Постанова
Іменем України
06 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 727/4414/16
провадження № 61-15806св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 11 червня 2020 року у складі судді Смотрицького В. Г. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Лисака І. Н., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного кредитного договору від 14 серпня 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 45 000 доларів США зі сплатою 16 % річних та терміном повернення до 12 серпня 2011 рок,.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань 14 серпня 2006 року між АТ "КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого у випадку невиконання боржником обов`язків за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 21 квітня 2020 року утворилась заборгованість, розмір якої становить 401 794,93 дол. США, з яких: за тілом кредиту - 8 963,54 дол. США, за відсотками - 103 805,33 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 289 026,06 дол. США.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 28 березня 2018 року з відповідачів стягнуто 51 410,96 дол. США та 211 705,45 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 8 963,54 дол. США, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 42 447,42 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань - 211 705,45 грн.
Оскільки заборгованість за кредитним договором не погашена, банк з урахуванням уточнень просив стягнути з боржника та поручителя на свою користь відсотки за користування кредитом станом на 21 квітня 2020 року в розмірі 61 357,91 доларів США.
ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ "КБ "ПриватБанк" про визнання поруки припиненою.
Посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 грудня 2009 року, яке набрало законної сили, на користь АТ "КБ "Приватбанк" з ОСОБА_1 достроково стягнута заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже відбулася зміна строку виконання основного зобов`язання і строк виконання зобов`язання настав 23 грудня 2009 року, тобто з часу винесення рішення суду про дострокове стягнення заборгованості.
В договорі поруки не зазначено строк його дії, а тому підлягає застосуванню норма частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до поручителя, який відліковується з 23 грудня 2009 року, закінчився 23 червня 2010 року, а 5-річний строк позовної давності, з огляду на пункт 11 договору поруки, закінчився 23 грудня 2014 року.
Посилаючись на наведене, просив визнати поруку за договором поруки від 14 серпня 2006 року, укладеним між ним та АТ "КБ "ПриватБанк, припиненою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 червня 2020 року в задоволенні первісного позову АТ "КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано поруку за договором поруки від 14 серпня 2006 року, укладеним між АТ "КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, припиненою.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що у банку відсутнє право нараховувати проценти після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
При задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції керувався нормою частини четвертої статті 559 ЦК України та виходив із того, що банк пропустив строк пред`явлення вимоги до поручителя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 червня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішення суду першої інстанції та вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 жовтня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 10 червня 2020 року у справі № 903/191/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення первісного позову про стягнення заборгованості, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не дослідили умови договору, зокрема пункт 3.2, та не встановили правову природу нарахованих процентів за простроченою процентною ставкою за період після ухвалення судового рішення щодо стягнення кредитної заборгованості, не звернули увагу на наявність у кредитному договорі двох відсоткових ставок, які застосовуються до поточних і прострочених зобов`язань.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Шевченківського районного суду міста Чернівці справу № 727/4414/16 за позовом АТ "КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання поруки припиненою.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 14 серпня 2006 року між закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є АТ "КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 45 000 дол. США зі сплатою 16% річних та кінцевим терміном повернення до 12 серпня 2011 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ "КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 у цей же день укладено договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 .
Крім того, кредитний договір забезпечений договором поруки, укладеним 14 серпня 2006 року між банківською установою та ОСОБА_2, за умовами якого у випадку невиконання боржником обов`язків за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
У серпні 2008 року АТ "КБ "ПриватБанк" надіслало відповідачам вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 грудня 2009 року, яке набрало законної сили у справі № 2-2592/2009, за позовом АТ "КБ "ПриватБанк" звернуто стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором від 14 серпня 2006 року в рахунок погашення заборгованості в розмірі 49 530,47 дол. США, на квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки 394 246 грн.
Окрім того, постановою апеляційного суду Чернівецької області від 28 березня 2018 року у справі № 0417/11887/2012 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "КБ "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 963,54 дол. США, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом - 42 447,42 дол. США, всього на загальну суму 51 410,96 доларів США та пеню в розмірі 211 705,45 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом у 2016 році та, уточнивши його у 2020 році, банк просив стягнути на свою користь відсотки в розмірі 61 357,91 дол. США, нараховані за період із 22 серпня 2012 року до 21 квітня 2020 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою АТ "КБ "ПриватБанк" на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 11 червня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року є посилання на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.