Постанова
Іменем України
06 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 488/1599/19
провадження № 61-8215св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва в складі судді Селіщевої Л. І. від 01 лютого 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду в складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Царюк Л. М., Яворської Ж. М. від 13 квітня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - ТОВ "Миколаївський глиноземний завод"), в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 321/02 від 14 березня 2019 року про звільнення його з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України; поновити його на роботі на роботі на посаді апаратника-гідрометалурга 4 розряду дільниці декомпозиції бізнес-одиниці "ділянки кальцинації і декомпозиції" дирекції з виробництва (табель № 40361) з 15 березня 2019 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2019 року по день винесення рішення суду про поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом відповідача № 321/02 від 14 березня 2019 року він був звільнений з посади апаратника-гідрометалурга 4 розряду дільниці декомпозиції бізнес-одиниці "Ділянки кальцинації і декомпозиції" дирекції з виробництва за пунктом 4 статті 40 КЗпП України у зв`язку з прогулом без поважних причин. Даний наказ був мотивований тим, що 27 лютого 2019 року він був відсутній на робочому місці, а 28 лютого 2019 року надав повістку з Корабельного районного суду м. Миколаєва, якою він викликається до суду в якості позивача на 27 лютого 2019 року на 09 год. 00 хв., судове засідання у вказаний час не відбулося, що підтверджено представником ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" - провідним юрисконсультом Мезіновим О. Г., а працівник ОСОБА_1 до кінця робочого дня на підприємство не прибув.
Указаний наказ і своє звільнення позивач вважає незаконним з огляду на те, що він сумлінно працював на підприємстві відповідача 20 років, мав заохочення, проте через його активну позицію щодо захисту інтересів робітників підприємства від свавілля адміністрації відповідача фактично таким чином позбавився незручного працівника.
Також ОСОБА_1 зазначав, що напередодні, 26 лютого 2019 року, він звернувся до свого безпосереднього керівника, начальника ділянки ОСОБА_2, показав судову повістку і повідомив, що у зв`язку з викликом до суду на 27 лютого 2019 року на 09.00 год. він буде відсутній на роботі цього дня, а на наступний день надасть повістку із відміткою про перебування в суді. Заперечень проти цього не було.
27 лютого 2019 року через значну віддаленість місця роботи - АДРЕСА_1, та відсутність транспорту, після того, як звільнився в суді, він не зміг повернутися до роботи. За таких обставин вважає, що відсутність його на роботі 27 лютого 2019 року не є прогулом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач був відсутній на роботі 27 лютого 2019 року без поважних причин і доказів, які б спростовували такі висновки, суду він не надав.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 лютого 2021 року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач, який не з`явився на роботу, після того, як судове засідання не відбулося, був відсутній на роботі 27 лютого 2019 року більше трьох годин без поважних причин, що відображено у табелі обліку робочого часу з лютий 2019 року. Тому суд дійшов обгрунтованого висновку, що він допустив прогул і доказів, які б спростували такі висновки, він не надав.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
13 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01лютого 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду: від 11 березня 2020 року в справі № 459/2618/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
20 липня 2021 року ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 488/1599/19 з Корабельного районного суду м. Миколаєва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 з 22 грудня 1999 року знаходився в трудових відносинах з ВАТ "Миколаївський глиноземний завод", з 06 червня 2014 року працював на посаді апаратника-гідрометалурга 4 розряду дільниці декомпозиції бізнес-одиниці "Ділянка кальцинації і декомпозиції" дирекції з виробництва.
Наказом виконуючої обов`язки директора по персоналу № 321/02 від 14 березня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений з посади апаратника-гідрометалурга 4 розряду дільниці декомпозиції бізнес-одиниці "ділянки кальцинації і декомпозиції" дирекції з виробництва з 14 березня 2019 року за пунктом 4 статті 40 КЗпП України через прогул без поважних причин з виплатою компенсації за 13 днів невикористаної відпустки. Факт прогулу зафіксований у табелі обліку робочого часу за лютий 2019 року.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.