Постанова
Іменем України
10 серпня 2021 року
місто Київ
справа № 369/4829/18
провадження № 61-10375св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_2,
третя особа - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування запису про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 08 листопада 2011 року він відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного з продавцем ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого у реєстрі за № 2704, придбав у власність земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада. Кадастровий номер земельної ділянки 3222480400:06:002:0152, площа становить 0, 7605 га, цільове призначення - для ведення особистого сільського господарства. 01 грудня 2011 року зазначений договір зареєстровано у Білогородській сільській раді за № 433, отримано витяг з Державного реєстру правочинів, в якому відображено інформацію про перехід права власності до позивача, та державний акт на право власності на земельну ділянку від 20 грудня 2007 року, серія ЯЖ № 001013, з відміткою нотаріуса про перехід права власності до нього. З 2011 року і до часу звернення до суду він володіє і користується належним йому на праві приватної власності майном - земельною ділянкою та ніколи будь-яким способом не відчужував належного йому майна.
Позивачу стало відомо, що 31 липня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2013 року, індексний № 4689279, до Державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за попереднім власником - ОСОБА_3 . Підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2007 року, серія та номер 2-2759, на підставі якого ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку на користь позивача у 2011 році.
З метою усунення порушеного права як власника майна позивач у лютому 2017 року звернувся до суду з позовом з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за ОСОБА_3 . Відповідач пред`явив зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 листопада 2011 року недійсним. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2018 року у справі № 755/2654/17 задоволено первісний позов ОСОБА_1, у зустрічному позові відмовлено.
Проте, з інформації про право власності з Державного земельного кадастру позивачу стало відомо, що під час вирішення спору у справі № 755/2654/17 ОСОБА_3 відчужено земельну ділянку, площею 0, 7605 га, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, своєму батьку ОСОБА_2, який здійснив заходи щодо поділу земельної ділянки, внаслідок чого утворилося дві земельні ділянки, площами 0, 7505 та 0, 01 га, з присвоєнням кадастрових номерів 3222480401:01:084:5098 і 3222480401:01:084:5099, та 14 вересня 2018 року зареєстрував право власності на дві земельних ділянки. З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на позов не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року, позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2018 року, індексний номер 43103473, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480401:01:084:5098, площею 0, 7505 га, скасовано запис про право власності № 28009372 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно ОСОБА_2 .
Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2018 року, індексний номер 43104744, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480401:01:084:5099, площею 0, 01 га, скасовано запис про право власності № 28009726 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно ОСОБА_2 .
Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 7505 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:084:5098.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 01 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:084:5099. Здійснено розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, керувався тим, що позивачем надані належні і допустимі докази на обґрунтування пред`явлених вимог про визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності на майно. Зазначив, що майновий перехід спірної земельної ділянки, площею 0, 7605 га, від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, оскільки ОСОБА_3 на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_2 від 19 жовтня 2017 року не був законним власником спірної земельної ділянки. Ним реалізовано право власника майна (земельної ділянки) ще у листопаді 2011 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_1 . Договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 08 листопада 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, є дійсним, що підтверджується обставинами, встановленими судовим рішенням у справі № 755/2654/17.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 у липні 2020 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалася неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушенням норм процесуального права. Заявник стверджує, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2018 року у справі № 903/844/17, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження
№ 61-17779св18). Так, судами не враховано, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. Договір купівлі-продажу, укладений між ним та ОСОБА_3, ніким не оскаржений, не скасований, що виключає можливість витребувати у нього спірні земельні ділянки.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі відкрито касаційне провадження.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, площею 0, 7605 га, належить позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 листопада 2011 року.
Про перехід права власності на цю земельну ділянку від попереднього власника ОСОБА_3 до ОСОБА_1 зазначено у державному акті про право власності на земельну ділянку від 26 грудня 2007 року, серії ЯЖ № 001013.
З моменту набуття права власності на земельну ділянку і на час розгляду справи позивач ОСОБА_1 володіє і користується належною йому земельною ділянкою.
Долучене до матеріалів справи судове рішення у цивільній справі № 755/2654/17 свідчить про те, що у лютому 2017 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 (попередній власник земельної ділянки), Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_4, про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування запису про право власності.
Під час розгляду цієї справи ОСОБА_3 подано зустрічний позов до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А., Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 листопада 2011 року недійсним.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2018 року по суті розглянутих вимог у справі № 755/2654/17 позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2013 року, індексний номер 4689279, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 1986425 за ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2007 року № 2-2759. Визнано незаконним та скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на земельну ділянку.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2018 року - без змін.
Обставини, встановлені рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2018 року (справа № 755/2654/17), що набрало законної сили, засвідчують те, що правові підстави для визнання недійсним правочину купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 7605 га, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, укладеного 08 листопада 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, відсутні.
Також факти, встановлені зазначеним рішенням, свідчать про те, що державний реєстратор під час прийняття оскаржуваного рішення від 01 серпня 2013 року не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів ОСОБА_3 вимогам законодавства, та відсутність суперечностей між заявленими і вже зареєстрованими речовими правами на цю земельну ділянку, що призвело до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 як законного власника спірного об`єкта нерухомості.
Судами встановлено, що під час вирішення спору у справі № 755/2654/17 ОСОБА_3 відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2017 року земельну ділянку, площею 0, 7605 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, своєму батьку ОСОБА_2 .
Не заперечувались відповідачем ОСОБА_2 і встановлені судом першої інстанції обставини щодо здійснення ним під час розгляду справи заходів щодо поділу земельної ділянки на дві земельні ділянки, площею 0, 7505 га та площею 0, 01 га, з присвоєнням кадастрових номерів: 3222480401:01:084:5098 та 3222480401:01:084:5099, з проведенням державної реєстрації права власності на зазначені земельні ділянки.