
про відступлення права вимоги за відповідним кредитним договором. За цим договором ОСОБА_2 набув статусу іпотекодержателя, предметом за цим договором є право вимоги, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки.
07 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 337 654,59 грн та судових витрат у розмірі 3 376,56 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних
на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких
не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційну скаргу подано до суду 20 січня 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України у редакції, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.