Постанова
Іменем України
06 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 752/1489/18
провадження № 61-4824св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс груп" на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року у складі судді Новак А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Іванової І. В., Сліпченка О. І.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Заява обґрунтована тим, що 31 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") та Товариством
з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Атріум" (далі - ТОВ "ФК "Атріум" укладено договір факторингу, згідно якого ПАТ "Укрсоцбанк" відступив ТОВ "ФК "Атріум" свої права грошової вимоги до ОСОБА_2 31 березня 2017 року ТОВ "ФК "Атріум" згідно з договором відступлення права вимоги відступило права вимоги за договором факторингу на користь ОСОБА_1
ОСОБА_1 просила замінити сторону у виконавчому провадженні
ПАТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника - ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, заяву задоволено.
Замінено стягувача ПАТ Укрсоцбанк" у виконавчому провадженні по виконанню рішення Голосіївського районного суду м. Києва його правонаступником - ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заявником надано достатні докази для наявності підстав для заміни сторони виконавчого провадження - стягувача з ПАТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника - ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс груп" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінанс груп") подало
до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний договір купівлі-продажу майнових прав від 31 березня 2017 року щодо відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки стороною договору факторингу (фактором) не може бути фізична особа. Крім того, судами залишено поза увагою правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 752/1489/18, витребувано її з Голосіївського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року по справі № 752/14201/15-ц задоволено позов ПАТ "Укрсоцбанк"
до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "ФК "Атріум" 31 березня 2017 року укладено договір факторингу, згідно якого ПАТ "Укрсоцбанк" відступив ТОВ "ФК "Атріум" свої права грошової вимоги до ОСОБА_2
ТОВ "ФК "Атріум" згідно з договором відступлення права вимоги 31 березня 2017 року відступило права вимоги за договором факторингу на користь
ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно
зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону
її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були
б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина п`ята статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво
у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".
Отже, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і звернення правонаступника кредитора
із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Установивши, що на підставі договору про відступлення права вимоги
до ОСОБА_1 перейшло право вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для заміни первісного кредитора у зобов`язанні ПАТ Укрсоцбанк" на його правонаступника ОСОБА_1 .
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони
у зобов`язанні не має права вимоги до боржника щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, що виникла на підставі кредитного договору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його
не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 58 рішення ЄСПЛ
у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява
№ 4909/04).
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки стороною договору факторингу (фактором) не може бути фізична особа з огляду на наступне
Договори купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги
за іпотечним договором за їхніми ознаками є договорами, за якими банк
у зобов`язаннях за кредитним договором і договором іпотеки замінений
на фізичну особу, як нового кредитора. Фізична особа не набула право здійснювати фінансові операції стосовно боржника, оскільки за умовами договорів купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги
за іпотечним договором у неї виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором і за договором іпотеки. Отже, такі договори не можна кваліфікувати як договори факторингу. Вони є змішаними, бо містять елементи різних договорів (частина друга статті 628 ЦК України), зокрема ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (за умовами якого продавець продав,
а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (за умовами якого первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору). Тому помилковими є доводи касаційної скарги про те, що договір купівлі-продажу майнових прав містить ознаки договору факторингу.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20).
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи
та досліджених доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.