Постанова
Іменем України
10 серпня 2021 року
місто Київ
справа № 2-93/11
провадження № 61-10127св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста",
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2019 року у складі судді Вайновського А. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 10 червня 2020 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Лопатіної М. Ю., Биліни Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"(далі - ТОВ "ФК "ІВ") звернулося до суду із заявою про заміну стягувача його правонаступником з виконання рішення суду у справі № 2-93/11 з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "БФ") на ТОВ "ФК "ІВ".
На обґрунтування заяви посилалося на те, що рішенням суду від 05 жовтня 2011 року у справі № 2-93/11 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "БФ" стягнуто заборгованість за кредитним договором № 0220/08/15-N. 28 березня 2019 року між ПАТ "БФ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" (далі - ТОВ "ФК "Веста"), яке надалі змінило назву на ТОВ "ФК "ІВ", укладено договір відступлення права вимоги, за яким заявник набув право вимоги включно і за договором кредиту № 0220/08/15-N. У зв`язку із наведеними обставинами ТОВ "ФК "ІВ" просить замінити вибулого стягувача ПАТ "БФ" на ТОВ "ФК "ІВ".
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на заяву про заміну сторони не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2019 року заяву ТОВ "ФК "ІВ" задоволено. Замінено стягувача ПАТ "БФ" на ТОВ "ФК "ІВ" у справі № 2-93/11 за позовом ПАТ "БФ" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту від 03 червня 2008 року № 0220/08/15/N. Рішення суду першої інстанції ухвалено за відсутності боржників.
Постановою Донецького апеляційного суду від 10 червня 2020 року скасовано судове рішення суду першої інстанції, оскільки ухвалено за відсутності боржників, які не були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання. Ухвалено нове рішення, заяву ТОВ "ФК "ІВ" задоволено. Замінено стягувача ПАТ "БФ" на ТОВ "ФК "ІВ" у справі № 2-93/11 за позовом ПАТ "БФ" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту від 03 червня 2008 року № 0220/08/15/N.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 жовтня 2011 року у цивільній справі № 2-93/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 травня 2012 року, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "БФ" стягнуто заборгованість за договором кредиту від 03 червня 2008 року № 0220/08/15-N у розмірі 109 727, 18 дол. США, пеню у сумі 38 150, 98 дол. США та штраф у розмірі 5 000, 00 грн, а також в рівних частках судові витрати у сумі 1 820, 00 грн.
Відповідно до договору від 28 березня 2019 року № 0002/19/6 про відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ "БФ", з однієї сторони, та ТОВ "ФК "Веста", з іншої, ТОВ "ФК "Веста" набуло права вимоги до позичальників за низкою кредитних договорів, в тому числі й за договором кредиту від 03 червня 2008 року № 0220/08/15-N. Наведені обставини свідчать про обґрунтованість підстав для задоволення заяви.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогами про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача його правонаступником.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалася доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявники зазначають, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає правовим висновкам, викладеним, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19), щодо повноважень банку на вчинення правочинів у разі початку процедури виведення Фондом гарантування вкладав фізичних осіб (далі - Фонд) неплатоспроможного банку з ринку та здійснення у ньому тимчасової адміністрації. Так, суд не звернув уваги на те, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними, про що зазначено у частині третій статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19).
Посилаючись на положення статті 26 Закону України "Про банки та банківську діяльність", заявники зазначили, що банківським законодавством не передбачено правонаступництво у разі ліквідації банку. Стверджують, що ПАТ "БФ" як банківська установа, яка знаходилася на стадії ліквідації, не мало права здійснювати дії щодо передачі своїх прав та обов`язків правонаступнику, у тому числі шляхом укладення договору відступлення прав вимоги. Також суд не врахував, що заявник не надав до суду нотаріально посвідченого договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 26 березня 2019 року № 0002/19/5.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 жовтня 2011 року у цивільній справі № 2-93/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 травня 2012 року, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "БФ" стягнуто заборгованість за договором кредиту від 03 червня 2008 року № 0220/08/15-N у розмірі 109 727, 18 дол. США, пеню у сумі 38 150, 98 дол. США та штраф у розмірі 5 000, 00 грн, а також в рівних частках судові витрати у сумі 1 820, 00 грн.
Відповідно до договору від 28 березня 2019 року № 0002/19/6 про відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ "БФ", з однієї сторони, та ТОВ "ФК "Веста", з іншої, ТОВ "ФК "Веста" набуло права вимоги до позичальників за низкою кредитних договорів, в тому числі й за договором кредиту від 03 червня 2008 року № 0220/08/15-N.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства України заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.